Фонди допомоги та збори на зброю 

Так, Йонас Оман, швед за походженням, — кінорежисер, перекладач, журналіст і вчитель шведської — ще 2014 року, тобто, фактично, одразу після початку війни, разом зі своїми литовськими друзями та партнерами заснував громадську організацію Blue/Yellow. Головну мету діяльності фонду визначено як «надання українським військовослужбовцям і волонтерам нелетальних засобів, щоб допомогти їм у боротьбі з російською агресією».. Крім того, Йонас та його колеги всі ці роки підтримували цивільне населення Донецької та Луганської областей. І зараз постійно направляють в найгарячіші точки безліч потрібних речей.

«Фонд допомоги 1К», започаткований стендапером та бізнесменом Олегом Шураєвим після початку повномасштабного вторгнення, має наразі три основні напрями діяльності: 1) допомога силам тероборони (захисне спорядження, такмед, дрони, тепловізори, спеціальні оптичні прилади тощо); 2) допомога біженцям з України у Литві (на розробленому фондом сайті HelpUA.Lt можна знайти інформацію буквально про все — від документів, які потрібно мати чи виробити, до телефонів цілодобових гарячих ліній та можливостей отримати роботу, освіту, проживання, медичну та психологічну допомогу); 3) боротьба з російською пропагандою та дезінформацією. А четвертим пунктом, кажуть волонтери-учасники фонду, стане допомога у відбудові країни — вже після перемоги.

Також облаштуватись українцям у Литві допомагає волонтерський координаційний центр «Сильні разом», створений за ініціативи Спілки литовських стрільців «Pelėdos». Усі три згадані ініціативи об’єдналися в лютому цього року з телекомпаніями LRT та Laisves TV і запустили велику кампанію зі збору коштів «RADAROM» («Давай радарити!»). Метою акції було накопичити за місяць 14 000 000 євро і згодом придбати за них і передати в Україну тактичні радари (звідси й назва), які контролюють повітряний простір довкола стратегічних об’єктів. Це був своєрідний спосіб ушанувати роковини початку великої війни — 24 лютого 2023 року збір успішно закрили.

 

Тут буде також доречно згадати кілька важливих зборів, ініційованих письменником, журналістом і телеведучим Андрюсом Тапінасом. У травні 2022 року литовцям вдалося зібрати кошти на два дрони-розвідники для коригування вогню, а згодом і на байрактар (щоправда, урешті турецька компанія «Байкар», яка їх виготовляє, натхненна такою спільнодією литовського народу, передала Україні байрактар безкоштовно, а за зібрані кошти литовці придбали до нього набої). Вартують уваги і три морські дрони з прецікавими «мирними» назвами — «PEACE Дец», «PEACE Да» і «PEACE Дюк», що їх литовці придбали для українського флоту морських дронів, про створення якого Президент Зеленський оголосив 5 листопада 2022 року. Це теж була ініціатива пана Тапінаса, який уже цьогоріч 6 квітня, на свій 46 день народження, попросив своїх співвітчизників про ще один подарунок не для себе — 46 000 євро на протезування для когось із українських героїв за спеціальною програмою у США.

Не можна оминути увагою і діяльність громадської організації Asociacija «Lygiai» («Порівну»), спрямовану насамперед на допомогу постраждалим від війни українським жінкам, зокрема тим, що перебувають на тимчасово окупованих територіях чи зазнали сексуального насильства.  

Усе це свідчить про чудове розуміння, що, аби зберегти й захистити те, про що так часто говорять західні партнери — українську культуру й якнайбільше життів — насамперед потрібно підтримувати й підсилювати українські збройні сили. Але також і про інший важливий нюанс: підтримки не з позиції співчуття, а з прагнення відчути, пізнати й надати саме ту допомогу і саме там, де це найпотрібніше. Виявити солідарність у найбільш прийнятний спосіб. Ось іще кілька прикладів.

 

Культурно-мистецькі ініціативи

24 лютого 2022 у Вільнюсі розпочався перший після карантину «живий» книжковий ярмарок, на який всі нетерпляче очікували. Однак після ранкових новин з України заздалегідь оголошена тема «Image as Text» відійшла на другий план, і вже ввечері з головної поетичної сцени фестивалю лунали вірші українських поетів та поеток у литовських перекладах — оприявнювати голоси тих, кому певної миті стає зовсім не до поезії, було (і досі є) частиною місійної роботи поетів та перекладачів Вітаса Декшніса, Марюса Бурокаса, Антанаса А. Йонінаса, Беатріче Бєлявців та інших. Тим часом того ж вечора на вулицях великих і  менших міст також збиралися люди — з українською та литовською символікою на собі, з антипутінськими плакатами та різними світелками в руках. Ця акція отримала назву «Свобода сяє» — литовці прагнули бодай так засвідчити: дивіться, українці, ми, всі, хто тут є, серцем і молитвами з вами, ви не самотні.

