Бізнес поза форматом: як звільнитися від парадигм та шаблонів

Люк де Брабандер, Алан Айні. Думай поза шаблонами: інноваційна парадигма креативності в бізнесі  – Київ: Book Chef, 2017 – 368 с.

Досягнути будь-якої мети можна виключно завдяки своєму розуму і шаблонам. А зламавши усі обмеження і споглядаючи світ довкола по-новому, ви матимете справжню свободу формувати своє майбутнє. Автори книжки «Думай поза шаблонами: інноваційна парадигма креативності в бізнесі» розповідають про неймовірні можливості людської свідомості, про оригінальний творчий підхід до бізнесу і пропонують нестандартну методику досягнення поставлених цілей за допомогою п’ятикрокової системи нешаблонного мислення.

Публікуємо уривок з книжки, який люб’язно надало Читомо видавництво Book Chef.

Почнімо з простого питання: «Скільки кольорів має веселка?».

Ви скажете, що п’ять? Сім? Можливо, колись у школі вам доводили, що веселка має якусь певну кількість кольорів. Поширене пояснення, мовляв, людське око бачить лише сім — червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. І багатьом нам так тлумачили. Однак це не зовсім правильна теорія. Веселка — це безперервний спектр кольорів, принаймні згідно із законами фізики. Для того щоб упоратися з такими складними ідеями (як-от, невизначена кількість кольорів), мозок їх спрощує, перетворює фізичну реальність на умовну модель (схему, «коробку»), яка є меншою і зручнішою.

Такі моделі можуть, зокрема, включати: ідеї, підходи, світоглядні погляди, тактики, теорії, шаблони поведінки, стратегії. Будь-яка ідея людини може бути висловлена й пояснена за допомогою різноманітних ментальних моделей, або «коробок». Ваш мозок постійно їх використовує задля того, щоб ви могли упоратися з реальністю, розвиватися далі. Світ постає перед нами безліччю людей, місць і об’єктів. Ми використовуємо шаблони та системи для спрощення, а також категорії — для створення моделей.

Кожен з нас має модель різного розміру. Найменший її різновид — це групування, приміром компанії побутової електроніки або кав’ярні в певному мікрорайоні. Прикладами трохи більшої моделі є стереотипи і судження на кшталт: «Наші клієнти полюбляють шоколад», «Баскетболісти високі».

Парадигма (приміром, «демократія») є настільки значною моделлю, що іноді ви навіть не розумієте, що це лише модель. Це як плисти на величезному лайнері й забути про море довкола. Моделі інших розмірів містять у собі те, що ми, зазвичай, називаємо структурами, гіпотезами, рамками, умонастроями тощо.

Усі ці різноманітні моделі дають змогу зробити світ більш керованим. Кожен з нас постійно бере власний досвід і наявну інформацію й перетворює їх на менші сегменти й категорії, моделі, за допомогою яких ми намагаємося збагнути сенс речей. Проте навіть найбільш очевидні й поширені моделі не варто плутати з реальністю: схеми — це лише відбиток минулого, вони не можуть бути точним відтворенням теперішнього; поділ клієнтів на сегменти ринку часто може спотворюватися, адже спирається на штучні відмінності й узагальнення.

Модель, окрім спрощення, є неоднозначним відтворенням реальності в мозку (ментальна репрезентація). Ви можете мати у своїй голові суцільне зображення логотипа Google або кольори шести літер. Чи можете ви з упевненістю сказати, які кольори повторюються? Ваші моделі допомагають розібратися в речах, але тільки до певного рівня деталізації (у цьому разі достатньо, щоб не сплутати з логотипом якоїсь іншої компанії) і лише протягом певного періоду часу. Кожна модель підлягає перегляду, уточненню і навіть заміні.

Уявімо: ви вечеряєте в ресторані, куди завітав одягнений в елегантний костюм сивочолий п’ятдесятилітній чоловік. Його супроводжувала молода жінка в джинсах і футболці. Зовні вони дещо схожі, тому ви подумали, що це батько й донька. Коли ж пара сіла за сусідній столик, ви зауважили й інші речі. Імовірно, це ділова зустріч, і чоловік знайомить жінку з можливими інвестиціями. Тут ви вирішили, що вона є його багатою клієнткою. Пара тримається за руки, і ви припустили, що це щасливе подружжя. А, може, такою поведінкою вони намагаються відволікти вас, у той час як їхній компаньйон витягує з вашої сумочки гаманець. У кожному варіанті ви не можете уникнути висування певних пояснень, побудови певних моделей.

Таке саме послідовне прийняття рішень відбувається і в бізнесі. Скажімо, ваш генеральний директор призначає нового фінансового директора і в незвичному форматі дякує попередній за її службу, хвалить її бажання проводити більше часу з родиною. Ви можете сприйняти розмову як таку, що відповідає дійсності, або ж подумати, що між екс-фінансовим і генеральним виникли неабиякі тертя. Можливо, пізніше ви почуєте плітки щодо проблем із фінансами, а за кілька днів оголосять нові правила відшкодування витрат, і ви вирішите, що звільнена фіндиректорка зловживала посадовим становищем. Або вам розповіли про термінову зустріч ради директорів, де генеральний відстоював власну посаду, — відтак ви дійшли висновку, що фінансова директорка — принесена ним жертва.

Коли ми чуємо новини щодо авіакатастрофи в Африці чи злиття двох компаній, відразу ж знаходимо пояснення, чому ці події відбуваються. Усі зазначені приклади демонструють, як ваша інтерпретація реальності розвивається, як ви збираєте дані.

Подібно до того, як учені розробляють робочі гіпотези, котрі після дослідження модифікуються у виразніші «теорії», ви змінюєте і вдосконалюєте свої моделі на основі нової інформації. Коли вдосконалення не працює, скажімо, якщо деякі свіжі спостереження повністю несумісні з наявними моделями, може знадобитися принципово інша модель.

Більш того, опертя лише на одну модель зазвичай недостатньо. Складність світу вимагає, щоб ви постійно жонглювали кількома теоріями, моделями і стратегіями. Так само, як еволюціонувало ваше уявлення щодо пари в ресторані, розвиваються й інші ваші ментальні моделі, як-от: чи був суп смачним, яку виделку використовувати для десерту, чи варто щиро відповідати на запитання офіціантки щодо задоволення їжею, скільки чайових їй залишити.

Принципово важливо усвідомлювати відмінність між багатогранним і важким для розуміння світом перед вами і тим, як ви його сприймаєте, інтерпретуєте й спрощуєте всередині себе. Тобто люди використовують ментальні моделі (приміром, концепції і стереотипи), щоб впоратися із складною, безперервно змінною і почасти хаотичною реальністю перед ними.

Щоб бути творчим і вижити у світі швидких змін і викликів, ви, на нашу думку, маєте робити більше ніж просто нешаблонно мислити. Ви повинні навчитися думати новими моделями. А це означає свідоме (а не тільки підсвідоме) творення нових ментальних моделей, систематичне вивчення і визначення важливості кожної з них.