Книжковий Арсенал 2018: що говорять видавці

Восьмий міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» цьогоріч позначився рекордною кількістю учасників. Вперше організатори пішли на перерозподіл виставкових площ, чим значно розширили присутність видавців та продовжили освоєння другого поверху. Думки учасників ярмарку цього року діаметрально протилежні, тож ми спробували розібратися: чи на краще ці зміни?

Більше видавництв, розподіл на два крила і гарячий червень

Кінець травня для Києва був досить напруженим, адже Арсеналу передував Фінал Ліги чемпіонів УЄФА. Приїзд спортивних вболівальників та літературних фанатів до Києва практично не наклалися, проте позначилися організаційними складнощами для Мистецького Арсеналу, який ледь встиг підготуватися до приїзду видавців. Зміна дат «Книжкового Арсеналу» також призвела і до певних незручностей: якщо всередині квітня люди жалілися, що замерзають в стінах МА, то цьогоріч і кількість відвідувачів — 53 тисячі гостей, — і температура знадвору призвели до проблем з вентиляцією. Вперше у величезному і просторому Мистецькому Арсеналі було по-справжньому спекотно.

Проте основним, а для когось і найбільш болісним нововведенням стало винесення дитячої зони у праве крило Арсеналу — здебільшого відвідувачі починали купівельний тур, як завжди, з лівого крила. Тут зали були сегментовані за тематикою та іншими особливостями, відтак видавці нон-фікшну та художньої літератури мали кожен свою зону, окрему залу отримали малі видавництва, а закордонні представництва та культурні центри інших країн розмістилися довкола сцени «Кафе Європа». Ярмаркову частину відкривала мистецька література, чим «Книжковий Арсенал» ще раз закцентував на своєму пріоритеті.

У зв’язку з розділенням лівого і правого крила, деякі видавництва — зокрема середні й великі, — отримали по два стенди. Це стосується «Видавництва Старого Лева», «Vivat», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», які давно мають у своєму асортименті як дорослу, так і дитячу літературу. В основному ці видавництва задоволені продажами.

Ігор Зарудко, креативний директор видавництва «Vivat»: «Спочатку я був трішки збентежений, але тепер розумію, що, мабуть, цей експеримент таки більше вдався, ніж не вдався. Я думаю, що наступного року розділення дитячої та дорослої зон збережеться, і я це вже підтримую — відвідувачі переважно задоволені, що дитяча література представлена в окремому крилі».

Такої ж думки дотримується і Любомир Серняк, менеджер з продажів «Видавництва Старого Лева»: «Це розділення спершу дуже незвичне. При тому, що цього року більше людей, цього не відчувається, адже потоки відвідувачів розмежовуються на два сектори, і два наші стенди добре працюють. На майбутнє варто стратегічно розвивати  крило з дитячою літературою».

Даються взнаки в основному позитивні відгуки усіх представлених у лівому крилі видавництв — за рахунок перенесення дитліту багато хто зміг розширити площу або просто отримати більше уваги від аудиторії.

«Розділення на зони дитячої та дорослої книги, а окрім того, художньої чи нонфікшн-літератури — це правильна й значна зміна, я лише додав би вказівників побільше. Відзначу більшу організованість цього року. Це моє суб’єктивне враження, але, можливо, це пов’язано з тим, що й ми вже більш організовані як видавництво, і вже отримали достатньо досвідів, щоби не повторювати помилки. Наша цьогорічна участь в Арсеналі — новий для видавництва рекорд», — зазначає Андрій Гончарук, засновник «Лютої справи».

Видавництво КСД спостерігає зростання продажів: «Зростання продажів відносно минулого року було приблизно на 10%, але таку динаміку ми спостерігаємо майже щороку. Особливого впливу стосовно переносу дитячих стендів не спостерігали, бо більшість з тих, хто позицювали себе минулі роки як дитячі видавництва, залишились в обох локаціях. Хоча на наш погляд, рішення було абсолютно правильне. Щодо нон-фікшн видань, то спостерігаємо повільне зростання попиту, але вже не таке стрімке, як було у 2015-16 роках», — коментує pr-директор видавництва Іван Лопатченко.

