Спеціальна тема:
УКРАЇНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ КОРИДОР
13 квітня 1953 року у Великій Британії, у Видавництві Jonathan Cape, побачив світ перший роман Ієна Флемінга «Казино Руаяль». Тоді стартував один із найкращих книжкових проектів XX-XI століть. Цьогоріч ми маємо 70 років його тріумфальної ходи Світом, яка вже давно перейшла межі лише книжкового формату й вилилася в кіно, ігри та інші медіа.
Ми розповідає про те, як Ієн Флемінг став тим автором, якого ми добре знаємо, у великому матеріалі з двох частин.
На створення сюжету першої книжки Флемінга надихнула робоча поїздка до Португалії в часи Другої світової війни. Тоді Португалія мала статус нейтральної країни й водночас підтримувала економічні зв’язки з країнами Осі (Німеччиною, Італією, Японією) та союзниками. Метою прем’єр-міністра країни Антоніо де Олівейри Салазара, було збереження нейтралітету, щоб уникнути вторгнення німців та введення економічних санкцій союзниками. На той час Португалія була найбільшим у світі експортером вольфраму, який використовували для виробництва зброї. Країна все частіше опинялася в центрі економічних і морських конфліктів між нацистами та союзниками, однак бувало комусь із них і допомагала. Наприклад, дотримання португальським урядом англо-португальського союзу (Віндзорського договору) дало змогу в 1940 році евакуювати на Мадейру 2500 людей з Гібралтару. Насправді нейтральний статус Португалії був надзвичайно важливим для союзників, оскільки стримував бажання Іспанії приєднатися до країн Осі.
Колись тихе місто Лісабон наразі гуло як вулик, бо вмить наповнилося шпигунами всіх мастей та національностей, торговцями зброєю, спекулянтами, опортуністами, таємною поліцією, та, завдяки вдалому географічному положенню, тисячами й тисячами біженців, переважно євреїв, які прямували до Америки та Палестини. На той час у країні шукали прихисток більшість європейських королівських сімей, а також промисловці, банкіри, представники різних творчих професій: артисти, письменники, художники. В ті роки нейтральна Португалія була просто ідеальним місцем для шпигунства. Розвідувальні управління країн Осі та союзників щедро фінансували свою агентуру. Тут діяло понад п’ятдесят спецслужб, що повсюдно мали свої «очі та вуха». Американські, британські, французькі, німецькі та італійські агенти були скрізь, найбільше їх роїлося в Лісабоні та його передмістях – Ешторілі та Кашкайші. Крім професіоналів, існувало широке коло шпигунів-любителів, завжди готових підзаробити: власники крамниць, водії таксі, офіціанти, прибиральниці та повії, що, зважаючи на свої професії, все бачили й чули.
Кого тільки можна було зустріти на Португальській Рив’єрі: герцога та герцогиню Віндзорських, Грема Гріна та Марка Шагала, Пеггі Гуггенхайм та Калуста Гульбенкяна, Макса Ернста та… офіцера британської військово-морської розвідки Ієна Флемінга. Останній завітав до Португалії у справах, разом із шефом – контрадміралом Годфрі. Майбутній письменник оселився в ошатному готелі Palacio Estoril, про що свідчить бюлетень реєстрації PVDE від 20 травня 1941 року, який зберігається в одному з історичних архівів країни. Від готелю було рукою сягнути до пляжу Тамаріз, кораблі вогнями подавали сигнали.
Готель Palacio Estoril, в якому Ієн Флемінг жив в часи Другої світової війни, 1941 р., Португалія (фото автора)
Бюлетень реєстрації PVDE, готель Palacio Estoril, 20.05.1941 (фото: portugal-mundo.blogspot.com)
Флемінгу подобалося призначати ділові зустрічі та смакувати келишком коктейлю в улюбленому «Шпигунському барі» готелю, в якому проживало багато загадкових осіб та непересічних особистостей. До слова, мармурова підлога в стилі шахівниці та дерев’яне оздоблення бару добре збереглися й донині. Тьмяне світло в інтер’єрі додає таємничості, переносячи гостей у повоєнні сорокові роки ХХ століття.
