Про проект
Стирання слова – проєкт про інструменти знищення української літератури на підтримку виставки “Антитекст”
Мета спецпроєкту – розповісти про втрати й силу стійкості української літератури і її творців. Проєкт вміщує серію статей про російські імперські спроби “стерти” українських письменників та інфраструктуру, пов’язану з написанням, друком, поширенням інтелектуальної думки, її оригінальним і унікальним звучанням, починаючи від царської росії, СРСР та завершуючи злочинами сучасної рф. Розпізнаючи та групуючи методи “колоніального стирання”, кураторська команда була вражена їхньою різноманітністю: над впровадженням цієї політики працювали всі без винятку гілки влади, створювалися цілі інституції, організації, а виконавцями контролю і репресій ставало все більше людей. Завдяки привілеям і благам, що надавала система, та частіше через погрози та реальні загрози життю мимовільними співучасниками знищення української гуманітаристики ставали протагоністи авторитарного режиму. Система перетворювала у зручних жертв і “людей із подвійним дном” ревних борців за незалежність. Та завжди знаходилися “люди не зі страху”, дисиденти, які гостро реагували на несправедливість і в усі часи запобігали стиранню слова.
“Стирання слова” продовжує розмову про перервану тяглість, колоніальну маргіналізацію та зникомість української літератури, висвітлену зокрема Харківським літературним музеєм у межах виставки “Антитекст”. Ці обидва проєкти комунікують про формування культурної пам’яті для всіх, кому близька історія української культури і тих, хто тільки починає знайомитися із нею. Також вони розповідають про резильєнтність українських митців у часи опресій і репресій.
Над реалізацією працювали медіа про книжки “Читомо” спільно із Харківським літературним музеєм, за підтримки американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Дизайн
У дизайні використаний принцип мозаїки, коли з розрізнених шматків матеріалу складається єдина картинка. Так і з окремих історій, фактів, знайдених у документах архівах ми лише зараз можемо комплексно побачити картину російських і радянських репресій.
Мозаїка багато де залишилася у наших містах і часто асоціюється із радянським минулим. Але у неї художники-монументалісти часто закладали меседжі про опір та українську ідентичність. Ці художники так само багато зазнавали репресій, тому деякі їхні роботи використані у дизайні і для ілюстрування матеріалів.
Окрім того, у дизайні обігрується назва проєкту (яку ми пропонуємо для попереднього погодження) — «Стирання слова». Коли залишити сайт на довго, він покривається «білим шумом» і розгледіти щось стає дуже важко. Той самий ефект відбувається із нашою пам’яттю і тому важливо докласти зусиль (у цьому випадку елементарно порухати курсором), щоб більш ясно бачити що відбувалося з українською літературою століття тому і продовжує відбуватися зараз.
Команда:
Куратори: Оксана Хмельовська, Вікторія Фещук, Олександр Мимрук
Авторський колектив: Елеонора Соловей, Ярина Цимбал, Валентина Бочковська, Олег Коцарев, Тетяна Петренко, Валентина Здановська, Сергій Зворський, Аріна Кравченко.
Програмування: Олег Ісаченко
Дизайн: Оксана Гаджій