За даними Міністерства культури Франції, на продажі книжок у країні спеціалізується 3500-4500 крамниць, хоча загалом книжки регулярно продають 15 тисяч торгових точок (включно, наприклад, із супермаркетами). Однак існує ризик, що найближчим часом кількість книгарень буде неухильно зменшуватися. Мережеві гіганти, головним товаром яких залишаються книжки, – «FNAC» і «Amazon» – не просто належать до провідних книгарень, а й регулярно потрапляють до десятки найпопулярніших торгових мереж Франції загалом.

І хоча на позір переваги великих мереж для покупців, тим паче онлайнових, очевидні – великий вибір, недорога доставка тощо – зникнення незалежних (тобто не належних до мережі) і малих офлайн-книгарень несе ризики не лише для всієї видавничої індустрії, а й для самих читачів. Причин цьому декілька. 

По-перше, офлайн-книгарні залишаються основним майданчиком продажів для видавців, особливо малих. Пандемія мимоволі стала таким собі експериментом і дала змогу перевірити, що станеться, якщо офлайн-книгарні зникнуть зовсім. Результати плачевні: навіть великі видавництва на кшталт «Ґрассе» («Grasset») втратили близько 80% доходів, а малі видавці, які не мають великого каталогу електронних книжок і покладаються в основному на класичні книгарні, говорять про падіння цієї цифри на всі 100%. 

По-друге, існування незалежних книгарень – ключовий чинник підтримки бібліорізноманіття на ринку. Незалежні книгарні можуть спеціалізуватися на професійній літературі в певній галузі, рідкісних та унікальних виданнях, малих видавцях, крафтових зінах тощо. 

Бібліорізноманіття (фр. bibliodiversité) –
культурне різноманіття у книжковій сфері; передбачає наявність не лише рівномірно представлених, розмаїтих категорій книжок, а й достатнє різноманіття всередині категорій. Більш за те, критеріїв може бути декілька: йдеться і про жанрове багатство, і про співвідношення перекладів із різних мов тощо.

Насамкінець, такі заклади надзвичайно важливі для розвитку культурного життя району, містечка або села, в якому вони розташовані. Книгарні часто слугують майданчиком для різноманітних культурних заходів і таким чином здатні не лише задовольнити попит місцевих жителів, а й об’єднати середовище професіоналів і любителів книги. Наприклад, маленька й дуже атмосферна букіністична книгарня «Scrupule» у Монпельє, розташована на другому поверсі старої будівлі просто над баром, регулярно проводить чи не єдиний у місті поетичний вільний мікрофон, а тому згуртовує довкола себе постійну «тусовку» і приваблює нових людей, зацікавлених у поезії.

Bouquiniste (фр. букініст) –
назва торговців уживаними книжками, яку ми запозичили із французької мови, походить від розмовного синоніму нейтрального «livre» (книжка) – «bouquin», що можна перекласти як «книженція». Це слово французи ще в Середні віки запозичили з нідерландської мови, і той самий корінь – «бук» - знаходимо в багатьох германських мовах (англ. book, нім. Buch). Цікаво, що і цей германський корінь, і латинське «liber», від якого французька мова успадкувала своє «livre», за значенням пов’язані з деревом (так-так, зокрема й буком!) і його корою, адже саме цей матеріал колись використовували в усій Європі до появи паперу.

Постає логічне питання, що робити для підтримки незалежних книгарень, особливо на тлі загального падіння інтересу до читання, несприятливої епідеміологічної ситуації й наступу цифрових технологій. Передовсім важливо усвідомити: простих рішень тут не існує, а успіх можливий лише за умови докладання цілеспрямованих зусиль багатьма гравцями на всіх рівнях – від кожної окремої крамниці до законодавства. Пропонуємо поглянути на те, які кроки, покликані захистити незалежні книгарні, впроваджують у Франції.

 

Перевага в унікальності: виживають білі ворони

Найперше і найпростіше, що спадає на думку, коли йдеться про захист малих книгарень, – це провадити інформаційні кампанії та пояснювати споживачам, чому важливо надавати перевагу саме таким закладам (особливо в умовах чинного у Франції закону про єдину ціну на книжку, який практично нівелює фінансовий чинник). Звичайно, усвідомлення проблеми самими читачами вкрай важливе, проте, як підкреслює Ніколя Деве, співзасновник онлайн-додатку для купівлі коміксів, перекладати вину на покупця – далеко не найкращий вихід.

Натомість незалежні книгарні мають знайти способи успішно конкурувати з гігантами ринку. І ключовими параметрами тут стають унікальність і персоналізація. Книгарня повинна мати свою «фішку», якою не можуть похвалитися великі мережі. 

Передусім це може виражатися в підборі колекції: це можуть бути артбуки, ексклюзивні чи колекційні видання, рідкісні примірники тощо. Особливістю книгарні може стати тематична спрямованість: наприклад, паризька книгарня (й за сумісництвом чайний салон) «Calypso», заснована уродженкою Ґваделупи Аньєс Корнелі, спеціалізується на виданнях про заморські департаменти Франції й культурі Карибських островів.