Тоді, в 1941 році, Флемінг саме розробляв план спецоперації GoldenEye, що полягала в спостереженні союзників за діями Іспанії та організації способів захисту Гібралтару, якщо раптом Франко приєднається до табору країн Осі. Гібралтар ще до війни використовувався як основне місце збору конвоїв, що прямували в Європу, а з кінця 1942 року – став пунктом призначення конвоїв зі Сполучених Штатів, що забезпечували постачання сил союзників у Середземномор’ї, Північній Африці, Італії та на Сицилії. Величезна кількість військ і військових вантажів пройшла цим маршрутом: із листопада 1942 по серпень 1945 року зі США в Гібралтар і назад було проведено 11 119 кораблів у 189 конвоях, з грудня 1942 по березень 1945 року доставлено 536 134 осіб.
Німецькі та італійські диверсанти регулярно намагалися завдати удару по Гібралтару. Італійці кілька разів атакували кораблі в бухті Гібралтару, використовуючи керовані торпеди й водолазів з боку іспанського узбережжя. Отже, Флемінгу було над чим подумати. Він мав опікуватися своєю агентурою на Піренейському півострові й тримати зв’язок із Гібралтаром, якщо нацисти робитимуть спроби контролювати морські шляхи. За потреби Флемінг мав організувати диверсії. В 1941 році він активно спілкувався з Вільямом Джозефом Донованом, уповноваженим Рузвельтом на виконання завдань вищого рівня. Обговорювалася участь США в спільних заходах – недопущенні німців до контролю морських шляхів у Середземномор’ї та Атлантиці.
Гібралтар у Другу світову війну (фото: en.wikipedia.org)
Зрештою Гітлер відмовився від захоплення Гібралтару і зосередив увагу на Радянському Союзі та Югославії. Отже, спецоперація GoldenEye залишилася на папері, однак увіковічилася в назві вілли Флемінга на Ямайці. Але це – в майбутньому… Наразі Ієн перебував на узбережжі Атлантики, у своїй штаб-квартирі – готелі Palacio Estoril.
Надзвичайно популярним місцем зустрічі міжнародної аристократії, творчої еліти, таємних агентів, а також заможних місцян стало найбільше казино Європи Estoril (поруч із готелем Palacio Estoril), в якому тринькали або вигравали шалені гроші. Ієн Флемінг був його завсідником. Одного вечора, сидячи з контрадміралом Годфрі в казино Estoril, вони обіграли в бакара двох таємничих високопоставлених незнайомців. За однією з версій, Флемінг зауважив шефу, що було б кумедно, якби незнайомці виявилися керівниками німецької розвідки. Саме там, за гральним столом, він зустрів Душко Попова, одного з ймовірних прототипів Джеймса Бонда.
Казино Estoril, Португалія (фото автора)
Серб із заможної родини, юрист за фахом Душко Попов був віртуозом шпигунської справи. Свого часу його хотіла завербувати німецька розвідка, однак він пішов до британського посольства в Белграді, аби працювати на MI6, і став подвійним агентом. Попов мав професійні інтереси в Лондоні та Лісабоні й саме тому опинився на Португальській Рив’єрі. Його основне завдання полягало в здобуванні та передачі союзникам інформації щодо планів нацистської Німеччини та водночас дезінформування німців щодо дій союзників. У Британії йому дали кодове ім’я Tricycle, бо його часто супроводжувало дві жінки. Маючи фінансові можливості й свободу дій, Душко часто бував у нейтральній Португалії, зупинявся в найкращих готелях, мандрував дорогими ресторанами, часто гостював у казино Estoril, де його, власне, й здибав Флемінг.
Душко Попов із супутницею (фото: архів BBC)
Серед прототипів Бонда також називають старшого брата Флемінга, Пітера, який у часи війни служив британським експертом із військової розвідки та нерегулярних військових формувань. Працював під час німецької окупації в Греції та Норвегії, брав участь у розробці спецоперацій із дезінформації Японії. Також прототипом міг бути легендарний британський розвідник Сідней Рейлі (Георгій чи Соломон Розенблюм, що народився в Одесі чи Херсоні), який, зокрема, уславився тим, що в 1918 році під виглядом сербського офіцера вивіз із Росії Олександра Керенського, посадивши останнього на англійський есмінець в Мурманську. Дослідники творчості Флемінга як прототипи Бонда згадують ще Вілфріда Дандердейла, Пітера Смітерса, Сіднея Коттона, Біла Хадсона, Конрада О’Брайана-френча та ін.
