Юрій Винничук. Сестри крові

Українець Остап. Транс / Остап Українець. – Київ : Видавництво Жупанського, 2018. – 200 с. ISBN 978-966-2355-94-9

Перекладач і письменник Остап Українець, який нещодавно стрімко увійшов у вітчизняний культурний простір майстерними перекладами Говарда Філіпса Лавкрафта та дебютним, тепло сприйнятим читачами і критиками, романом «Малхут», продовжує своє письменницьке паломницво і презентує другий роман «Транс».

Цього разу письменник звертається до середньовічної легенди про Філософський Камінь та алхімічних трактатів, які накладає на подорож багатогранним сьогоденням і через символіку яких досліджує автоеротизм та андрогінність свого героя. Проводячи персонажів таємничим Паломництвом: містами сучасної Європи та сторінками класичної літератури, письменник постійно ставить їх у ситуацію між вибором та напередвизначеністю самих себе.

Європа, наші дні. Молодий хлопець вирушає в мандрівку, Паломництво, мета якого йому невідома, а кожен крок вказує лише на наступний. Ним рухає бажання з’ясувати, ким є друга особа, із якою він ділить тіло, а також – хто такий зловісний Третій, що завжди йде поруч із ними. Водночас слідчий віденської поліції кидається навздогін за єдиним свідком дивного злочину, проходячи маршрут Паломництва у зворотньому напрямку – у процесі розслідування йому відкривається правда про головного героя. Правда, яку і сам герой може дізнатися, тільки здійснивши самопожертву.

Відповідь на запитання «про що цей роман?» у кожного буде своя, так само, як і трактування, ким насправді був головний герой на початку «Трансу» і ким він став наприкінці.

Одне з моїх вічних вражень — Польща дуже любить розповідати про Голокост. Не те, щоб це було погано, ні. Просто подеколи я не можу збагнути, чому ця тема полякам важливіша за деякі, дотичні до їх власної історії. Саме через це Польща трохи нагадує мені церковний притвор — знаєте, той, у якому колись малювали страшні картини на тему кінця світу, щоб людина, натхненна після меси, остерігалася надалі грішити.