Заходь, бери, читай: як працюють фінські бібліотеки

Будьмо відвертими, бібліотека в пострадянському просторі – це не те місце, де можна призначити побачення, ділову зустріч або ж просто посидіти з кавою й ноутбуком. Це радше невидима територія. Зазвичай вона сприймається як щось архаїчне і непривабливе, як щось таке, що заслуговує хіба на іронію. Звісно, з’являється все більше винятків на кшталт дитячої бібліотеки ім. Валі Котик, Центральної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка для дітей або «Оціуму», але поки це поодинокі щасливі випадки розвитку книгозбірні у щось цікаве й популярне для відвідувачів.

Так, це лише маленький перший крок, але щоб кудись дійти, потрібна чітка й рівна послідовність руху, а не точкові прориви. І якщо нині ми лише мріємо про відкритий та інноваційний бібліотечний простір, який стане для нас реальністю хоча б післязавтра, то сьогодні він давно втілився у багатьох країнах. Зокрема у Фінляндії. 

Вже не перший рік освітня модель саме цієї країни є прикладом для наслідування, а словосполучення «фінська школа» – викликає у багатьох або гору ентузіазму, або безвихідне знизування печами, мовляв, куди нам до них. І ці емоції небезпідставні. У 2016 році The Guardian визнала Фінляндію країною з найвищим рівнем освіти й найбільшою кількістю читачів, бібліотек, персональних комп’ютерів і так далі. Цитуючи пересічного фіна (не філолога за фахом): «Я відчуваю себе некомфортно, якщо у моєму районі немає бібліотеки, навіть якщо я нею не користуюсь регулярно. Адже так я позбавлений можливості все ж туди піти у вільний час». І виникає питання – як же так стається, що бібліотека не є місцем для вигнанців, а культурним центром рівноцінним коворкінгам, кав’ярням, мистецьким просторам? І тут є кілька припущень.

Відкритість

Пограймо в одну цікаву гру. Завдання таке: 

1. Вільно зайдіть у Національну бібліотеку ім. В.І. Вернадського без читацького квитка.
2. Проведіть свого друга-туриста, який хоче зробити кілька знімків на пам’ять не лише на смартфон, а й на професійну камеру.
3. Прогуляйтеся між книжкових полиць і відразу візьміть книжку, яка вас зацікавила.
4. Працюйте з нею і за потреби візьміть додому. 
5. Покиньте приміщення живими або хоча б без супроводу поліції.

Забігаючи наперед, варто сказати, що всі згадані ходи не можливі для всесвіту «Вернадки» і можуть навіть призвести до фатальних наслідків. Проте все це ви можете втілити і у Національній бібліотеці Фінляндії, і у бібліотеці Гельсінського університету, і у Центральній бібліотеці Oodi, і взагалі у будь-якій бібліотеці, яка вам трапиться на шляху. 

Жодних формулярів, жодних перешкод, жодних очікувань виконання замовлення і неуникних контактів із працівниками бібліотеки. Вам як відвідувачу довіряють, дбають про ваш комфорт і дають волю. Щоправда, у Національній бібліотеці Фінляндії вам доведеться залишити сумки й верхній одяг у камері схову, а все необхідне (ноутбук, гаманець, фотоапарат, телефон, блокнот тощо) помістити у пластиковий кошик.

Читайте також: Чому Фінляндія любить читати: архітектурні й сервісні принади бібліотек

А далі – у ваших руках електронна база, полиці й кілометри сторінок писаної мудрості. Звісно, якщо ви захочете позичити книжку додому або замовити щось із закритого фонду, вам знадобиться читацький квиток. Наприклад, картка Helka дозволяє користуватися каталогами бібліотеки Гельсінського університету, Національної бібліотеки, Інститут мов Фінляндії, Бібліотеки агентства Фінської спадщини, Товариства фінської літератури, Бібліотеки трудового руху й Балтіа-бібліотекою. Її може оформити кожен, хто досяг 15-річного віку, має місце проживання та фінський ідентифікаційний номер. Також опція доступна студентам за обміном. Та, поза тим, у вільному доступі є більш ніж достатня кількість матеріалів для читання й роботи.