Анетта Антоненко, очільниця «Видавництва Анетти Антоненко»: «Перенесення «дитячої» секції в праве крило давно назрівало. Адже Арсенал не є профільною дитячою виставкою, тож коли експозиція починалась раніше з дітей, то «дорослі» видавці потерпали від цього постійно – стояв галас, крики, батьки добирались до наших стендів з пустими гаманцями і крикливими чадами. Тепер все інакше. Набагато краще. Проте невдале рішення було з секцією нон-фікшн. «Апендикс» не спрацював взагалі. Знову ж таки, вважаю що треба уникати таких конструкцій і приділяти увагу таки комерційним видавцям, а не промостендам. Адже дуже важливо, щоб книжку купили і знайшли. Бібліотеки, фонди — це прекрасно і необхідно, але перевагу повинні мати чільні гравці ринку. Навіть у «Нашого формату», флагмана нон-фікшн була друга лінія».

Попри зростання кількості відвідувачів, частина видавців констатують падіння продажів — схоже, люди справді були дещо дезорієнтовані і не дійшли до видавців, яких раніше знаходили на звичних для них місцях.

Лада Голубева, директорка з продажів видавництва «Основи»: «Загалом, виторг зменшився. Я пов’язую це з тим, що в нас було менше новинок. А ті, що були — дешевші. За моїми спостереженнями, цього року було менше людей, ніж минулого. І менше якихось цікавих подій та виступів / дискусій професійної аудиторії. Пересічним читачам не було за чим йти на Арсенал, бо побачивши чергу і поборовшись по 20-30 хв з електронними квитками, люди йшли в книгарні або онлайн за книжками. Ціни там не набагато вищі».

Директор видавництва «Наш формат» Антон Мартинов, порівнюючи динаміку продажів з минулим роком на Книжковому Арсеналі, не може констатувати зростання. Причину пояснює ліцензуванням книжок російських видавців, що останнім часом у великій кількості знову стали потрапляти на український ринок: «Видно, що на ринку з’явилось більше живих українських видавців. Буде погано, якщо ці паростки зростання припиняться простим збільшенням завезення уже ліцензованої російської книжки, яка знову стала широкодоступною в Україні. Ліцензовано уже близько 15000 книжок із РФ, що приблизно дорівнює всьому актуальному асортименту українських видавців. Думаю, що всі українські видавці відчули  це у своїх продажах. Але загалом, ми задоволені атмосферою Книжкового Арсеналу. Вважаю, що він має потенціал найближчим часом стати однією з найкращих книжкових виставок в Європі».

Віктор Круглов, директор видавництва «Ранок», також не може говорити про позитивну динаміку: «Більше купувати не стали, але змінилися вподобання. Зростає інтерес до візуальної складової в книжці. Ілюстрація, до того ж різна, супроводжує все: від книжок для читання з перших днів життя, до підліткового чтива. Також сьогодні має надзвичайне значення екотренд. Турбота про планету – це тенденція не тільки цього року, а цілої епохи. Багато видавців це активно підтримують і з кожним роком з’являється все більше еко-френдлі книжок». «Ранок» вперше змінили своє місце участі з лівого крила на праве, тож серед факторів, що негативно впливали на продажі, констатують брак навігації, задуху та погане освітлення.

Завдяки перерозподілу багато видавців вперше потрапили на виставку з власним стендом. Зокрема харківське видавництво «Читаріум» та київське «Mamino». «Ідея розділення на різні секції – непогана. Але втілена вона так, що люди не одразу знаходять дитячі книжки, шукають їх серед дорослих, а до нас не доходять», — зазначає головна редакторка «Mamino» Катерина Перконос. Менш оптимістично відгукується про нововведення Наргіс Гафурова, співзасновниця «Читаріума»: «Чи виправдане розділення на дві зони – не знаю. Мені здається, що багато хто за звичкою, на вході повертали ліворуч, тобто починали свій «забіг» по Арсеналу з дорослої частини. Дехто казав, що знайшов нас із певними складнощами. Було би добре, якби у вхідній групі були яскраві вказівники у дитячу залу».

Загалом ті, хто може з досвіду порівнювати праве і ліве крило, розташуванням праворуч задоволені менше.

Аліна Михед, видавництво «Час Майстрів»: «Уся дитяча зона трішки незадоволена, що ніхто не знає, що дитячі книжки тепер розташовуються праворуч, а ті видавництва, які видають не лише дитячі книжки, користуються становищем і представляють свої дитячі видання у дорослій зоні. Багато клієнтів доходять до нас без грошей». Такі ж порушення констатує і Юлія Лактіонова, директорка Nebo BookLab Publishing, хоч до рішення організаторів про розділення ставиться з розумінням і особливо відзначає оформлення: «Дуже яскравим було оформлення Дитячого крила — вразили своїми незвичними ілюстраціями представники харківської школи ілюстрації».

