Кольорова карпатська міфологія Софії Рунової

Цього разу пропонуємо вам на ознайомлення аж два проекти молодої української ілюстраторки Софії Рунової, які об’єднані карпатською тематикою – граттажний «Силач» та графічні «Карпатські казки».

Про ілюстрації

Обидва проекти виконані за мотивами західноукраїнської міфології та фольклору. «Силач» – закарпатська народна казка, де головний герой разом із побратимами бореться проти шарканів.

Казка – один із моїх улюблених жанрів. Вона розвивалася та змінювалася разом із народом. В залежності від людських потреб та проблем, у різні історичні періоди змінювалися персонажі та призначення казки. Духи часів синкретизму ставали злими чи недолугими демонами. Все більшого значення надавалося соціальним та побутовим проблемам.

Але серед казок карпатського регіону можна знайти одні із найбільш старовинних за структурою та наповненням. І саме тому я звертаюся до них знову і знову. Непрості природні умови, що часто кидали виклик мешканцям гір, тісний взаємозв’язок із природою та певна відокремленість від мінливого світу сприяли збереженню давніх традицій і тривалий час допомагали місцевому фольклору залишатися більш архаїчним.

«Карпатські казки» – це кілька образів із тих багатьох, які запам’яталися мені із подорожей у гори. З часом він буде доповнюватися.

У своїх ілюстраціях я часто люблю створювати модульні системи, де найменший модуль презентує нам світ в його загальному вигляді. І в міру збільшення зростає деталізація та конкретизація подій і персонажів. Модуль також є одним зі способів художнього вираження, підсилення драматизму. Він складає серію ілюстрацій у більш струнко організовану систему і допомагає читачеві краще відчути масштаби об’єктів та їх взаємостосунки.

Наприклад, в ілюстраціях до казки «Силач» таким модулем виступають символічно узагальнені та спрощені образи порослих деревами гір, які присутні на кожній ілюстрації.

У «Карпатських казках» я шукала те, що найбільш виразно передало би мої спогади про ті місця. Статуетки у заглибленнях камінних стін, старі скрипучі калитки, оповиті плющем і закинуті глибоко у горах колиби пастухів… А на одній із ілюстрацій постає таємничий, але добрий та жвавий гірський дух, що живе у цих майже покинутих хатах. Об’єднуючим елементом тут виступає мереживо з листя, що додає більшого затишку та казковості.

Найважчим та найцікавішим для мене етапом є створення загальної модульної системи та концепції для серії. Та щойно ця система знаходиться – ілюстрації починають народжуватися самі. У проекті «Карпатські казки» я робила ухил на пейзажні та екстер’єрні елементи. Мені завжди краще вдавалося працювати з персонажами, ніж з фонами. Тож тут я свідомо перенесла акцент на не зовсім звичну для мене тему.

Мені завжди цікаво пізнавати якісь нові техніки чи підходи. Це допомагає розворушитися. Знайомство з новим дає відчуття захоплення від експерименту, пошуків. Техніка виконання робіт до казки «Силач» – граттаж на кольоровому папері, що підкреслює орнаментальність ілюстрацій та додає архаїчності і драматизму – завдяки певній подібності до гравюри та чорному кольору основи.

Оригінали я сканувала і допрацьовувала у графічному редакторі з накладанням текстур та коригуванням кольору. Це допомогло надати ілюстраціям більшої атмосферності.

У випадку з серією «Карпатських казок», мені було важливо відчувати свободу кольору. Тому я обрала комп’ютерну графіку, оскільки вона дозволяє легко і швидко експериментувати у роботі з кольоровим розмаїттям без страху зробити помилку і не влучити у потрібний відтінок чи тон.

Про впливи

За основу стилістики до казки «Силач» я брала закарпатське народне мистецтво, що має самобутню та старовинну традицію різьби по дереву, яка і послугувала основою для орнаментального характеру аркушів.

Працювати із конкретним історичним періодом із яскраво вираженим національним колоритом трохи легше, бо є певне дистанціювання та відбір, що допомагає побачити картину більш цілісною. Крім того, на допомогу приходять чисельні джерела, за які можна зачепитися на етапі збору матеріалу та розвитку концепції і стилістики твору. Проте з іншого боку є ризик впасти у банальність та шаблонність. Потрібен баланс – і саме цього я намагалася досягнути в ілюстраціях до казки «Силач» – щоби ілюстрації виглядали сучасно, оригінально і водночас створювали атмосферу певного періоду та певної місцевості.

На стилістику «Карпатських казок» вплинули сучасні європейські тенденції у ілюстрації та мальованій анімації – з їх тяжінням до яскравих кольорів та пласким дизайном.

Вважаю, що дорослі, так само, як діти, (а, можливо, навіть і більш гостро) потребують чогось, що дарувало би їм світло і відроджувало чистоту наївного світосприйняття. Тож мені імпонують твори, які комусь можуть здатися орієнтованими на дітей, проте насправді їх із задоволенням дивляться люди будь-якого віку у пошуках альтернативи засиллю насильства у більшості продукції тої частки сфери розваг, цільовою аудиторією якої є дорослі.

Про ілюстраторку

Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, отримала ступінь магістра за спеціальністю «художник-оформлювач книги». Зараз навчаюся в асистентурі-стажуванні у НАОМА, при кафедрі графіки.

Минулого року отримала грант президента на виконання серії із десяти офортів, присвячених різним українським містам. У часи світової індустріалізації ця тема є важливим об’єктом дослідження, зокрема і з візуальної точки зору. Проект «Міста» був презентований у київській галереї «Nebo Art Gallery».

З дитинства цікавлюся коміксами. Тож, окрім ілюстрації, намагаюся також активно розвиватися у цьому напрямку. З радістю спостерігаю, як в Україні поступово зростає зацікавленість аудиторії до цього виду мистецтва.

Наразі основним моїм завданням є робота над власним проектом, що буде мальованою історією за мотивами закарпатського фольклору.

Також радимо познайомитися із мультяшною «Лісовою піснею» Олександри Болотової, магічними лісовими істотами Еліс Буховскі, графічним лісом Лесі Кошуби та акварельним вітром у вербах Оксани Булькевич.