Оксана Ковацька. Українська постколоніальність у текстах і контекстах

У наших головах є цех із вироблення історій — мозок. Історії з нього зринають так само природно, як подих із вуст. А от як розповідати їх так, щоб нас чули, — це вже інша справа. Варто зазирнути вглиб себе — і вглиб цієї книжки.

Це не ще один посібник із креативними техніками, а науково обґрунтований курс для письменників на папері. І праця, яку сам автор хотів би прочитати, перш ніж братися за довгу прозу.

Що в ній такого особливого? Сторр розглядає історії не як спосіб продати власними текстами чи сльозливу оповідь на 700 поширень у фейсбуці. Для нього історії — це те, що створило племена й народи, і взагалі — те, що робить нас людьми.

Він розповідає, що таке «герої з ґанджем», «сила огиди» чи «метод інформаційних лакун», як зробити персонажа переконливим, а оповідь — чіпкою, неочікуваною та емоційною. Також показує, чого можна повчитися в Джоан Ролінґ і Джона Толкіна, Джейн Остін, Альбера Камю й Агати Крісті. А також у маркетологів, психологів, нейробіологів, бабусь і дідусів. І все це — щоб майстерно розповідати історії.