Дитинство між вибитих вікон — виставка оригіналів ілюстрацій «Веселки»

Будинок дитячої книги в Києві «Веселка» колись зводила разом з іншими видавництвами, а її молоді працівники приїздили допомагати на будівництві. Тепер у фоє, коридорі й навіть на стелі висять понад 600 оригіналів ілюстрацій з архіву видавництва — роботи українських художників кількох поколінь.

Уже третій місяць тут працює виставка «АРТіФАКТИ», і дату завершення у «Веселці» поки не ставлять. Завітати на вулицю Юрія Іллєнка, 63 варто хоча б заради того, щоб побачити наживо ілюстрації, які багато хто пам’ятає з дитинства. Про експозицію, архів і сьогодення видавництва Читомо поговорило з головною редакторкою «Веселки» Іриною Бойко. 

Виставку ініціювала Олександра Кирюшина. Раніше вона тимчасово очолювала «Веселку», а тепер працює заступницею директора. «АРТіФАКТИ» — перший публічний етап її кураторського проєкту «Веселка. В пам’яті», який підтримав Український культурний фонд. 

Мистецтво і фактаж

Назву виставки Кирюшина пояснила у фейсбуці: «Назва виставки має кілька рівнів прочитання. АРТ — мистецтво. AI — штучний інтелект, символ нової цифрової епохи. ФАКТИ — люди, історії, документи й події, які формують нашу пам’ять. А ще всередині цієї назви є ТИ. Бо саме людина створює мистецтво, береже пам’ять і визначає, яким буде майбутнє культури». 

Ірина Бойко пояснює інакше. «Мистецтво і фактаж. Кожна книжка, кожна ілюстрація — це факт з історії українського книжкового ілюстрування. Це колосальна мистецька школа», — каже вона.

На афіші виставки — долоня, яку намалював Микола Гончаров. Його мати, художниця Саша Прахова, багато років ілюструвала книжки «Веселки», і її роботи є в експозиції. 

Відвідувачі тлумачать руку по-своєму. Одні бачать у ній заклик «руки геть від “Веселки”», адже спроби, як каже Ірина Бойко, були різні. Інші — символ рукотворного мистецтва. 

Найсвіжіші роботи на виставці — 2018 року, це ілюстрації Наталії Котилевської до віршів Віри Куліш-Гальчинської. Найдавніша — ілюстрація Дмитра Шавикіна 1940 року до «Слова о полку Ігоревім» у переказі Наталі Забіли. Утім, Бойко не виключає, що в архіві знайдуться й старіші роботи. 

Імена на стінах

Виділити когось одного серед художників Ірина Бойко не береться. «Тут кожен з представлених художників — це не просто якась сторінка в історії української книжкової графіки, а, напевно, кілька сторінок», — каже вона. 

Почати головна редакторка вирішує з того, що бачив кожен, хто тримав у руках книжку «Веселки», — з логотипа. Його 1964 року створив академік Олександр Губарев. «Він може бути чорним, вишневим, синім, але він завжди на книжці», — зазначає вона.

Логотип Олександра Губарева

Як повідомлялося, 25 лютого 2025 року видавництво подало на реєстрацію торговельної марки оновлену версію знака. У квітні 2026 року в «Веселці» наголошували, що остаточного рішення щодо логотипа ще немає.

Ірина Бойко розповіла, що рішення видавництво вже ухвалило: «Веселка» лишає знак Губарева. «Ми його в принципі не міняли, це тільки на кількох книжках, це була ініціатива колишнього нашого очільника Олексія Кононенка», — каже вона. За її словами, оновлення не підтримали багато людей, в тому числі і колектив. 

Низка книжок прославила «Веселку» за кордоном. Наприклад, 1982 року ілюстрації Георгія Якутовича до «Повісті минулих літ» і «Кленових листків» Василя Стефаника відзначили медалями в Лейпцигу. 