З сюжетом та образом героя роману «Казино Руаяль» Флемінг визначився, а щодо антипода – то ним став скарбник французької профспілки й агент російської розвідки Ле Шіффр. Головні персонажі зустрілися в казино й запекло грали в бакара. Бонд потребував, щоб Ле Шіффр за будь-яку ціну збанкрутував… У романі вперше з’явилася тінь СМЕРШу. Однак Джеймс Бонд все одно врятував світ.
Перегорнувши останню сторінку свого першого роману під назвою «Казино Руаяль», Флемінг полегшено зітхнув і зробив собі подарунок – придбав позолочену друкарську машинку Royal de Luxe. Рукопис Ієн не перечитував, він не мав щодо нього великих амбіцій та сподівань. Письменник згадував: «Відбиваючи на машинці по дві тисячі слів упродовж трьох годин щоранку, я створив «Казино Руаяль» за рекордний термін. Однак поки я не закінчив книгу, нічого не правив у ній і не переписував. Якби озирнувся і подивися на те, що написав на день раніше, я точно би впав у відчай». Попри все, сюжет роману його захопив, а головний герой «спонукав» до нових пригод. Це був квантовий стрибок у невідоме.
Ієн Флемінг. Творчий процес (фото: www.mi6-hq.com)
Він передав рукопис своєму другові, поету, письменнику й літературному редактору Вільяму Пломеру. Попри окремі зауваження, роман Флемінга його заінтригував. Пломер, не вагаючись, надіслав рукопис видавництву Jonathan Cape, з яким співпрацював. У видавництві роман зустріли прохолодно. Ситуацію врятував Пітер, старший брат Ієна, який на той момент був вже відомим письменником-мандрівником і багато подорожував Бразилією та Китаєм. Джонотан Кейп видавав його книжки. На прохання Пітера роман таки взяли в роботу. Флемінг неабияк хвилювався, намагаючись передбачити реакцію читачів. За кілька днів до випуску книжки у світ він написав видавництву листа, в якому висловив думку, що життя його роману пройде непомітним і буде недовгим. І помилився! Книжка «Казино Руаяль» побачила світ 13 квітня 1953 року і відразу ж привернула до себе увагу. Успіх був миттєвим. Перший наклад у 4728 примірників розійшовся за місяць. Книжка коштувала 10 центів і 6 пенсів. Аби втамувати шалений попит, видавництву довелося додруковувати наклад тричі. Примітно, що дизайн палітурки книжки розробив автор. Роман «Казино Руаяль» дістав схвальні відгуки в пресі, зокрема в The Times. Флемінг тріумфував!
Перше видання роману «Казино Руаяль», 1953 р. (фото:www.jamesbondlifestyle.com)
У США книжка «Казино Руаяль» побачила світ у 1954 році у видавництві Macmillan International, однак великого галасу не зчинила.
Справжня популярність накрила Флемінга хвилею після виходу у світ сьомого роману «Із Росії з любов’ю». В романі Джеймс Бонд протистоїть СМЕРШу, радянській контррозвідувальній машині, що хоче його знищити та дискредитувати всю британську службу розвідки. Для цього Бонду організовують «медову пастку» (підсилають гарну жінку)…
В інтерв’ю The New Yorker в 1962 році Флемінг повідав історію одного цікавого знайомства. Пару років тому він був у Вашингтоні та їхав на таксі обідати зі своєю подругою Маргарет Лейтер. Вона помітила молоду пару, що виходила з церкви, і різко зупинила машину зі словами: «Ви маєте обов’язково познайомитися, адже це твої великі шанувальники». Назвавши себе, командер почув: «Ієн Флемінг! Не може бути!». Так письменник познайомився з Джоном і Джекі Кеннеді. Того ж вечора вони запросили Флемінга на вечерю з Джозефом Алсопом, впливовим американським журналістом та оглядачем синдикованої газети (з 1930 до 1970 років). Тоді панувала Карибська криза, тож під час вечері Флемінг жартівливо запропонував спосіб позбутися Фіделя Кастро. На його думку, треба оголосити, що борода притягує радіоактивність. Диктатор злякається й поголиться. Отже, бренду «Фідель Кастро» настане кінець і, відповідно, його режиму також. Всі розсміялися. На думку Флемінга, його книжки новообраному президенту Америки подобалися. Під час Другої світової війни Джон Кеннеді служив у ВМФ США і брав участь у бойових діях на Тихому океані. Йому надали звання лейтенанта і призначили капітаном торпедного катера «РТ-109». У березні 1961 року журнал Life опублікував перелік 10 улюблених книжок Кеннеді, серед них був роман «З Росії з любов’ю» авторства Флемінга. Так 007 завоював Америку. Бондом зацікавився Голлівуд.