Іншою особливістю може бути нестандартний підхід до самого простору книгарні: наприклад, на вокзальній площі паризького передмістя Сен-Дені працює справжній книжковий МАФ. Його засновник Люк Пінто Баррето переробив під книгарню обмальований графіті вантажний контейнер. Мета – привабити людей, які з тих чи інших причин не наважуються перетнути поріг «класичної» книгарні, можливо, боячись не дотягнути до рівня «високої полиці», адже серед населення міста та всього департаменту Сена-Сен-Дені багато іммігрантів і там зафіксовано вищий, ніж у середньому по країні, рівень безробіття.

Важливим чинником, який вигідно вирізняє малу книгарню на тлі безликих мереж, може бути особистість самого книгаря: наприклад, той же Пінто Баррето також веде Youtube-канал про книжки «Le dealer de livres» («Книжковий дилер»; власне, свою книгарню він назвав так само). Читачів може приваблювати обізнаність і компетентність книгаря, який допоможе знайти потрібне видання чи просто порадить щось вартісне, або ж його чи її особистий смак, якому вони довіряють. Якщо ви завсідник невеличкої книгарні за квартал від дому, швидше за все, працівник або власник крамниці добре знатиме вас, а отже, особистісний підхід і, зрештою, просто приємне спілкування вам забезпечене.

З іншого боку, сучасність ставить перед книгарями вимогу до гнучкості. У сімейній книгарні «Mollat» (Бордо), найбільшій незалежній книгарні Франції, у якій у зв’язку з пандемією налагодили систему онлайн-продажів із доставкою поштою або самовивозом, персоналу довелося, навпаки, перелаштуватися на інші обов’язки: приймання онлайн замовлень, логістику тощо.

До речі, та ж «Mollat» демонструє вдалий приклад використання книгарнями концепту «pop-up store», тобто тимчасової крамниці. Уже другий рік підряд з 11 по 31 грудня в окремо винайнятому приміщенні працюватиме «Pop-up Mollat». Якщо в основній крамниці вибір книг, логіка їх розташування тощо розрахована радше на постійних клієнтів, то «Pop-up Mollat» призначена для людей, які шукають подарунки на зимові свята або прагнуть нового досвіду. Це впливає на логіку добору асортименту: він поділений на шість «усесвітів» залежно від інтересів – від перевіреної класики до манґи. До того ж в упакованих у плівку книжках є шанс знайти «золотий квиток», який можна обміняти на подарунок від видавництв-партнерів.

Ще одна сфера, в якій книгарні можуть виділитися на тлі конкурентів, – незмінна активність у соцмережах і створення відеоконтенту. На сторінках незалежних книгарень часто можна почерпнути натхнення й зазирнути за лаштунки крамниці. Наприклад, найстаріша книгарня Парижа «Delamain» цього грудня публікує пости, в яких кожен зі співробітників радить свою добірку книг на новорічні подарунки – але тільки серед видань з обкладинкою одного кольору. А в «La Parenthèse» в Анноне (Рона-Альпи) регулярно знімають кумедні скетчі про життя книгарні. 

 

Гуртом і «Amazon» легше бити

Безперечно, способи привабити клієнта в кожної книгарні можуть відрізнятися залежно від обставин, проте деякі виклики сучасності вимагають об’єднання зусиль – професіоналів сфери, але не лише – для справжніх мозкових штурмів. Одним із найважливіших питань, які вимагають винайдення нових форматів, є вписування цифрових технологій та електронної книжки у фізичний простір книгарень.

У Франції виникали різні ініціативи, покликані заохотити читачів купувати електронні книжки в офлайн-книгарнях. Проте вони не мали особливого комерційного успіху. Наприклад, спеціальні планшети, встановлені в книгарні «La Procure» для купівлі електронних книжок, зазнали відвертої поразки, адже виявилися просто зайвими на шляху файлу від сервера видавця до «читалки» споживача. 

Не надто приваблюють читачів і фізичні носії електронних книг. Ще 2014 року п’ятнадцять паризьких книгарень взяли на реалізацію новинку видавництва «L’Apprimerie», спеціалізованого на інтерактивних книжках, виданнях із доповненою реальністю тощо. Ідея полягала в тому, щоб продавати електронні книжки у вигляді листівок, які містили, крім класичних елементів обкладинки, ще й код активації для спеціального додатку. Утім для цих листівок так і не знайшлося належного місця в книгарні (хіба що біля кас), а ще автори проєкту відзначають, що з 4000 куплених листівок було активовано лише 800. 

Однак інноваційні технології не завершуються електронними книжками. Тому є сенс поміркувати над уведенням доповненої реальності до самого фізичного простору книгарні, вирішили в Провансі і зібрали ентузіастів у книгарні в Пертюї на одноденний партисипативний захід – «Librairimix». До речі, схожі формати існують для бібліотек – «bibliomix» – та, передовсім, музеїв, «museomix»; їхня мета – генерування ідей для оновлення класичних культурних просторів. 

