05.11.2019
Весна. Поділ. Саме тут у травні відбувся підпал будинку на вул. Щекавицькій, 19/33. Його збудували наприкінці XIX ст. Певний час він належав родині чернігівського купця Вертипороха. Варто зауважити, що це не перша пожежа, яку за останні кілька років ми спостерігаємо в одній з найстаріших частин Києва. Ба більше — пожежі виникають регулярно в тих самих будівлях. Це явище порушує правило про те, що блискавка не б’є двічі в одне місце.
Ми поспілкувалися з місцевими активістами та експертами щодо аномальної поведінки вогню та стану історичних будівель Подолу.
Місцеві
Євген і Злата (студенти Києво-Могилянської академії), Іллінська, 14
Євген: Багато будинків в Києві не відреставровані. Наприклад, на Іллінській, 14. Ним дійсно можна займатися. І було б гарно, якби держава проявляла ініціативу в плані реставрації.
Злата: Насправді це сумно. Адже навіть після відновлення з’являються графіті на цих будинках. Багато людей просто не оцінить вкладеної праці.
Чи доцільно реставрувати конкретно цей будинок? З фінансової точки зору – краще знести й побудувати новий. А з точки зору художньої, мистецької – відреставрувати. Навіть, якщо його знести і зробити реконструкцію, то все одно не буде так, як було. Вже не та історія.
Євген: Думаю, краще реставрувати. Якщо у нашому університеті реставрують корпуси, бібліотеки й все ок, то і на закинуті будівлі теж можна знайти гроші.
Злата: Але наші корпуси відновлюють не за кошти київської влади, а за кошти американських інвесторів. Якби знайти інвесторів й на ці будинки, то це взагалі було б чудово.
Тимофій (мешкає на Подолі), Щербицька 19/33
Є новий і є старий Поділ. Ми знаходимося на старому – історичному місці Києва. Ось цей будинок (показує на сусідню десятиповерхівку – ред.) – це вже зависоко, вважаю. Повинно бути максимум 3-4 поверхи.
Старі будинки перебувають в дуже занедбаному стані. Їх потрібно ремонтувати. На жаль, не в усіх громадян, які живуть в історичних будівлях, є кошти на такі цілі. Цим повинна займатись влада.
Конкретно щодо цієї будівлі (будинок Вертипороха – ред.), то її треба знести і побудувати нову. Її вже не відновиш.
Збереженням історичних будівель мала б займатися подільська райдержадміністрація. Також самі мешканці повинні створювати окремі організації, профгрупи – як хочете так називайте – які б слідкували за архітектурою старого Подолу.
Можливо, цей будинок є архітектурною пам’яткою. Тому просто знести його практично неможливо. Він розвалений, нікому до нього немає діла.
Підприємство, на якому я працюю, якось хотіло узаконити рекламу на подібній будівлі. Тоді нам довелося пройти чотири круги «пекла» та ще й «заносити гроші».
Що ж до версії про підпал цього будинку, то коли мова йде про великі гроші, то не тільки будинок здатні спалити. Це все від коштів залежить.
Анастасія (мешкає на Подолі), Щербицька, 19/33
Це історична частина міста. З погляду архітектури нові будинки не завжди відповідають стилю певного району, чим і знищують його архітектурне обличчя. Наприклад, скління балконів. Треба регулювати це так, щоб було гармонічно.
Щодо закинутих будівель, то спершу варто оцінювати, чи можна їх реконструювати. Якщо ні, то потрібно будувати нові, дотримуючись стилю в архітектурі. Знаю, що в Європі залишають навіть частину фасаду. Не можна паплюжити історію.
«Не можна паплюжити історію».
Багато з цих будівель доводять до стану непридатного для реконструкції, аби потім продати саму землю. Тривалий час на цьому будинку висіло оголошення про його продаж. Але хтось із моїх знайомих вважає, що це просто фікція, бо вказані телефони були некоректні.
Якщо будівля є історично цінною, то київська влада повинна цим займатися. Громадськість також має впливати. Ви знаєте історію як «Жовтень» (кінотеатр у Подільському районі – ред.) підпалили? Планувалося, що його вилучать з власності Києва. Тут було багато протестів, люди стояли натовпом.
Іноді все відбувається так тихенько, що суспільство нічого не помічає, тому громадські активісти, які опікуються подібними темами, мають за цим слідкувати.
Іван (мешканець Закарпаття), Хорива, 2
Мені місто дуже подобається, бо воно старовинне. Проте є багато закинутих та напіврозвалених будівель.
