«Відставка» Кідрука й зал у сльозах на Малковичеві: як пройшов II фестиваль «Фронтера»

12 організаторів, 63 письменники, 65 волонтерів та постійні повні зали на кожній презентації книги зібрав другий книжковий фестиваль «Фронтера», який відбувся 4-6 жовтня в Луцьку. Ведучим був Павло Коробчук. Свої книги крім українських письменників презентували білоруський, Андрей Хаданович, та польські, Мачей Роберт і Конрад Янчура, письменники. Запрошеною гостею була співачка з Білорусі PALINA.

Всього фестиваль відвідало 5 тисяч лучан і гостей міста (організаторам вдалося попрацювати з районними центрами й залучити аудиторію звідти).

«Просили волонтерів вийти, бо гостям не було місця»

Відкриття фестивалю організатори провели в кав’ярні. Замість передбачених 30 гостей, прийшли 130 відвідувачів.

«Як це часто буває на відкриттях: зайві місця заповнюють волонтери. Щоб на фото було не так пусто. Спочатку ми посадили кілька своїх, але коли побачили, що люди вже стоять, а нові гості ще підходять – довелося просити волонтерів вийти», – розповідає Анна Єкименко-Поліщук, книжкова блогерка та співорганізаторка фестивалю.

Однією з перших подій були читання Сергія Жадана, який зібрав весь концертний зал на майже 1000 місць у розважальному центрі «Промінь». Вечір першого дня продовжився на ангар-сцені місцевого театру ГаРмИдЕр. Там влаштували винно-поетичні читання, після яких виступив Жадан з «Лінією Маннергейма».

Читайте також: Сергій Жадан. Любити країну цілісно, перевіряти реальність на відлуння

Із дорослих письменників на фестиваль приїхали зірки сучасної літератури: Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Катерина Калитко, Андрій Любка, Макс Кідрук, Олександр Бойченко, Іван Малкович та інші.

На другий день відкрили ще дві програми – дитячу та молодіжну. На різних локаціях, від приватних шкіл до бібліотек та мистецьких просторів, українські поети й письменники презентували свої романи та читали вірші з дітьми.

«Ми зробили акцент на дитячу та молодіжну аудиторію, тому що це – наші потенційні дорослі читачі. Якщо ми зараз їм не розкажемо, що читати класно, то за кілька років нам буде дуже складно збирати такі зали», – пояснює Ельвіра Яцута, директорка фестивалю.

Частина дітей разом з учителями їхала з усієї області – хотіла побачити сучасних авторів – Анастасію Нікуліну, Катерину Міхаліцину, Ольгу Купріян, Наталію Матолінець, Олену Рижко, Оксанію Бурлаку, Дару Корній, послухати вірші Івана Малковича, Івана Андрусяка тощо.

«Нам дуже сподобалася щирість авторки. Захопили буктрейлери. Хочу придбати собі одну з книг», – каже 13-річна Богдана Володькіна на презентації книг Анастасії Нікуліної. Вони з класом їхали спеціально на цей івент з містечка Голоби.

Читайте також, як пройшов цьогорічний BookForum

«Наживаються на літературі»

Позначити Луцьк на літмапі – було якраз одним з головних завдань організаторів.

«Ще 2013-го ми з подругами задумалися: чому автори їдуть до Києва та Львова, а Луцьк минають? На той момент якісь літературні зустрічі в нашому місті були рідкістю й дуже точковими. І ми тоді подумали, що було б круто привезти авторів до Луцька», – згадує Ельвіра Яцута.

Як це робити ніхто не знав. Однак, кілька активістів створили громадську організацію «Стендаль». Власне, під її патронатом зараз і проходить фестиваль.

Першого письменника, якого «привезла» Яцута з подругами, був Любко Дереш.

«То було на Форумі видавців у Львові. Ми дуже боялися. Тому що вперше побачили живого письменника. До того ж, з ним ще й потрібно було заговорити. І от всі підписують автографи, а ми постійно переходимо в кінець черги. Потім таки наважилися і запросили. Він нам дав контакти свого менеджера – і ми були на сьомому небі від щастя», – розповідає Ельвіра.

Пізніше почали запрошувати інших письменників. Деякі зустрічі робили платними, щоб мати змогу покрити дорогу й проживання гостям. За це «стендалівців» на початку критикували – мовляв, наживаються на літературі.

