Каральна медицина
Наглядати та карати: практика каральної психіатрії проти дисидентів
Практика ізольовувати неприйнятних для суспільства людей чи групи людей подалі від соціуму – давня. Для єврейського населення в межах Російської імперії існували заборони для проживання в межах міста. Жінки на межі XIX-XX століть були переважною частиною носійок діагнозу «істерія» і, відповідно, змушувались лікуватись від неї. Гомосексуальність довгий час була поза законом, а дехто й досі проходить репаративну терапію під тиском соціуму. Суть цих дій однакова – неприйняття й намагання виправити до суспільної норми. У Радянському Союзі 1960-1980-х такою неприйнятно категорією населення були дисиденти. Їх не допускали до інтелектуальної праці, не друкували, арештовували, ув’язнювали, засилали в табори, а також застосовували до них методи так званої репресивної або каральної психіатрії.