Книжковий ярмарок у Турині: Від італійської до світової літератури

Книжковий ярмарок у Турині (Salone Internazionale del Libro) – найбільша книжкова подія Італії, що проходить щороку всередині травня. Як давнє промислове місто, Турин завдяки цьому культурному заходу намагається поєднати два виміри: ринковий та культурний. Про те, як ярмарку це вдається, як він розвивався та над чим працює нині – розповідає Лючія Сорбера, кураторка програми Arab Souls в межах Книжкового ярмарку у Турині.

Я розпочала свою співпрацю з Туринським книжковим ярмарком як книголюбка. Я не пишу книжки, не працюю у видавництві. Я вивчаю історію літератури. І саме як історикиня літератури у 2016 році я потрапила до команди Туринського книжкового ярмарку.

Туринський книжковий ярмарок – це подія, яка твориться колективно. Це велика громадська подія, яка існує за підтримки багатьох громадських організацій, Міністерства освіти та Міністерства культури, численних спонсорів та меценатів. Але, перш за все, ярмарок неможливий без читачів.

Хоча нині ми живемо у світі, який щільно регулюється ринковими вимогами та ринковим стилем сприйняття, і навіть видавничий бізнес йде за потребами ринку, а усе вимірюється матеріальними цінностями, книжкові ярмарки творять дещо інакше – особливе. Ми бачимо, як ринок йде за соціальними проектами людей, що їх створюють. А метою кожного такого проекту є заохотити максимально велику кількість людей до читання та критичного мислення.

Історія

De Salone – не просто ярмарок, а фабрика, де народжуються ідеї. І в цьому простежується певний символізм, оскільки протягом 1960-1980 років Турин був одним з найбільш промислово розвинених міст Італії. Сюди стікалися люди у пошуках роботи з півдня та сусідніх країн. Починаючи з кінця 1980 – початку 1990 років Турин розвиватися і як культурне місто, що продукує ідеї.

Перший книжковий ярмарок у Турині відбувся 1987 року. Заснований підприємцем Ґвідо Аккорнеро та книгорозповсюджувачем Анджело Пецана він не був першим подібним заходом. На той час уже існували книжкові форуми у Франкфурті, Парижі, Манагуа, а цього ж 1987 року вперше пройшов Тегеранський ярмарок. Проте Туринський ярмарок не наслідував, а втілював нові ідеї, зокрема й ідею запрошувати на ярмарок письменників, адже раніше цього ніде не робили.

«Ми хотіли створити книжковий форум, який не був би провінційним, який би сприймався, як щось велике, як прорив», – говорив Ґвідо Аккорнеро на 25-му ювілейному ярмарку.

Щороку у ярмарка є провідна тема. Перший форум 1987 року не був винятком. Йосип Бродський зачитував вступну промову, в якій виголосив: «Ідея проведення книжкового ярмарку в місті, де Ніцше століття тому втратив свій розум, – це яскрава ідея приправлена дрібкою божевілля».

Перший Книжковий ярмарок у Турині вже був успішний. Його відвідали близько ста тисяч людей, 3600 професіоналів книжкової справи, 958 викладачів, 553 підприємства були представлені в межах виставки.

Деякі запрошені куратори, які нині працюють над ярмарком, відвідували першу ярмарку, дехто навіть працював на ній.

Джорджио Джаматто – нині куратор двох програм: «Гібридна ера» про новітні перетворення літератури та «Цифрова перспектива» про зміни у літературі та читанні в цифрову епоху – пригадує, що йому було 24 роки на першому ярмарку, і він підпрацьовував, щоби заробити грошей на навчання, проте витратив увесь заробіток на книжки.

Іліда Карнельяні – провідна перекладачка з іспанської на італійську. На свій перший ярмарок приїхала з невеликого міста Лука. Вона була на високих підборах, вперше у великому місті. Але на ярмарку вони відразу познайомилася з редактором, який запропонував їй роботу над перекладом книжки.

Ніколо Джоя – нині директор Книжкового ярмарку в Турині – вперше відвідав його 1996 року, де буквально протискався між стендами з книжками й роздавав усім своє резюме, але так він і знайшов свою першу роботу у видавництві.

Традиція гостьової країни

У 2002 році започатковано традицію запрошувати гостьову країну для презентації своєї культури, зокрема літературної її частини. Коли країну визначено, починається співпраця з культурними інституціями, Міністерством зовнішніх справ та Міністерством культури спільно складається програма, опираючись на яку запрошуються видавці, автори, художники. З 2002 по 2016 рік на Туринській книжковому ярмарку гостювали Каталонія, Нідерланди, Швейцарія, Канада, Греція, Португалія, Литва, Ізраїль, Єгипет, Індія, Росія, Румунія, Іспанія, Чилі, Ватикан та Німеччина.

Але не варто забувати, що в культурі є й політичний вимір. У 2016 році країною-гостем мала стати Саудівська Аравія. Але протягом 2015-2016 років правозахисні організації провели багато акцій протесту, пов’язаних з ув’язненням у Саудівській Аравії палестинського поета Ашрафа Фаяда, вірші якого вважали непристойними для мусульманської культури. Влада міста Турин попросила організаторів книжкового ярмарку відкликати запрошення, щоб не розпалювати конфлікт.