Узяти участь могли всі охочі – як професіонали книжкової галузі, так і небайдужі читачі. Перша половина дня була присвячена виступам запрошених гостей, які мали чим поділитися в контексті поєднання книжки та інноваційних технологій. По обіді учасникам пропонували розділитися на групи й розробити по одній ідеї, як вписати цифрові технології у простір книгарні. Серед запропонованих ідей – додаток із «компасом», що допомагає зорієнтуватися серед полиць книгарні, та інтерактивні інсталяції. Ось тут можна подивитися всі відео – більшість їх цілком зрозуміла й без знання французької мови.

Окрім того, в контексті протистояння гігантам ринку важливо об’єднуватися для взаємопідтримки, яка не обмежується спільним пошуком рішень. У Франції існує широка мережа регіональних асоціацій книгарів, об’єднаних, у свою чергу, в Міжрегіональну федерацію книги та читання («Fill»). Федерація надає інформаційну та освітню підтримку, проводить заходи й комунікаційні кампанії, слугує майданчиком для знайомств і колаборацій усередині галузі. 

І, звичайно ж, чимало корисних проєктів здійснюються за ініціативи й підтримки Спілки французьких книгарів. Наприклад, вона створила портал незалежних книгарень, який агрегує дані з 16 книгарських порталів і таким чином дає змогу знайти потрібне видання у найзручнішій для покупця крамниці з 1200 наявних у каталозі. 

Варто сказати, що це далеко не єдиний подібний проєкт. Наприклад, за підтримки Національного центру книги існує два схожих портали – «La Librairie» і «Les Libraires», а ще подібні агрегатори функціонують для бельгійських і канадських незалежних книгарень. Однієї з особливостей порталу «Les Libraires» є те, що книжки покупцям тут пропонують не загадкові алгоритми, а живі книгарі – вивчаючи списки покупок своїх клієнтів.

Попри весь ентузіазм окремих книгарів і їх об’єднань, книгарням, як і всій книжковій сфері, необхідна державна підтримка. У Франції вона часто здійснюється за посередництва регіональних інституцій, які не лише здійснюють дослідження та організовують заходи, а й напряму допомагають малим книгарням у скрутному становищі: проводять аудит проблем і впроваджують заходи для їх розв’язання. Наприклад, Регіональна агенція книги в регіоні Прованс-Альпи-Лазурний берег організувала кампанію з краудфандингу для збору коштів на модернізацію книгарні «Attrape Mots». 

 

Справедливі правила гри

Усі перераховані заходи, безперечно, гідні уваги та вселяють надію у майбутнє книгарень, проте чи не найвагомішим чинником у можливості незалежних крамниць конкурувати на ринку є антимонопольне законодавство, покликане поставити гравців різних масштабів у хоча б приблизно рівні умови. У цьому Франція може послужити прикладом для багатьох країн.

Передовсім ідеться про закон про єдину ціну, завдяки якому малі крамниці не мусять конкурувати з мережевими гігантами. Цьому так званому закону Ланґа (на честь Жака Ланґа, тодішнього міністра культури) якраз виповнилося 40 років, і з цього приводу Спілка французьких книгарів і Культурна агенція регіону Нова Аквітанія навіть розробили й виклали у вільний доступ набір комунікаційних матеріалів (постерів, реклами для транспорту тощо), покликаних нагадати споживачам про цей закон і таким чином закликати частіше віддавати перевагу місцевій незалежній книгарні.

Більше про переваги закону про єдину ціну на книжку читайте в нашому матеріалі.

Проте останніми роками закону Ланґа, виявляється, недостатньо. Зі зростанням онлайн-продажів малі книгарні стикаються з новою проблемою – оплатою логістичних витрат, адже не можуть дозволити собі пропонувати клієнтам безкоштовну або хоча б дешевшу доставку. Щоб забезпечити справедливіші умови на книжковому ринку, цього жовтня Національна асамблея (нижня палата французького парламенту) схвалила законопроєкт про фіксовану мінімальну вартість доставки, хоча суму мінімального тарифу ще не визначено. 

Утім якщо поріг буде занизьким, то це мало покращить становище малих книгарень: нині доставка книжки коштує їм приблизно 7 євро. До того ж підвищення тарифів здорожить загальну вартість книги для мешканців маленьких міст і сіл, де немає офлайн-книгарень. Тому Спілка незалежних книгарень також веде перемовини стосовно зниження поштових тарифів на пересилку книжок.

Окрім цього, закон зобов’язує онлайн-крамниці чітко розмежовувати нові та вживані книжки (адже деякі недобросовісні гравці свідомо сплутують ці категорії, щоб створити враження нижчої ціни) та уможливлює видачу дотацій незалежним книгарням муніципалітетами.