Іван
Взагалі я сам займався будівництвом. Зараз не працюю, бо старий вже. Але якось мені доводилося реставрувати кількасотрічні дерев’яні церкви, а саме – міняти гнилі колоди у фундаменті.
Тому можу сказати, якщо під цими будівлями є нормальний фундамент, то їм ціни не буде. Такий будинок більше простоїть, ніж новий.
Проте, аби дізнатися, чи можна реставрувати будівлю, спочатку роблять експертизу. Зокрема, які умови для фундаменту, який армопояс (спеціальна конструкція, покликана розподілити навантаження від верхньої частини будівлі на нижню та зв’язати всю площину фундаменту – ред.) стоїть. Було б гарно, якби вдалося відреставрувати ці будинки.
«Було б гарно, якби вдалося відреставрувати ці будинки».
А горять вони часто, бо буває так, що їм «допомагають» горіти. Стоять вони на хорошому місці, а є багато рук, які посягають на це місце. В цьому випадку не принципово, кому їх захищати. Хто музику замовляє – той і гроші платить. Розумієте?
В європейських країнах ніхто б не дав зруйнувати такий будинок. Я кажу про владу. З однієї простої причини – це історія.
Думки експертів
Дмитро Перов, активіст, член ГО «Зелена хвилина»
7 січня 2018 року почався активний демонтаж покрівлі будинку, її буквально розбирали по цеглинці. Я перший побачив то все та викликав поліцію. Ніхто не приїхав.
Ми з місцевими написали заяву у поліцію. Її розглядали два тижні, проте ніякого відгуку не було. Довелося блокувати відділ поліції усією громадою і вимагати від начальника районного управління, щоб внесли відомості до ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань – ред.). Лише після цього їх внесли.
Говорячи про підпал, ми домоглися, щоб Управління охорони культурної спадщини видало припис про припинення будь-яких робіт на об’єкті. Тоді забудовник (компанія ПП «Конвалія-Нерухомість» – ред.) вирішив, що якщо немає можливості законно розібрати будівлю, то є інший спосіб її зруйнувати. Наприклад, пожежа через «раптове» замикання електрики.
В результаті там сталося локальне займання. Чому ми так думаємо? Через тиждень після припису забудовник знову спробував демонтувати будівлю. Ми – активісти, разом з місцевими та слідчою оперативною групою – зайшли на територію садиби. Біля будинку стояв новий палет з цеглою. Приблизно 100-150 цеглин, які вони встигли розібрати додатково. Було чітко видно, що цеглини обпалені, обвуглені, що і свідчить про спробу невдалого підпалу.
Дар’я Корба, архітекторка, експертка з реновації закинутих будівель
Схема з підпалом будівлі виглядає таким чином: спочатку будівлю приватизують, потім вона раптово спалахує. Як результат, через певні пошкодження завдані пожежею, будівля перестає відповідати критеріям внесення до реєстру охорони пам’яток, внаслідок чого її й позбавляють статусу.
Люди насправді не знають, що у Києві так багато «заброшок». Лише у Шевченківському районі їх 160.
Тому перший наш крок — донести цю інформацію до людей, показати скільки історично важливих для Києва будинків є закинутими.
Ми не лише робимо статистику про закинуті будівлі, а й збираємо всю доступну інформацію щодо кожної з них: історичну довідку, фото, архівні документи, креслення. У майбутньому публікуватимемо ці дані на сайті Мапи Реновації (соціальний проєкт, який займається реновацією закинутих будівель в Україні – ред.). Сайт наразі активно розробляємо. Уся здобута інформація буде агрегована у вигляді мапи закинутих будинків міста. Один клік, і ти отримуєш повну картину про будинок: хронологію подій пов’язаних з ним, інформацію щодо теперішнього стану, витяги з реєстрів.
Тобто це буде інструмент здатний допомогти різним верствам населення. Звичайні містяни радше використовуватимуть його для інформування. Тобто взагалі зможуть дізнатися, що є така проблема. Також «мапа» стане у пригоді громадським активістам, оскільки перший етап будь-якої боротьби це отримати у руки зброю — у нашому випадку інформацію. Крім того, бізнес завдяки нашому ресурсові зможе шукати потенційні офіси під оренду. Це особливо актуально для малого та середнього сегмента підприємництва. Адже зробити офіс у «заброшці» у рази дешевше, аніж винаймати приміщення у бізнес-центрі. Орендар буде сплачувати невелику ренту, виділяючи певний відсоток на поступове відновлення будівлі. Тобто намагатимемося за допомогою інформування та залучення влади, громади та бізнесу повертати життя у ці будинки.
Матеріал підготували: Віталій Косий, Олексій Паляничка, Марія Романюк
Фото підготувала: Анастасія Романюк