«2017-го ми доросли до першого фестивалю – «Meridian Луцьк». Але це був не зовсім той формат, який потрібен нашому місту. Відвідувачам цікава проза, а там було більше поезії. Тож ми почали робити власний. Перший проводити було складно, бо все доводилося робити з нуля. Ніхто не знає, як це «вистрелить», у нас немає ніякого бекграунду. Щодо другого, то вже було легше шукати партнерів, локації, вести перемовини з міською владою», – додає Ельвіра.

До слова, цього року презентації та розмови відбувалися у 19 різних локаціях, таким чином «ареною» фестивалю стало все місто.

До третього, який відбудеться 2020-го, почнуть готуватися одразу після завершення цього. До Нового року складуть список з письменників та поетів, які приїдуть у Луцьк. З ними потрібно домовлятися завчасно, адже їхній графік з турами й презентаціями розписаний на кілька років уперед. Потім буде пошук партнерів і спонсорів. А вже весною почне вимальовуватися програма.

Читайте також, як пройшли цьогорічні фестивалі «Файне Місто», «Бандерштат», «Тарас Бульба»

«У мене був особистий волонтер»

З аудиторією працювали різними каналами: робили акцент як на місцевих ЗМІ, так на блогерах і зовнішній рекламі (афіші, плакати).

«У нас було підсилення книжковими блогерами. Частина з них були нашими співорганізаторами, тому інформували свою аудиторію. Звісно, робота з соцмережами. Також розповідали про фестиваль максимально багато в місцевій пресі. Напевно, частково завдяки цьому вдалося залучити не тільки молодь, але й досить багато відвідувачів 50+. І це дуже надихає. Великої зовнішньої реклами – біг-бордів, банерів – не було. Це просто не конвертується в потрібний нам результат», – зазначає директорка фестивалю.

Велика кількість волонтерів фестивалю – 65 осіб – пояснюється тим, що кожен письменник мав особистого помічника. Волонтери фотографували заходи, проводили до локацій, допомагали з книгами та читачами.

«Не часто таке бачу. Але це дуже цінно, що організатори настільки гарно поставилися до письменників. Крім того, що в мене був особистий волонтер, мені дали можливість провести інтерактивну презентацію – з дошкою, слайдами, показати свої буктрейлери. Організатори знали, що я роблю такі івенти, тож одразу забезпечили необхідною технікою та знайшли людину з гітарою, яка в кінці ще й заспівала пісню», – розповідає письменниця Анастасія Нікуліна.

«Минулого року ще не чула про цей фестиваль, але цього року я всім розповідаю, яка чудова тут організація. Як це помітно тут, що автори важливі. Мене запросила Віталіна Макарик. Вона – кураторка дитячої програми. І це дуже добре, що з’являються нові міста й нові люди», – додає письменниця Ольга Купріян.

«Остання» презентація Макса Кідрука

–   Тоді подобається виступати в Луцьку?

–   Так.

–   То виступай.

Так почалася презентація нової книги «У пошуках варварів» Андрія Любки за участю критика й модератора Олександра Бойченка. Нове видання Любки – це збірка історій про балканські народи, стереотипи, забобони та пошук «крайнього». Це – подорожі, смішні моменти та намагання збагнути, звідки тягнеться «коріння ненависті між народами».

Читайте також: Андрій Любка: кожна країна має своїх «сусідів-варварів»

Іван Малкович довів до сліз половину залу своїм віршем «Леонтович» – про українського композитора, пісню «Carol of the Bells» якого щороку співає увесь світ, та якого вбив спецагент ВЧК, попросившись переночувати.

Макс Кідрук представив нового письменника Юрія Даценка з романом «Пастка для різника», який відтепер буде в нього «на розігріві». Також розповів, як мобільний додаток до книги «Доки світло не згасне назавжди» доповнює видання новими лініями та примітками.

«У додатку крім усього іншого є можливість поспілкуватися з персонажем. Тільки не поспішайте. Бо мені стандартно двічі на день пишуть: «А де він? З ким можна поспілкуватися?» Ви самі це зрозумієте, коли дійдете до потрібної піктограми. Також у додатку є можливість розглянути фізичні місця, якими блукають герої – подивитися на них як з висоти пташиного польоту, так і побачити умовно «біля себе», – пояснює Кідрук.

Крім того, автор заявив: на найближчі 2 роки припиняє активні промотури та презентації – писатиме новий роман з трьох частин про колонізацію Марсу. До книги хоче самостійно створити 3D-моделі помешкань, космічних кораблів, стиковочних станцій, карт Землі з новими кордонами. Каже: на це потрібен час, тому поки що припиняє публічну активність, але починає ще активнішу роботу.

Читайте також про те, як пройшла перша «Фронтера»

Світлини Павла Березюка, Юрія Євтушенка, організаторів