У своєму щоденнику поетка Юлія Вротна трансформує волонтерський досвід у жовто-блакитні та червоно-чорні образи — у віршах та композиціях зі старого одягу (зокрема з речей, які надані як гуманітарна допомога, вона складає жовто-блакитні і червоно-чорні прапори — і фіксує це на фото). Кожен запис у щоденнику слугує актом самопідтримки, спробою створити доступний патріотичний наратив.