Відтоді ширилося багато чуток щодо того, яка країна буде наступною гостею. Можливо, варто обрати дещо «кращу» країну, як-от Японію чи європейську країну, в якій поважають права людей. Проте я зі своєю колегою запропонувала іншу ідею: не підтримувати стереотипізацію арабського світу, а навпаки дати можливість людям висловитися, створити платформу для письменників, зокрема представників Саудівської Аравії, щоб подолати міжрасові упередження. Так народилася ідея запрошувати не країну, а мову, тому 2016 року запрошеним гостем стала арабська мова.

Так туринський ярмарок перейшов із геополітичного до геокультурного принципу планування. Арабська мова – це мова, якою розмовляють далеко за межами цього регіону. Така зміна дала змогу запрошувати письменників, митців та мислителів не лише з арабських країн, а й з діаспори у Канаді, Великобританії, Сполучених Штатах, і таким способом дати голос молодому поколінню арабськомовних письменників, які часто мають подвійне походження. А події присвячені цій темі відбувалися в межах кураторської програми Arabic Souls.

Кураторські програми

«Невидимий автор» – програма Іліди Кармельярі для перекладачів, яка націлена на професіоналізацію перекладачів, надання їм майданчика для дискусії. Вона дуже важлива, оскільки переклади займають значну частину ринку книги в Італії: 1 з 5 книжок – перекладена. Навіть більше, в межах цієї програми перекладачам та авторам перекладених книжок дається змога подискутувати та обговорити переклад.

«Міжнародний книжковий форум» Ребекки Сервадіо – програма для міжнародної професійної співпраці, в межах якої видавці з усього світу зустрічаються та обмінюються матеріалами, починають співпрацю, домовляються про видання книжок. Минулого року в програмі взяли участь близько 600 професіоналів видавничої справи.

Вектор міжнародної співпраці в межах туринського ярмарку має повсякчас підтримуватися, оскільки Італія – країна міграції, тут постійно відбувається циркуляція людей. Саме через посилення міграційних потоків постає проблема расизму, криміналізації мігрантів, відмінності досвідів, які потрібно розтлумачувати обом сторонам.

Для цього існує програма «Рідна мова», яка працює з молодими письменниками-мігрантами, які вирішили писати свої твори італійською. В її межах є спеціальний конкурс, який апелює до молодих письменниць.

Для дітей та підлітків у межах фестивалю діє BookStock Village – це простір розміром 4000 квадратних метрів, де відбуваються різноманітні виставки та воркшопи.

А коли закривається головне приміщення книжкового ярмарку, розпочинається Salone off – це програма, що відбувається у центрі Турину: кав’ярнях, музеях, галереях тощо – з 8 до 11 вечора.

Ярмарок сьогодні

Новий етап існування книжкового ярмарку розпочинається у 2017 році, коли його почав очолювати Ніколо Джоя. Тому ярмарок продовжує активно працювати над новими програмами, зокрема програмою, присвяченою жіночому письменництву та гендерному питанню, адже Італія країна з сильною патріархальною традицією, де досі існує гендерна нерівність, в тому числі у сфері культури. Хоча сам ярмарок її подолав – кількість чоловіків серед кураторів перевищує жінок лише на одну особу.

Цьогорічний книжковий ярмарок пройшов успішно і в цифровому вимірі: його відвідали 145 тис. людей, 1200 видавництва були представлені на виставці, 3000 великих гравців ринку. Проте Книжковий ярмарок у Турині намагається не зациклюватися на цифрових показниках.

«Цифрові показники – це, звичайно, важливо, проте це не є все, чого ми прагнемо. Ми не можемо зростати в числовому вимірі постійно, ми можемо дозволити собі зростання у певний момент, оскільки ці цифри наприкінці стають нічим іншим, як вираженням геометричної прогресії», – говорить Ніколо Джоя.

Вектори роботи

Основними принципами роботи туринського ярмарку є не лише спроба об’єднати між собою ринок та культурні організації, а й у різноманітний досвід. Об’єднати досвіди креативного та інтелектуального активізму, підняти питання міграції, питання антирасизму, спробувати висвітлити питання гендерної рівності, залученості жінок у літературне поле, демократизації освіти у час, коли бракує соціальної мобільності, деконструкції різноманітних стереотипів та упереджень, поширення знань про різні культури, а не лише західноєвропейську.

Часто гравці видавничого ринку говорять організаторам туринського ярмарку, що не варто пропонувати аудиторії надміру складний та витончений продукт, адже люди, які відвідуватимуть виставку, не хочуть, щоб їх перевантажували ідеями.

Перш за все, вони хочуть відпочити та розважитися. Але досвід проведення ярмарку показує, що все навпаки. Коли ви пропонуєте комплексний високоякісний інтелектуальний продукт, він залучає людей, люди готові слухати й сприймати вашу інформацію. Управлінський підхід до формування подібних заходів часто не спрацьовує. Команда, яка працює над туринським ярмарком складається із письменників та публічних інтелектуалів, людей, які нічого не тямлять у грошах. Але досвід роботи ярмарки показує, що навіть не знаючи правил ринку, можна керувати ним.

Читайте також: Французька панорама останніх видавничих трендів Жана-Гі Буена

Фото: Мистецький Арсенал, hotelcrimea.it