Ілюстрації Георгія Якутовича

Ілюстрації Володимира Голозубова до пісеньки «Два півники» 1971 року здобули «Золоте яблуко» на бієнале в Братиславі. Нагорода тепер зберігається в Музеї книги і друкарства в Лаврі, а двомовні книжки з цими ілюстраціями «Веселка» нещодавно перевидала.

Ілюстрації Володимира Голозубова

Сотні художників виховала «Веселка», зазначає Ірина Бойко. Микола Пшінка, який 40 років був головним художником видавництва, брав участь у захистах дипломів і давав студентам перші замовлення.

Ілюстрації Микола Пшінка

Він же вмовив Катерину Штанко взятися за шевченківську тему, і так з’явилися її ілюстрації до книжки «Мені тринадцятий минало», що вийшла 1994 року.

Ілюстрації Катерини Штанко

Чимало книжок для «Веселки» ілюстрували подружжя. Головна редакторка згадує, що студенти часто питають, як можна малювати удвох, і тоді вона посилається на пояснення Віктора Григор’єва і Кіри Полякової: композицію й малюнок робив він, а колір — вона.

Ілюстрації Віктора Григор’єва і Кіри Полякової

Ірина Заруба, авторка ілюстрацій до «Українського дитячого театру» Олени Пчілки, працювала для «Веселки» й над «Казками кримських татар», що вийшли 2016 року. Бойко розповідає, як дивувався голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на презентації книжки: «Я був впевнений, що ілюстрував татарин і чоловік. Виявилося, українка і жінка». 

Звісно ж, лише цими іменами експозиція не обмежується.

Є на виставці й ілюстрації Адель Гілевич до «Ясоччиної книжки» Наталі Забіли. Бойко пригадує, як колись на ярмарку до стенда «Веселки» підійшла вагітна жінка: побачивши цю книжку, вона згадала, що мала таку в дитинстві, наголосила, що хоче таку ж для своєї дитини, й обійняла її. Фото з того дня Бойко досі тримає на робочому столі. 

Для деяких художників виставка стала зустріччю з власним минулим. Ілюстратор Василь Перевальський на відкритті сказав: «Боже, я ж з усіма ними оце працював, ніби в молодість повернувся». Наталія Лопухова, за словами Бойко, була вражена, що в архіві збереглися і мамині, і її власні роботи, зокрема ілюстрації до «Марусі Чурай» Ліни Костенко. До речі, письменниця, як розповіла Бойко, назвала цю Марусю «своєю» — саме такою вона уявляла героїню.

Ілюстрації Василя Перевальського

Відвідувачі здебільшого дякують за повернення у дитинство. Багато хто питає, де можна купити їхні книжки. На першому поверсі працює крамничка, де видання «Веселки», «Мистецтва», «Либіді» та «АртЕка» продають за цінами видавців, без книгарняної націнки. 

Спадщина без ліку і 10 мішків скла

Скільки робіт зберігає весь архів, у видавництві поки не знають — його ще не впорядкували. Оригінали тримають у кількох глухих кімнатах без вікон.

Незадовго до виставки будівля «Веселки» двічі постраждала від російських атак. Уперше — 24 травня 2026 року, коли пошкодило офіс видавництва, вдруге — у липні, коли після удару поблизу вибило близько 70% вікон. Щоб прибрати скло й підготувати простір, 25–26 липня видавництво скликало толоку.

«Понад 10 мішків тільки скла винесли, бачите, хвиля йшла звідти, коли були ці бомбардування, і перший раз тут скло повибивало, і навіть шафи в книгарні у нас на першому поверсі потрощило. Особливо другий поверх постраждав і кабінет директора на першому, там і жалюзі зірвало, і на другому поверсі підвісну стелю, стіни повиносило», — розповіла Ірина Бойко.

Через прибирання підготовка до «АРТіФАКТІВ» затяглася довше, ніж планували, тому роботи, за словами Бойко, відбирали трохи сумбурно. 