Окрім яскравих вказівників, про які марили чи не всі учасники Дитячої зони, праве крило Арсеналу було дуже добре продумане для відвідин з дітьми: спершу їх чекала доповнена реальність з Туконі від NewCaveMedia, виставки та зони для відпочинку.

Зінаїда Бакуменко, засновниця видавництва «Вівсянка» вперше прийшла на Арсенал з дитиною: «Цього року Книжковий Арсенал був для мене Арсеналом дитячих книжок. По-перше, на ньому продавалася перша книжка видавництва «Вівсянка» – «100 кроків до науки», по-друге, сама я була з малою донькою. І це виявилось зовсім не складно, тому хочеться подякувати організаторам за кідс-френдлінес, за кімнату догляду за немовлятами, пуфи на галявині за сценою, де можна було нагодувати дитину і відпочити. Дітям на Арсеналі цікаво, з дітьми на Арсеналі легко, це робить відвідини книжкового ярмарку альтернативою відвідинам торговельного центру або парку, і це, на мій погляд, величезний крок до того, щоб сформувати наступне покоління читачів та книголюбів».

Зросла кількість індивідуальних забудов. Зокрема «ВСЛ», «Нора-друк», «КСД», «Фоліо», «Віват», «Основи» та «Наш Формат» приїхали з власними стендами. Не кожен з них вирізнявся оригінальністю, проте дається взнаки, що видавництва дедалі більше прагнуть працювати з власними брендами і вирізнятися з-поміж інших.

Серед учасників ярмарку були й книготорговці – зокрема Yakaboo, на яких видавці чомусь подали «позов» організаторам «Книжкового Арсеналу» з проханням заборонити книгарні продавати книжки, які видавництва хочуть представляти на власних стендах. Таке прохання видавців звучить дивно, адже частина з них досі намагається забезпечити появу своїх книжок на якомога більшій кількості точок.

Зважаючи на цьогорічну фокус-тему «Книжкового Арсеналу», — «Проект майбутнього», — організатори запровадили обладнання стендів терміналами для безготівкового розрахунку. «Успішним було рішення з установкою апаратів для оплати картками на стендах. У нас це дало 30% з всього виторгу, а на 2019 я прогнозую і всі 50. — впевнена Анетта Антоненко, — Це сучасно і дуже зручно».

Щоправда, терміналами для оплати скористалися не всі видавці. Антон Мартинов також це помітив: «Мені сподобалось оформлення стендів малих видавництв. Нарешті ми відходимо від офіційного біло-сірого оформлення і створюємо правильну емоційну складову книжкових виставок.  Одна порада малим видавцям — оформіть на стендах термінали для розрахунку картками і не будете втрачати третину каси. Я особисто не зміг нічого цікавого для себе придбати через цю проблему».

Натомість wi-fi у «проект майбутнього» явно не вписався, що створювало певні незручності як для учасників, так і для гостей події.

Серед експонентів, що представляли майбутнє книжок, можна назвати лише Goethe Institut, до стенду якого виструнчилась значна і стабільна черга на перегляд VR-проекту за мотивами «Перевтілення» Кафки, а також Підручник.UA, що представляли підручники з шкільної програми з доповненими функціями аналітики навчального процесу, е-щоденником та 3D-моделями.

Асортимент

Як і щороку, половину річних новинок видавці планують саме на дні Арсеналу. Так, «Ранок» підготували до події понад 100 книжок, «ВСЛ», «Vivat» та «Фабула» представили на «Книжковому Арсеналі» понад 60 новинок, КСД вийшли на цьогорічний ярмарок з понад 40 новинками, КМ-Букс підготували понад 30, «Наш формат» – 25, «Видавництво Книги XXI» разом з «Чорними вівцями» та «Meridian..» — 15, «Нора-друк» та Nebo BookLab Publishing – понад 10, «Mamino» — 7, «Час Майстрів» — 4, «Основи» — 3.

Кількість перекладної літератури на українському ринку стабільно зростає. Проте Зінаїда Бакуменко, менеджерка з продажу прав і засновниця видавництва «Вівсянка», стверджує, що тепер цей асортимент трохи змінився: «З радістю хочеться відмітити, що цього року майже всі новинки, які привезли на ярмарок — це, власне, новинки, а не стара добра світова класика, мастрід, що складала левову частку асортименту останніми роками. Нарешті можна сказати, що український книжковий ринок йде в ногу з усім світом».

