Нові твори в ЗНО-2020: як це читати без брому, словника та з задоволенням

Час від часу шкільну програму змінюють, викидаючи звідти одні зразки нетлінної класики й заміняючи їх на інші (не менш нетлінні). Звісно, ця заміна відбувається під численні високочолі розмови. Там лунають літературознавчі терміни, прихильники реалізму сваряться з прихильниками модернізму, а фани Миколи Куліша б’ються до першої крові з фанами Пантелеймона Куліша (Тобто все так, як намалював Том Голд у «Печемо з Кафкою»). 

Але у підсумку професійні баталії залишаються в кулуарах, а простим смертним видають новий список, ніяк не пояснивши, чим «Модри Камень» Гончара кращий за його таки «Собор». Тож ми перечили всі нові твори, які будуть на ЗНО-2020, і готові розповісти вам, як їх читати без брому, без словника застарілих слів і навіть із користю та задоволенням для себе. 

Ольга Кобилянська. Valse Mélancolique

Кобилянська Ольга. Зібрання творів: у 10 томах; Чернівці: Букрек, 2019.

Як це читати

Щоб там не казали підручники про традиції модернізму, а «Valse Mélancolique» – це повість про те, як круто жити з класними сусідками і як важко знайти пристойне житло у великому місті. 

Рано чи пізно в житті кожного підлітка приходить час для того, щоби подумати, як зняти у столиці (чи деінде) хату і як підготуватись до вступних іспитів в омріяні університети (може навіть за кордоном). Саме це роблять Марта, Ганна, Софія з новели Кобилянської. Їм усім плюс-мінус двадцять років, вони сильні й незалежні (що на той час не така вже й типова річ). Всі троє посилено готуються до своїх іспитів (малювання, фортепіано, мови) і займаються всіляким підробітком – зокрема репетиторством. 

Двадцять років – саме час для віри у власну непересічність і геніальність. Тож коли дівчатам не щастить зі вступом з першої спроби – у них починається істерика. Он Ганна страшенно засмучується, коли їй не дають «грант», а в Софії взагалі стається удар від того, що її закордонне навчання зійшло на пси. Дуже повчальний момент для сучасної молоді! Адже якою б розумною чи творчою ти не був/не була – провали бувають з усіма. Навіть з мисткинями Кобилянської. Тож не починай істерику, зціпи зуби й вчися далі. 

Імовірна причина появи

«Valse Mélancolique» взяли замість «Землі» Кобилянської. Схоже, що село й земельні питання остогидли навіть богам шкільної програми, тож натомість у підручники вривається більш актуальний урбанізм. 

Час читання

А тепер про найприємніше. Цю новелу можна прочитати за одну довгу поїздку в київському метро. 

Іван Франко. Захар Беркут

Франко Іван. Захар Беркут; Лондон: Glagoslav Epublications, 2019

Як це читати

Якщо перекласти книжку Франка нормальною мовою, то побачимо, що з цього можна зліпити мультик «Українська Покахонтас» aka Тухольська Мирослава. Бо «Захар Беркут» – це спроба Франка написати історію про українських індіанців чи майя. 

Отже, є село Тухля. Це така собі захована глибоко в горах карпатська Чичен-Іца, вхід до якої охороняє екзотичний і стрьомний Сторож. Там всі живуть у мирі й злагоді, всі сильні й красиві. У тухольців навіть правителя немає – все вирішує громада (оце, треба зізнатись, Франко списав з античних текстів та їхніх зразкових демократичних Афін). Коротше, є прекрасна карпатська Атлантида. І є хижий і поганий боярин Тугар Вовк, який хоче захопити собі цю Атлантиду, цей найвищий зразок державності й культурності. А після захоплення (очевидно) зіпсувати чи знищити. 

До речі, пам’ятаєте, чим все закінчилося в Атлантиді? Велика цивілізація пішла під воду. Спойлер! У Франка все відбудеться не точно так само, але без великої води в тухольців теж не обійшлося. 

Імовірна причина появи

Є підозра, що високочола комісія все прорахувала. Якщо книжку Франка подолає не кожен (ще б пак! Ви бачили, якою мовою то написано? Ви знаєте, який Франко сексист?), то принаймні фільм подивляться. Подейкують, школи вже розкупили всі квитки на прем’єру. 

Час читання

Фільм «Захар Беркут» ітиме 1 год 50 хв. Книжку можна прочитати за цей же час. Щоправда, продиратися крізь лексику Франка з труднощами можуть навіть магістри філології (бідні вчителі! Бідні діти!). 