Велика Британія переживала нові часи. На зміну Британській імперії прийшла Британська Співдружність націй. 1953 рік став знаковим – 2 червня у Вестмінстерському абатстві відбулася коронація Єлизавети ІІ. На той час прем’єр-міністром країни був Вінстон Черчилль. Віднині образ Її Величності був незримо присутнім у всіх романах Флемінга про суперагента 007. Джеймс Бонд став символічною фігурою у Великій Британії. Історики Королівської родини зазначали, що Єлизавета ІІ була палкою прихильницею Джеймса Бонда, їй подобалося переглядати Бондіану в родинному колі на Різдво. Королева була на кількох прем’єрах, зокрема у 2006 році на прем’єрі фільму «Казино Руаяль». 1 січня 2022 року Єлизавета ІІ нагородила актора Деніела Крейга (грав Джеймса Бонда у п’яти фільмах) Орденом святих Майкла і Георга, яким за сюжетом нагороджено Джеймса Бонда. Цей орден вручають за службу в іноземних державах. Своєю чергою, Королівський військово-морський флот Великої Британії присвоїв Деніелу Крейгу звання почесного командера. Оскільки, за словами головнокомандування, Крейг у фільмах дбав про безпеку Великої Британії.
Всього Ієном Флемінгом було написано 12 романів про Джеймса Бонда: «Казино «Руаяль» (1953), «Живи і дай померти» (1954), «Мунрейкер» (1955), «Діаманти назавжди» (1956), «Із Росії з любов’ю» (1957), «Доктор «Ноу» (1958), «Голдфінгер» (1959), «Кульова блискавка» (1961), «Шпигун, який мене кохав» (1962), «На секретній службі Її Величності» (1963), «Живеш тільки двічі» (1964), «Людина з золотим пістолетом» (1965); збірки оповідань «Тільки для твоїх очей» (1960) та «Восьминіжка та Іскри з очей» (1966); дитяча книжка «Чарівний автомобіль Чих-Чих-Бум-Бум» (1964), яку він створив для сина Каспера, а також нонфікшн «Діамантові контрабандисти» (1957), «Приголомшливі міста» (1963).
Романи про супершпигуна 007 вийшли тридцятьма мовами світу мільйонними накладами. Світ захопила Бондоманія. Cтавши відомим письменником, Флемінг сказав у черговому інтерв’ю: «Cекрет написання бестселера дуже простий – треба просто змусити читача перегорнути сторінку».
Щорічно, 5 жовтня у світі відзначають Міжнародний день Джеймса Бонда. Свято започаткували у 50 річницю виходу першого фільму про суперагента 007 («Доктор «Ноу»), прем’єра якого відбулася в 1962 році в Лондоні. Всі романи були екранізовані.
Цікаво, що шостий фільм Бондіани «На секретній службі Її Величності» (1969) знімали в Португалії. Джеймс Бонд (його роль виконав оселився в готелі Palаcio Estoril і смакував коктейлі в «Шпигунському барі» так само, як колись сам Флемінг.
Автор статті в «Шпигунському барі», готель Palacio Estoril, 2007 рік (фото автора)
А все почалося з Ямайки. Як констатував сам письменник-життєлюб: «Чи народилися б мої книжки, якби я не жив у чудовому вакуумі ямайських відпусток? Сумніваюся». Вілла GoldenEye Ієна Флемінга в Оракабесі, побудована за його ескізами, чудово збереглася. Нині там готельний комплекс GoldenEye і курорт.
Наразі один із Міжнародних аеропортів Ямайки носить ім’я Ієна Флемінга. Аеропорт розташований у 15 км на схід від Очі-Ріос, містечка на північному узбережжі Ямайки. Побутує думка, що саме в Очі-Ріос Колумб вперше зійшов із корабля на землю, а ще на Ямайці можна погодувати колібрі.
Джерела:
Читайте також першу частину статті про Ієна Флемінга.
