Фотографії Анни Ютченко — це спроба затримати упізнаваний, речовий світ у непорушному стані спокою. Авторка фіксує деталі побуту й свого фізичного оточення як маркери крихкої нормальності — того, що так легко, у будь-який момент, може забрати війна.
Фотографії, як розповідає Анна, постали зі спроби відновити карти пам’яті: «Десь на другий місяць війни в мене зламались обидві карти пам’яті. Спочатку перша, а за декілька днів друга. Це було подібно на містику. Більшість файлів я встигла зберегти раніше, але якась частина таки лишилась на картках. А на деяких з них – спогади про мирний час до війни».
