Генрі Керол. Як знімати неймовірні портрети

«Природа існування» — magnum opus одного з найвідоміших британських філософів Джона Еліса МакТаґарта (1866–1925). Викладена в цій двотомній праці філософська система МакТаґарта є в історії філософії чи не останньою охопною, цільною і фундаментальною філософською доктриною, в якій послідовно й сукупно висвітлено та аргументовано всі ті питання, які у ХХ–ХХІ ст. дослідники схильні розглядати на основі вузького спеціалізованого підходу: природа й структура універсуму, його закони і взаємозв’язки; відношення реальності та існування; природа часу (А-, В- та С-послідовності); проблеми існування/неіснування матерії; природа абсолютної реальності; людина як нематеріальна самість; проблема фізичного й ментального; проблема сприйняття (видимість і реальність); любов як єдине емотивне відношення в абсолютній реальності; Бог і безсмертя; доіснування та післяіснування людини; добро і зло; питання цінності в універсумі та інші. Том І містить теоретичні засади філософської доктрини МакТаґарта, а також його аналіз загальних характеристик існування. Том ІІ містить теоретичні й практичні висліди, одержані з аналізу загальних характеристик існування, наведеного в томі І. Джона Еліса МакТаґарта справедливо вважають одним із найвпливовіших метафізиків ХХ ст. Його доктрина істотно вплинула на праці фундаторів аналітичної філософії, зокрема Джорджа Мура та Бертрана Расела (обидва були учнями філософа). Ідеї, висунуті й блискуче аргументовані МакТаґартом у «Природі існування», надто його фундаментальна теорія нереальності часу (т. зв. «парадокс МакТаґарта»), і досі залишаються предметом палких філософських дискусій, а загальний корпус аналітики теорій філософа складає нині десятки тисяч сторінок наукових досліджень. Для ширшого ознайомлення з філософією Джона МакТаґарта видання доповнене публікацією перекладів двох концептуальних есеїв філософа. Тож у «Додатках» опубліковано праці філософа «Нереальність Часу» та «Відношення Часу і Вічності».