Найцікавішими новинками до Арсеналу були ті, до яких можна застосувати формулу «красиве і корисне». Йдеться про пізнавальний нон-фікшн з привабливо обкладинкою, а ще краще – оригінальним оформленням всієї книжки. Тут не можна не згадати два видання про книжки – «Як читати класиків» Ростислава Семкова від «Пабулуму» та «365. Книжка на кожен день, щоби справляти враження культурної людини» Ганни Улюри від «ArtHuss», що були у вішлістах усіх активних книголюбів задовго до Арсеналу. Що характерно, це саме український нон-фікшн, який у нас тільки починає розвиватися. Решта цікавих нон-фікшн видань мистецького спрямування від «ArtHuss», мотиваційного та пізнавального нон-фікшну («Наш формат», «КСД», «Віват») — це переклади.

Зате порадувала поява української дитячої пізнавальної літератури. Слідом за ВСЛівськими перекладами книжок Гокінгів про Джорджа нарешті з’являються українські художньо-пізнавальні книжки «Шафа під сливою» та «Літо довжиною в ДНК» Аліни Штефан. Є зацікавлені у розвитку такої літератури партнери («Лакібукс»), тож можна чекати на продовження.

«Щодо трендів, то звичайно, ми побачили високий попит на науково-популярні книжки і літературу для розширення світогляду. В суспільстві є запит на щастя, ми це бачимо за інтересом, який викликала «Формула щастя» Мо Гавдата і на Арсеналі, і після нього. В нас до Арсеналу було три новинки і одне перевидання – ми зробили свій старий хіт «Створення інноваторів» в новій редакції і в новому форматі, і ця книжка також користувалася високим попитом». – розповіла Марія Помазан, керівниця книговидавничого проекту K.Fund Books.

Стабільно високим залишається попит на наук-поп: «Надзвичайно приємно бачити значний інтерес до науково-популярних новинок — «Коротка історія всього на світі» (продано 230 книжок) Білла Брайсона та мемуарів Нобелівського лауреата з фізики Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман» (продано 312 прмірників). До кінця останнього дня Арсеналу в нас на стенді вже не залишилось жодного примірника Фейнмана», – коментує директор видавництва «Наш формат» Антон Мартинов. І навіть мале видавництво «Вівсянка», представивши свою першу книжку «100 кроків до науки» не очікували такого попиту і змушені були робити довози видання.

У дитячій художній літературі (і своїй, і перекладній) усе стабільно добре. Це півріччя відзначилося цікавістю до біографій для дітей, кульмінацією якого стали видані до Арсеналу збірки біографій видатних жінок з феміністичним акцентом «Це зробила вона», «Казки на ніч для дівчат-бунтарок», «Сила дівчат». Що цікаво на дорослі біографії також існує великий попит (увага до автобіографії Марини Абрамович та Річарда Фейнмана тому свідченням), але книжок із цього сегмента досі бракує на ринку.

Українська дитяча книжка продовжує шукати нові формати та розширювати спектр тем. Тут можна згадати появу у «Вівата» першої української дитячої графічної повісті Оксани Лущевської та Яни Гавриш «Безхвоста», серію книжок-картинок від «Ранку» та знакових авторок українського дитліту «Слухай серцем», книжку про захист прав тварин «Опікуни для жирафа» Лущевської.

Цьогоріч видавці розширили свій асортимент новими лінійками. Зокрема видавництво «Ранок» представило нові напрямки своєї діяльності: інклюзивну літературу; книжки відомих брендів (Disney, Nickelodion, Dreamworks, Rainbow); нову ТМ «АРТ» — книжки для розвитку та навчання дітей. Також видавництво відзначилося еко-книжками у співпраці з TetraPak – «Подорож до дивовижного світу тварин», створену з перероблених в Україні пакетів з-під молока, – та новою книжкової серією, створеною спільно з WWF, «Зірки PRO».

Українська проза не вразила гучними новинками. Зате на вітринах були цікаві зразки жанрової української літератури.