Спершу експозицію планували тільки у фоє, але згодом вона зайняла всю доступну площу. Коридор додали вже після офіційного відкриття 5 серпня. За словами Бойко, в архіві весь час знаходили щось нове, що теж хотілося показати, тому є праці навіть на стелі. 

Деяких імен на виставці бракує. До прикладу, немає ілюстрацій Марії Примаченко, хоча «Веселка» видала кілька книжок з ними. Зате видавництво має фото, на якому директор Віктор Костюченко, головний художник Микола Пшінка і головний редактор Ярема Гоян приїхали до художниці підписувати верстку книжки з її роботами. 

Роботи Олександра Івахненка, який отримав Шевченківську премію за двотомник поезій Шевченка, розійшлися світовими музеями. Син Вікторії Ковальчук, що померла від ковіду 2021 року, був готовий надати ілюстрації матері, але через удари по залізниці й «Новій пошті» їх не встигли привезти зі Львова.

Що далі з архівом

Виставку планували до кінця серпня, потім продовжили до 14 вересня. Ірина Бойко зазначила, що експозицію просять показати в областях, музеях і бібліотеках, але перевозити оригінали небезпечно.

Безпека турбує й родини художників. На початку виставки висіли ілюстрації Миколи Стороженка до українських народних казок, за які художник отримав Шевченківську премію. Однак син Стороженка хвилювався за оригінали й через місяць забрав їх.

Ілюстрації Миколи Стороженка

Водночас усе зібране — лише частина художньої спадщини «Веселки». Зазвичай через два-три роки після виходу книжки оригінали поверталися до ілюстраторів, хоч багато хто і лишав їх у видавництві.

Як убезпечити архів, у видавництві вже думають, але найперше, за словами головної редакторки, його треба оцифрувати. Частина ілюстрацій уже є в цифрових макетах, передусім видань останніх років. Ще частину відсканували, коли готували виставку, але встигли не все.

Обсяг роботи величезний. За даними Книжкової палати, які наводить Бойко, «Веселка» видала понад 10 тисяч назв накладом 1,1 мільярда примірників, а ілюстрували їх понад тисяча художників. На оцифрування видавництво шукатиме гранти й іншу допомогу.

Окреме питання — авторські права. Не з усіма художниками чи їхніми родинами видавництво зараз має зв’язок, а відкритий архів треба захистити від піратства. Тож вільний доступ можливий хіба до частини робіт, але й це, за словами Ірини Бойко, ще тільки плани. Зараз головне для видавництва — налагодити структуру, сформувати штат і запустити механізм роботи.

«Багато обов’язків і практично ніяких прав»

За радянських часів, коли «Веселка» видавала 220–230 книжок на рік, у ній працювали 150–160 людей. Тепер, за словами Бойко, лишилося кілька. Видавництво не має коштів навіть оплатити майже готовий сайт.

«Знаєте, коли державне видавництво, це дуже багато обов’язків і практично ніяких прав», — каже Ірина Бойко. Через борги «Веселка» не може брати участь у державних закупівлях книжок.

У червні 2026 року уряд передав видавництво з управління Держкомтелерадіо до Міністерства освіти і науки. Тепер «Веселка» готує новий статут й іншу документацію.

Попри труднощі видавництво працює. Зараз у редагуванні восьмий том «Казкового дива» Світлани Прудник.

Крім того, видавництво готує альбом художника, планує відновити серію «Шкільна бібліотека» й перевидати фольклорні антології «Закувала зозуленька» і «Калинова сопілка». Чекає на друк і «Золота тарілочка» з ілюстраціями Радни Сахалтуєва, до яких художник незадовго до смерті домалював нові, але коштів на це поки немає. 

Ілюстраціями Радни Сахалтуєва,

20 листопада в Гадячі «Веселка» вручатиме премію імені Олени Пчілки, яку заснувала 1991 року.

Читайте також: «Веселка» у кожному домі