5 грудня в Музеї рідкісної книги університету імені Гоголя відбулась перша презентація перевидання книги Юрія Лисянського «Навколосвітня подорож на шлюпі «Нева» (1803—1806)».

Для учасників цього проекту було справою честі було провести її саме в Ніжині, бо саме тут народився наш перший навколосвітній мореплавець, а будиночок його батька, настоятеля храму Іоанна Богослова, розташований у сотні метрів від бібліотеки, заснованої князями Безбородьками.

Саме до цієї бібліотеки Юрій Федорович після плавання, в 1826 році, завіз два комплекти свого двотомника, а пізніше передав альбом карт і малюнків.

Другий комплект він завіз у теж щойно заснований університет Каразіна в Харкові. Це був дуже практичний крок, бо обидві бібліотеки зберегли видання для нащадків.

Особливістю цього видання є збереження оригінального тексту, який раніше (1947) перевидавали перекладеним на сучасну російську зі значними скороченнями. Між тим, ці нотатки писані до Алєксандра Пушкіна і, з певними зауваженнями, і до Івана Котляревського. І їх відмовлялися видавати коштом адміралтейства за «малоросійський стиль писання», хоча, звісно, назвати це сучасною українською мовою теж не можна. Це було б важко уявити до публікації «Енеїди» Котляревського, а сучасна українська орфографія (кулішівка) з’явилася ще пізніше.

Читайте також: Література мандрівників, або як писати про подорожі

На цьому тексті цікаво спостерігати, як російська адаптувала іноземні морські терміни, написання яких ще не усталилося, і внесок в це власне Лисянського. Це не термін, але він, наприклад, вперше вжив слова «тату» і описав процес татуювання аборигенів Маркізьких островів. Чи зробив він тату й собі, історія мовчить.

У проекті брали участь кілька ніжинців – співавтор ґрунтовної передмови і директор бібліотеки рідкісних книжок Олександр Морозов та фотограф Ігор Волосянкін, якому вдалося перевести в цифру величезні путівні мапи, складені самим Лисянським. Вони вперше побачили видану київським видавництвом «Темпора» книжку вже на резентації, яку провели директор Ніжинського музею Геннадій Дудченко та Письменник-мариніст з Києва, ініціатор проекту, Антон Санченко.

За день до цього ніжинські депутати прийняли вікопомне рішення передати будиночок Лисянських, в якому раніше був міський архів, на баланс краєзнавчого музею. Там планують зробити музей Юрія Федоровича в одній з кімнат, та відтворити церковно-прихідську школу, яку його батько тримав у цьому ж будинку, в іншій його частині.

Цікаво, що в будинку іншого очільника експедиції, в помісті курляндського барона Адама Йоганна Крузенштерна, в сучасній Естонії, теж була церковна школа. Мабуть, це необхідна умова для виховання бравих навколосвітніх мореходів.

Читайте також: Подорож довкола світу? Спитай Лисянського як

Видавництво «Темпора» подарувало університетській бібліотеці також інші свої книжки історичної тематики.

На презентації було людно й цікаво. Точилися дискусії, бо знавців біографії Лисянського зібралося критично багато, що зовсім не дивно.