Наприклад у сегменті фентезі – романи «Гессі» Наталії Матолінець та «Темний бік будинку» Марини Макущенко. Видавці переклали багато хорошої сучасної прози та новітньої класики (Мітч Каллін «Країна припливів», Євгенідіс Джеффрі «Середня стать», Юркі Вайнонен «Німий бог», Єрґович Міленко «Іншалла, Мадонно, Іншалла» тощо). Сегмент перекладної фантастики, якою опікуються «Навчальна книга – Богдан» та «Видавництво Жупанського», також стабільний. Тут варто відзначити появу перекладів «Голокост F» Цезарія Збєшховського та «Сімміс» Ніла Стівенсона. Тож на вибір нової художньої літератури на Арсеналі нарікати не доводиться.  

Ми спробували з’ясувати у видавців, які книжки цьогоріч продавалися найкраще. Деякі назви малих видавців успішно конкурували з позиціями великих гравців. Так у топах продажів опинилася книжка «Як писали класики» Ростислава Семкова (Pabulum): кількість проданих примірників на Арсеналі майже дорівнялася до кількості проданих видань Дена Брауна «Джерело» від видавництва КСД.

Бестселерами окремих видавництв стали:

• ВСЛ: Дорж Бату «Франческа. Повелителька траєкторій» (розпроданий перший наклад у 3000 екземплярів і половина другого – сукупно за час видання книжки)
• А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА: «Улюблені вірші–3» (512 примірників  — тут і далі лише за 5 днів Арсеналу), «Маруся Чурай» (404)
• КСД: Ден Браун «Джерело» (понад 500)
• Pabulum: Ростислав Семків «Як читати класиків» (500)
• KM-Букс: Олександра Шовковського «Все в твоих руках» та Олега Пономаря «Колесо истории» (понад 400),
• Vivat: Деніел Гоулман «Емоційний інтелект» (470)
• Люта справа: Артем Полежака «Навісні пісні» (350)
• Наш формат: Марк Менсон «Витончене мистецтво забивати на все» (347) та «Управління викликами» Володимира Кличка (290)
• #книголав: «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» (понад 200)
• Ранок: «Чудовий світ Тома Гейтса» (200)
• Nebo BookLab Publishing: «Зоряна ніч Вінсента ван Гога та інші оповіді про мистецтво» (212)
• Mamino: Оскар Бреніф’є «Що добре, а що погано?» (200)
• Terra incognita: «Арт-видання Тараса Прохаська «НепрОсті» (180)
• Нора-друк:І рен Роздобудько «Прилетіла ластівочка» (166 – усе, що було на стенді)
• Основи: Йен Ґел «Міста для людей» (150)
• Рідна мова: «Далі жити» (100), «Манюня» Наріне Абґарян (60)
• Читаріум: Джулія Дональдсон «П’ятеро гидких» і книги Боба Ділана «Назавжди будь молодим» і «Якби не ти» (по 100)
• Час майстрів: Діана Амфт «Як полюбити павученя (150)
• K.Fund: Сет Стівенс-Давідовіц «Усі брешуть» (250)

При цьому ВСЛ анонсує продажі понад 15 000 книжок з двох стендів, КСД у дорослій секції продали понад 4000 видань, а «Рідна мова» — 990 лише з дитячого стенда. Інші видавці досі підраховують результати.

Українські селебертіз чи закордонні зірки літератури

Жоден з іноземних авторів не отримав стільки уваги, скільки українські автори-селебрітіз. Чергам й аншлагам на презентаціях книжок Савіка Шустера, Володимира Кличка та Олександра Шовковського могли би позаздрити усі літературні зірки. Окремим винятком слід назвати Доржа Бату, черга до якого розтягнулася чи не на чверть Арсеналу. Або Томаса Олде Хьовелта.

Олена Одинока, керівник маркетингових проектів видавничої групи «КМ-Букс» розповіла про приїзд як закордонних, так і українських авторів: «Враження дуже позитивні. Дуже тішать продажі, дуже тішимося щодо наших авторів, не очікували, що продамо практично весь тираж Олега Пономаря та Олександра Шовковського. Олег Пономарь три дні поспіль сидів на стенді, підписуючи книжки, була автограф-сесія з Шовковським, де черга по автограф закінчувалася біля кафе Європа, і Томас Олде Хьовелт двічі по півтори години підписував книжки». Проте факт залишається фактом — українські імена все ще залишаються більш відомими широкому загалу.