А вже 23 лютого 2023 року українські письменники та видавці були гостями Вільнюського книжкового ярмарку, українська поезія лунала зі сцени, зокрема й голосами її авторів, презентації перекладів своїх книг мали Оксана Забужко, Андрій Любка, Гаська Шиян, Романа Романишин та Андрій Лесів. Богдана Брилинська, керівниця офісу «Львів місто літератури ЮНЕСКО» мала спільну дискусію з Рутою Еліошайтітє-Кайкарє, котра очолює аналогічний офіс Вільнюса, та представниками міста літератури Ґетеборґа про спромогу планувати в часи війни. Президент Литви Ґітанас Науседа, відвідавши український стенд, вкотре наголосив, що його країна не втомиться допомагати, не втомиться показувати, що українці не самотні у своєму спротиві окупантам, тому що «ви боретеся за нашу і вашу свободу». І цю фразу у Литві насправді чутно часто й з багатьох уст. А цьогорічний ярмарок, до речі, минав під гаслом «700 рядків свободи» — на честь 700-річчя Вільнюса та пошанування України.

І ще цікаве про назви. У березні 2022 безіменну вулицю, на якій було розташоване посольство росії у Литві, вільнюська мерія перейменувала у вулицю Героїв України, щоб «кожен, хто писатиме туди листа згадав про жертв російської агресії та героїв України», — зазначив на своїй фейсбук-сторінці мер Вільнюса Реміґіюс Шимашюс у момент, коли це все відбувалось. А вже у квітні ставок біля того-таки російського посольства забарвили в червоний колір, аби дуже наочно показати, що росія здійснює криваві воєнні злочини проти народу України, і вони не можуть залишатися непоміченими — той, хто їх здійснює, повинен бути покараний. Литовська олімпійка Рута Мейлутітє перепливла ставок, показуючи, що боротьба проти загарбника триває і триватиме, якою болісною і важкою вона не була б. Перформанс називався «Swimming Through», задумали та втілили його журналістка, фотографка Берта Тільманайтє та мисткиня Нерінґа Рекашіутє. Коротке відео про це можна переглянути тут.

Влітку певний час на залізничній станції «Вільнюс» на шляху поїзда «Москва-Калініград» висів десяток велетенських плакатів із фото зруйнованих будівель, загиблих чи згорьованих людей, наданих українськими фотографами, на яких було написано: «Сегодня Путин убивает мирных жителей Украины. Ты с этим согласен?». Мантас Дубаускас, речник Литовської залізниці, пояснював, що тепер принаймні пасажири цього поїзда не зможуть виправдовуватися тим, буцім ніколи нічого не чули про цю війну і про велику кількість жертв серед українського мирного населення.

У серпні 2022 у вільнюському Інституті литовської мови побачив світ перший і наразі єдиний «Малий українсько-литовський словник», робота над яким розпочалася ще 2016. Укладачами цього унікального словника стали докторка фолологічних наук, професорка Зінаїда Пахолок та докторка гуманітарних наук Аурелія Грітенєнє. Словник містить близько 20 000 заголовних слів найпоширенішої української лексики. Його мали надрукувати в Україні наприкінці 2021 року, але війна змінила ці плани, тому литовські партнери вирішили взяти його видання на себе. Словник має не лише допомогти вивчити мову тим українцям, які зараз мешкають у Литві, а й бути одним із містків до кращого взаєморозуміння в ширшому сенсі. Крім того, вже розпочалась активна робота над литовсько-українським словником, який має вийти орієнтовно 2024 року. 

Щодо інших книжкових ініціатив, то тут неодмінно варто згадати, наприклад, Еуріку Стогевічєне, власницю книгарні «Eureka! Knygynas» у Вільнюсі та неймовірну книголюбку. Вона однією з перших після початку повномасштабного вторгнення почала закуповувати українські книжки в українських видавців, щоб: а) підтримати самих видавців; б) доправити якусь кількість цих книжок для бібліотек і центрів, які опікуються переселеними людьми; в) мати ці книги в себе в книгарні на знак солідарності з українцями, а також аби мати що запропонувати тим, кого може зацікавити українська література в оригіналі.

