Круті ботани: 5 дитячих книжок про героїв-розумників

Яскраві персонажі, які бунтують проти шкільних правил та вимог і більше покладаються на природну кмітливість, аніж на отримані з книжок знання, легко стають улюбленцями й рольовими моделями для читачів. Чого варта лишень Пеппі Довгопанчоха з її переконливими заявами про те, що оскільки їй вдалося дев’ять років прекрасно обходитися без таблички множення, то вона чудово проживе без неї й далі. Щоправда, ті діти й підлітки, які справді вміють і люблять вчитися, отримують задоволення від маніпуляцій із числами й запам’ятовування цікавих фактів, читаючи такі тексти, запитують себе «що зі мною не так?». Адже книжкові черв’ячки героями не бувають. Чи… бувають?

Якщо добре придивитися до сучасного дитліту, то можна помітити, що ботани, які, зазвичай, грали роль хлопчиків і дівчаток для биття, помітно потіснили бунтарів на п’єдесталі геройства. Це стосується і сучасних підліткових книжок, і дитячих детективів, і чик-літу. Голлі Смейл присвятила цілу серію романів дівчинці-гіку, яка хоч і пережила трансформацію з гидкого каченяти на супермодель, але не припинила за кожної нагоди, зокрема і на фешн-зйомках та показах, загодовувати усіх довкола цікавими фактами з різних сфер науки.

Прикований до ліжка важкою недугою юнак-вундеркінд Стефан Ястшембовський з книги Катажини Ририх «Про Стівена Гокінґа, Чорну Діру та Мишей-Під-Підлогою» стає локальною суперзіркою, польським Стівеном Гокінгом. А героїня серії детективів Алана Бредлі Флавія де Люс ламає стереотип про те, що юні леді не займаються наукою, адже розбирається у хімії не гірше за сивочолих професорів і досвідчених отруйниць. І, звісно, всі пам’ятають про Герміону Грейнджер!

Перелік крутих ботанів продовжать герої дитячих новинок із цієї добірки. Вони доведуть, що розумникам до снаги повести однолітків за собою, подолати небезпеки та врятувати рідних, друзів чи й навіть цілий світ.

Шпалереон

• Олена Колінько / ілюстрації Катерини Рейд. – Київ: Фонтан казок, 2018. – 120 с.
• 6+

Повість-казка, з якою Олена Колінько перемогла у конкурсі видавництва «Фонтан казок» у номінації «Добрі пригоди», починається зі знайомства з героями. І на перший погляд здається, що перед нами звичні типажі: футболіст-забіяка, книжковий черв’ячок, бідовий хлопець, правильна дівчинка і молодша сестричка-задирака. Але авторка завзято руйнує стереотипи – так хлопчик-ботан не лише запоєм читає енциклопедії, а й непогано грає у волейбол, бідовий хлопчик викликає не стільки співчуття, скільки роздратування, а забіяка не потрапляє до основної пригоди – до уявного королівства-на-шпалерах. Відтак, решті героїв доводиться розв’язувати проблему й рятувати світ Шпалереону силою мізків, а не м’язів.

Сюжет повісті чудово ілюструє відповідь на запитання «навіщо читати багато книжок?» – щоб отримати знання, які можна застосувати в реальному житті.

Тому хлопчик-ботан Артур Ситник, який у своїх читацьких вподобаннях давно обігнав шкільну програму і знає більше, ніж однокласники, у чарівному світі стає саме тим супергероєм, який володіє таємною інформацією і може врятувати усіх. Крім цього, «Шпалереон» – повість не лише про силу знань, а й про відповідальність. Адже у чарівний світ потрапили й з різними небезпеками мали справу саме ті діти, які ледь не призвели до загибелі цього світу й мусили ліквідувати наслідки свого недбальства.

Дівчинка, яка рятувала книжки

• Гаґеруп Клаус / ілюстрації Лізи Айсато, переклад Наталі Іваничук. – Львів : ВСЛ, 2018. – 64 с.
• 6+

Це історія про нетипові дитячі страхи: страх старіти, страх дорослішати, боязнь майбутнього. А також про те, як дівчинка, яка втікала від них у читання, зуміла подолати ці страхи з допомогою однієї особливої книжки. Також це історія про те, як маленька книголюбка зуміла підбити усіх своїх однокласників, а згодом і дітей зі свого міста, на своєрідний книжковий флешмоб.

І хоча ця книжка – про дівчинку Анну, здатну запалити багатьох людей навколо своєю ідеєю, та персонажем, який рухає всю історію, є бібліотекарка пані Монсен.

Вона зуміла вдало зіграти на захопленнях і фобіях маленької книголюбки: заохотила читати ще більше, розповівши, що книжки, які давно ніхто не позичав, підлягають знищенню (а коли ти так любиш їх, як Анна, то точно знайдеш хитромудрий спосіб, аби їх врятувати!). А в доречний момент бібліотекарка запропонувала дівчинці книжку, яка, зрештою, справила на неї терапевтичний ефект і допомогла по-іншому подивитися на майбутнє – не з острахом, а з цікавістю.

До речі, у цій ніжній, ба навіть поетичній оповіді, оздобленій чарівними ілюстраціями, які в цілому реалістичній історії додають казковості, несподівано можна натрапити на цікаві маркетингові рішення. Аби не спойлерити, пораджу лиш звернути увагу, як елегантно пані Монсен вивела одне із нікому не відомих видань у топ продажів.

