Джон Данмор. Навздогін за мрією. Розкриваючи загадки Тихого океану

«Чи існують для митця, який лише формується, та у сфері естетики загалом певні беззаперечні закони кольору і його правила, — чи, може, естетична оцінка кольору є лише вираженням суб’єктивної думки? Мої учні часто ставили мені це запитання, і кожного разу я відповідав так: “Якщо ви, самі цього не знаючи, можете створити шедевр із використанням кольору, то вам не потрібно нічого знати про ці закони. Якщо ж вам не вдається створити шедевр, нічого не знаючи про закони кольору, то треба працювати над знаннями”. Навчання й теорія потрібні під час поверхової роботи з кольором. Коли ж ідеться про ґрунтовну роботу, то в гру вступає інтуїція, і все відбувається ніби само собою. Я ґрунтовно вивчав колір у великих майстрів і упевнився в тому, що всі вони володіли знаннями про нього. Наука про колір Ґете, Рунґе, Бецольда, Шевреля та Гельцеля була для мене надзвичайно цінна.

Я сподіваюся, що в цій книзі мені вдалося пояснити багато проблем кольору. Треба займатися не лише основоположними законами та правилами об’єктивного мистецтва, а й заглиблюватися у сферу суб’єктивної обмеженості, тобто суб’єктивної оцінки кольору. Якщо ж хочемо позбутися суб’єктивної прив’язки, то цього ми зможемо досягти лише за допомогою вивчення та пізнання об’єктивних законів», — із передмови Йоганнеса Іттена.