Читайте також: Чому Фінляндія любить читати: бібліотечні роялті, формат pop-up та booktalks

Державний пріоритет

Можна нескінченно розглядати статистику, вивчати вражаючі цифри й схвально кивати головами, але для повної картини нам все ж потрібен контекст. Згадаймо 2018 рік: 5-6 грудня у Гельсінкі відкрили нову центральну бібліотеку Ооді («ода» по-нашому). По-суті, це 3-поверховий громадський простір, що вміщує кімнати для зустрічей і роботи, столи зі швейними машинками, 3D-принтери, кав’ярні, концертну залу, студію звукозапису і, звісно ж, саму бібліотеку. Весь простір продуманий так, щоб ви могли сісти, де вам заманеться, і працювати, спілкуватися або просто спостерігати за плином життя.

Уся ця краса є частиною одного сучасного освітньо-мистецького комплексу, що складається із Гельсінського музичного центру і Музею сучасного мистецтва Кіасма. І головна особливість у тому, що всі ці локації розташовані прямісінько навпроти парламенту. Додайте ще сюди той факт, що Ооді була відкрита на честь Дня незалежності Фінляндії 6-го грудня. І ці два невеликі спостереження прямо вказують, що освіта і культура для фінів – національний пріоритет, а бібліотека – без перебільшення стратегічний об’єкт державного значення.  

Та повернімося до відкриття. На перший погляд може здатися, що така атракція може бути цікавою лиш обмеженому колу людей. Та познайомитись з культурно-архітектурним дивом (і це без іронії) зібралися цілі ріки людей різного віку та прошарків, серед яких були й діти, і пенсіонери, і підлітки, і люди з інвалідністю. Забігаючи наперед, за перший місяць бібліотеку відвідало близько 420 тис. осіб, що приблизно складає 60% населення Гельсінкі. Програма відкриття включала і зустрічі з авторами, і перформанси, і промову президента, і трансляцію виступу Фінського національного оркестру просто неба, що виконував «Фінляндію» Яна Сібеліуса, під яку плакали й підтанцьовували перші відвідувачі Ооді. Саме такі деталі є дуже промовистими під час розмови про фінські бібліотеки.

Екологічний шлях

Фіни, як й інші нордичні народи, піклуються про розумне споживання, яке не обмежується сортуванням сміття. До прикладу, популярними є не лише вінтажні магазинчики й звичні для нас секонд-генди, а й кірпуторі. Кірпуторі (фін. kirpputori) – блошиний ринок вищого рівня. Фактично це такі крамнички, де кожен охочий може взяти в оренду полицю і вішаки для продажу чого завгодно – від одягу до манекенів, програвачів, валіз і порцелянових клоунів. Щоразу, коли ви купуєте щось у такому магазині, частина грошей автоматично зараховується на рахунок власника. 

З одного боку, таким чином фіни втілюють свій страшний план зі знищення капіталізму. З іншого боку, вони з дитинства розуміють, що ресурси не є відновлюваними, а тому краще дотримуватися світлого боку ресайклінгу і ділитися з ближніми своїми благами.

Бібліотека – це ще одне місце, яке допомагає фінам економити кошти, особистий простір і загальні ресурси. Безумовно, це досі те місце, куди люди  приходять за знаннями, але тепер вони не обмежуються книжками. Наприклад, деякі простори окрім стандартного меню пропонують аудіокнижки, ноти, настільні ігри й комікси. Також ви неодмінно знайдете полиці з новинками та бестселерами видавничого ринку, що також досить промовисто у контексті порятунку людства від зайвих речей. 

Читайте також: 8 рис, які наближають фінів до Мумі-тролів