Натомість дехто з українських видавців ревниво ставиться до надмірної уваги до закордонних авторів. Зокрема Олег Рибалка, директор видавництва «Фонтан казок» у своєму Facebook: «Останнім часом дуже модно і трендово презентувати яскраво оформлені книжки маловідомих в Україні, але дуже розпіарених письменників з-за кордону. Дуже перспективно і захопливо запрошувати закордонних зірок і піаритись на їхніх іменах. Але серед усього цього свята губиться своє. […] Цього року Книжковий Арсенал не помітив сучасну українську дитячу літературу. Можливо, мода; можливо, тренди; можливо, конкуренція чи банально гроші…».

Цьогоріч силами організаторів, посольств, культурних центрів та видавців «Книжковий Арсенал» відвідали 106 іноземних гостей, частина з яких презентували свої книжки. Багато видавців цим задоволені. Микола Кравченко, директор видавництва «Нора-друк»: «Мене тішить втілення того, чого ми хотіли, коли Арсенал проходив вперше – він став місцем, куди не соромно привезти іноземних гостей і, як похідна від цього, іноземні видавці і письменники тепер знають, про існування України, де відбувається «Книжковий Арсенал».

Для багатьох в Україні — це невідомі імена і щойно видані книжки, тож видавництвам довелося витратити чимало сил на роботу з журналістами, фотографами і відвідувачами на місці.

Проте неважко на тлі цих зусиль констатувати більшу пасивність видавництв при роботі з українськими авторами: це стосується і поданих до програми подій, що не пройшли кураторського відбору, і безпосередньої роботи піар-менеджерів видавництв, що обмежились розсиланням сухеньких прес-анонсів.

Серед закордонних гостей були й літагенти, що можна відзначити як позитивну тенденцію: Ірина Краснокутська, виконавча директорка видавництва #книголав: «Цьогорічний ярмарок відвідало більше іноземних агентів, які спілкувалися з вітчизняними видавцями на їхніх стендах. Загальне враження від фестивалю залишилося позитивним».

Надзвичайно активними виявилися білоруські гості, які навіть встигли придбати права на одне з видань Pabulum. За словами учасників від Білорусі, український книжковий ринок сьогодні для них є цікавим.

Стенд «Книги з Білорусі» приїхав у складі трьох видавців — «Янушкевіч», «Галіяфы» і «Arche-Пачатак». Зокрема перше з названих видавництв встигло підписати контракт на видання двох українських книжок білоруською. Сяргєй Макарєвіч з видавицтва «Янушкевіч»: «Українська і білоруська мови дуже близькі. Але переклади білоруських книжок майже не виходять в Україні. Те ж саме і з українською книжкою в Білорусі. Ми приїхали, по-перше, щоб налагодити контакти і готувати переклади. По-друге, в Україні з’явилися видавництва, які роблять стильні книжки. Не тільки за змістом, але і за дизайном, типографікою. Це можливість познайомитися з їхнім досвідом. Третя причина випливає частково з першої: наші мови близькі, а тому можна читати книжки в оригіналі. І «Книжковий Арсенал» показав, що українці готові це робити. Звичайно, частина тих, хто цікавився книжками білоруською мовою, робили це через певну екзотику. Але інші свідомо робили вибір. Зрозуміло, що видання з історії фахівці будуть читати будь-якою мовою — лише б тема для них була цікавою. А ось щоб зацікавити пересічного читача книжкою на білоруській, потрібно щоб вона була візуально привабливою, щоб про неї цікаво розповіли, зацікавили сюжетом. У нас такі видання були. Нас вразило, наскільки багато людей в Києві читають і читають українською. Бум на вашому ринку може бути хорошим прикладом для нас».

Продажі на білоруському стенді довели, що книжки білоруською цілком читомі для українців, а запропоновані теми цікаві для нашої аудиторії. Серед видань, що найкраще розійшлися — «Сексуальна революція в радянській Білорусі 1917-1929» від видавництва «Янушкевіч».

«Книжковий Арсенал» пережив цьогоріч значні зміни, що супроводжувалися також і змінами на ринку, проте більшість видавців усе ж не забули відзначити, що цей ярмарок і фестиваль досі залишаються одним із найбільших книжкових свят. Поінформувати та «привчити» аудиторію до нового розподілення площ, а також зробити купівлю електронних квитків доступнішою — такими були основні зауваження до організаторів, які, ймовірно, допоможуть видавцям ефективніше працювати зі своїми читачами наступного року. А інтерес до читання та купівельна спроможність не впали — і це слід вважати позитивним знаком.

Читайте також: Книжковий Арсенал 2017: бестселери, ціни, тенденції

Фото: Мистецький Арсенал