Читайте також: Синдром Сердешної Оксани: страждання в українській літературі

Олесь Гончар. Модри Камень

Гончар Олесь. Модри Камень; Київ: Знання, 2019

Як це читати

Сучасна українська література вшарила, що в Україні (виявляється!) живуть не лише чорноброві українки й козаки з оселедцями. Тут були (і досі є!) представники різних націй. І цей вкраїнський melting pot дуже несподіваний, недосліджений і страшенно екзотичний. Він був приводом для ворожнечі, крові, випускання кишок, роздумів про орієнталізм, свого і чужого в стилі Едварда Саїда і, звісно, для міжетнічного (а може й міжрасового?) любовного дискурсу.

Власне, про це коротенький текстик «Модри Камень» і розповідає. Що чехи й словаки на кордонах імперії теж траплялися. Що війна війною, а любов і благі наміри, на які вона спонукає, за розкладом. Ах, і звісно, що в «руських» з цими екзотичними дівчатами бувала дуже палка й ніжна любов. Що ж, не всі дотримувалися заповіту Кобзаря не кохатися з москалями. І з погляду виживання така практика (як показує Гончар) була не дуже мудрою. 

Щоправда, від тексту відганяє радянським дискурсом, який нині не в моді. Якщо чесно, замість Гончара можна було б підшукати багато цікавезних сучасних романів різних розмірів і про різні території, в яких буде й екзотична любов, і правильний конфлікт, і ще й незлий урок з історії.

Імовірна причина появи

Здається, у випадку з Гончаром укладачі програми керувалися двома принципами. Перший: класичний автор – мертвий автор. Не класичний автор – не комільфо. Другий: чим коротший твір, тим більший шанс його прочитати. І якщо із першим можна активно сперечатися, то проти другого не попреш.

Час читання

Попри вкраплення екзотичної діалектної лексики, цю новелу можна прочитати за одну (не найдовшу) шкільну перерву.

Юрій Яновський. Майстер корабля

Яновський Юрій. Майстер корабля; Київ: Центр навчальної літератури, 2019

Як це читати

Іще одна перемога урбанізму в програмі ЗНО. Одеса, романтичний світ кінематографу, симпатичне ретро 20-х, любовні пригоди, просто пригоди й одразу кілька мандрівників, з яких вийшли б популярні нині тревелблогери. Герої Яновського молоді, амбітні й перебувають у піднесеному пошуку казкового «того, не знаю чого», тож їхні настрої будуть суголосні всім підліткам. 

Впродовж цієї книжки не відбувається, по суті, нічого. Герої багато говорять, гуляють, мріють, сперечаються про кіно (не помічаючи, що вже пізня година) і отримують свої героїчні ножові рани. Якби дія «Майстра корабля» відбувалася нині, перед нами опинилося б принаймні кілька самобутніх блогерів, яким є про що розказати. Оскільки в часи Яновського такої опції не було, йому доводилось подавати всі ці юнацькі кіношні пригоди у формі мемуарів старого оповідача. 

Навряд чи старий оповідач зацікавить 11-класників. Інша справа — одна з персонажок книжки, молода і прекрасна балерина Тайях. Її тягнуть обрії, поїзди (з лоукостами у 20-ті було сутужно), великі почуття. Сьогодні вона могла би бути Instagram-зіркою. На її аватарці було б фото в купальнику на тлі Генуї (яку вона переслала оповідачу), а на її сторінці майоріли б численні фото й сторіз із мандрівок усіма маленькими містами Італії. Писала б Тайях про пошук себе і свої любовні пригоди. Зрештою вона крутить любов одразу з двома головними героями. 

Імовірна причина появи

Брати Половці, які мочили одне одного, вже не в тренді. Якщо подумати, то автори змін до ЗНО викидають всю стару літературу і додають більше нового. І оскільки сучасних книжок вони все ж не наважуються додати, доводиться напихати програму модернізмом. Не найгірший вихід із ситуації. 

Час читання

Щоб кайфонути від Яновського, треба читати його неквапно і з дослідницьким ентузіазмом. Скажімо, за осінні канікули. Для читання цієї книжки варто виділити окремий нотатник, куди виписувати всі місця подорожей героїв, наклеювати фото, малювати скетчі, зрештою, шукати сліди героїв в Одесі (а як пощастить, то в Італії). Зрештою, загуглити Іту Пензо й Довженка (з яких писалися герої роману) та розшукати сліди інших персонажів. 

Читайте також: А ви не знали? Що насправді вивчають діти у шкільній програмі з літератури