Цікавий проєкт задумали та втілили письменниця Котрина Зіле, докторка психології Моніка Скеріте-Казлаускайте, фахівчиня з дитячих ілюстрацій Інга Мітунявічюте, керівник програми з промоції читання «Дитча земля» Юстінас Ванцявічюс, ілюстратори Ґрета Еліс і Тауно Ниулік. Вони зібрали дитячі історії, створених литовськими, латвійськими та естонськими митцями, а Володислав Журба переклав їх українською. Цей проєкт називається «Книжечки-крихітки», оскільки кожна ілюстрована історія вмістилася на аркуші А4 формату. Вийшов невеликий, але справді чудовий набір з 10 аркушів: 9 історій + інструкція до складання такої мінікнижечки — де помістився цілий світ, кумедний, можливо, трохи незвичний, але точно добрий. Ці крихітки розповсюджували безкоштовно в бібліотеках та центрах роботи з переселеними людьми. 

 

Літературний фонд Спілки письменників Литви

Уже згаданий тут поет і перекладач Антанас А. Йонінас переклав, упорядкував та видав антологію сучасної української поезії «Пам’ять, вогонь, тлін», до якої увійшли воєнні вірші 16 авторів та авторок. А видавництво «Оділє», у якому побачила світ ця книга, передає всі кошти з продажу на підтримку українців. Приміром, на збори, зорганізовані ініціативною групою письменників та перекладачів на базі Літературного фонду Спілки письменників Литви. Початково цей фонд, який зараз очолює перекладачка Ірена Алексайте, мав на меті підтримку власне литовських письменників, котрі опинилися в скрутних чи невизначених життєвих ситуаціях, але з жовтня 2022 року він почав функціонувати дещо по-іншому. Поет, есеїст і перекладач Лаурінас Каткус, який, окрім іншого вже кілька років є учасником литовської тероборони, мав намір відвідати Україну, та коли поділився цим прагненням з колегами-письменниками, зокрема Марюсом Бурокасом та Донатасом Петрошюсом, яким теж близька була ця ідея, вони вирішили, що їхати з порожніми руками не годиться. 

Так, потрібно і важливо побачити все на власні очі, але не менш важливо, якщо є така змога, привезти реальну допомогу для тих, хто її потребує. Вони порозмовляли про це з керівництвом Літературного фонду, і те погодилося допомогти, надавши свою публічну сторінку для комунікації та рахунок для збору коштів. Так усе й розпочалося. 

Було оголошено вже три великі збори, до яких долучилася уся літературно-видавнича й читацька спільнота Литви. Придбано кілька автівок, медичні засоби й тактичне спорядження, прилад нічного бачення, генератори, зарядні станції, буржуйки, спальники та каремати для різних підрозділів ЗСУ; передано кошти для підтримки родини убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка (до речі, незабаром у видавництві «Zalias kalnas» вийде друком його «Татусева книжка»); кошти для кількох притулків для тварин, зокрема нікопольського «Шанс на життя», яким керує Олена Омельченко-Вошун і який перебуває під постійними обстрілами; закуплено дитяче харчування та предмети гігієни для волонтерського центру Ігора Цуркана в Херсоні та благодійного фонду «Діти Нікополя», який очолює Маргарита Горбаненко; придбано меблі та комп’ютерну техніку для дитячого коворкінгу Чернігівської дитячої бібліотеки ім. Довженка, яка постраждала під час обстрілів 27 лютого 2022 року. 

А ще до дітей на деокупованій Херсонщині поїхала величезна коробка різноманітного приладдя для малювання, зібрана працівниками, батьками й учнями спеціалізованої вільнюської школи для дітей з особливими потребами. Бібліотекарі та мешканці міста Таураґє сплели для воїнів та цивільних кілька велетенських пакунків теплих шкарпеток усіх можливих розмірів та кольорів, а в дитячі іноді заховували навіть жменьки цукерок та записки зі словами «Україна переможе» чи «Ми з вами завжди». І було ще велетенське відро пекарського шоколаду, передане Олексою Матвеєвим, яке помандрувало до волонтерської кухні «Бджілки» в селі під Павлоградом, і в спритних руках тамтешніх господинь перетворилося на гору — буквально! — поживних енергетичних батончиків для бійців.

Таких історій — безліч. І коли литовці кажуть, як шкода, що у нас така маленька країна, ми би допомагали вам ще більше, щоразу хочеться відповідати: як добре, що у кожного з вас таке велике серце, і що воно б’ється в унісон з українськими серцями.