Джордж і незламний код

• Стівен Гокінг, Люсі Гокінг / ілюстрації Гаррі Парсонза, переклад Ганни Лелів. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 334 с.
• 11+

Читачі, які слідкували за пригодами Джорджа із найпершої книжки, пам’ятають, що головного героя спершу цькували у школі за те, що розумний, за те, що не такий, як усі. Але згодом – не без допомоги сусіда-вченого Еріка і його невгамовної доньки Енні – хлопець зумів і своїх кривдників перемогти, і в конкурсі наукових проектів виграти, і кілька разів врятувати наукову спільноту і Землю від різних небезпек.

У найсвіжішій, четвертій книжці серії Джордж та Енні опиняються в епіцентрі техноапокаліпсису: усі комп’ютерні мережі виходять із ладу, банкомати плюються купюрами, містом бігають банди мародерів та неідентифікованих роботів.

І поки дорослі намагаються впоратися з наслідками катастрофи, діти шукають її причину, того поганця, який перетворив земне життя на справжній хаос.

Особливістю цієї книжки є те, що перед Джорджем постає проблема, знайома багатьом розумникам, які народилися у «звичайній» сім’ї. Звісно, не така гостра, як у «Матильді» Роальда Дала, але достатньо помітна, щоб відчути усю глибину цивілізаційного розлому між захопленим найсучаснішими науковими методами й технологіями Джорджем і його батьками, прихильниками усього максимально екологічного, натурального, простого і веганського. У певний момент хлопець опиниться перед вибором: залишитися у світі передових технології й отримати необмежені можливості для дослідження і вдосконалення чи повернутися до не настільки розумних, але рідних і близьких людей.

Oh, boy!

• Марі-Од Мюрай / переклад Зої Борисюк, Олени Борисюк. – Київ: Рідна мова, 2017. – 176 с. (Серія «Світовий бестселер рідною мовою»)
• 14+

Французький підлітковий бестселер про нещастя і біди трьох сиріт  підкорив тисячі читачів з усього світу і зібрав кількадесят престижних нагород. Історія сімейки Морлеванів до болю нагадує ще один популярний цикл, про осиротілих Бодлерів  і 33 нещастя. От тільки там, де Лемоні Снікет використовує похмурий гротеск, Марі-Од Мюрай кличе на допомогу добрий, гуманістичний гумор.

Сюжет книжки розгортається довкола трьох неповнолітніх дітей, які несподівано осиротіли, і тепер небайдуже французьке суспільство намагається знайти для них опікунів.

Юні Морлевани – це дуже обдарований, фактично вундеркінд, старший брат Сімеон і дві сестри: розумна Моргана і вродлива Веніза. А навколо – чимало людей, які щиро турбуються про майбутнє сиріт, але, надто покладаючись на власні симпатії (комусь більше подобається братик-розумник, комусь – чарівна найменшенька сестричка, і майже нікому – їхня «серединка»), ніяк не можуть визначитися з опікою.

Але насправді «Oh, boy!» – книжка про стереотипи і їх подолання. І про те, що неприйняття колективу може змінитися на щиру симпатію за певних обставин. Сімеон, який спершу мусить приховувати свою любов до знань і свій інтелект від однокласників, бо вони насміхаються, згодом отримує від них же шалену хвилю підтримки. Щоправда, для цього йому доведеться пройти через багато життєвих випробувань, продемонструвавши не тільки гострий розум, а й міцний характер. Разом із тим його інтелект, вміння шукати інформацію і розсудливо приймати рішення допомагають зберегти сім’ї єдність і забезпечити незламність присяги «Морлевани або смерть».

Знає тільки Мару

• Олена Рижко. – Київ : ВЦ «Академія», 2018. – 128 с.
• 14+

Свіженька повість Олени Рижко із підліткової серії «Академії», схоже, вперше в українському дитліті знайомить читачів із субкультурою дигерів – дослідників міських підземель. Зазвичай, ця спільнота досить закрита і неохоче приймає новачків, адже прогулянки підземними тунелями – не дуже безпечне заняття. Але ця історія якраз починається із того, що досить досвідчений, проте безвідповідальний дигер Міка збирає всіх охочих на екскурсію. Йому потрібні гроші, а тим, хто зголошується на цю прогулянку – гострі відчуття і не тільки. Відтак маємо компанію з шести героїв, які потрапили у підземну пастку. І серед їхніх типажів (мамина донечка, дівчинка-з-розбитим-серцем, дівчинка-яка-нічого-не-боїться тощо) є і той, кого ми шукаємо – ботан, який в умовах небезпеки перетвориться на крутого хлопця.

Старшокласник Ігор «Козуб» любить книжки й боїться дівчат. Якби його воля, він би взагалі б не виходив зі своєї кімнати.

Але одного дня його бере «на слабо» красуня Діна, обіцяючи, що якщо він зробить якийсь небанальний вчинок, то вона піде з ним на побачення. Окрім зовнішньої, у хлопця є і внутрішня мотивація: він відчуває, що хоче не лише читати про яскраві пригоди героїв, а й самому отримати такий досвід.

Врешті «Козубу» не просто вдається використати у житті прочитане в книжках, а і зрозуміти, що весь цей багаж знань додає впевненості й у критичних ситуаціях дає змогу зберігати спокій і здоровий глузд. І хоч це далеко не центральний персонаж у повісті, але його трансформація – з домашнього хлопчика-читайлика до впевненого у собі юнака, який бере на себе відповідальність за свій і не тільки порятунок – не може не надихати.

Читайте також: Капосні книжки про маленьких хлопчиків: 6 порад від літературних бешкетників