Валентина Захабура. Ой, Лише, або З чим їдять вундеркіндів

Це вже друга зі знаменитих «Таких собі казок» Ред’ярда Кіплінґа, у якій юні читачі знайомляться з чудовою печерною родиною — Теґумаєм, Тешумай і їхньою донею Тафі. Цього разу непосидючій дівчинці та її неймовірному татові доведеться вигадувати абетку — всі-всі літери нашого алфавіту! Саме ці печерні люди вирішили, що «о» буде кругла, як яйце, а «у» — схожа на короповий хвіст. А на що подібні інші літери, які ми всі щодня читаємо і пишемо? Про це можна дізнатися лише з нової кумедної та вигадливої казки Ред’ярда Кіплінґа.
Книжкою «Як вигадали абетку» видавництво «Навчальна книга — Богдан» не лише продовжує видання казкової трилогії Кіплінґа про Теґумаєве плем’я, але й дарує читачам неповторні ілюстрації київського художника Володимира Штанка, які було високо відзначено навіть у Кіплінґівському товаристві Великобританії.
Для молодшого шкільного віку.

«Минув тиждень, відколи Тафімай Металумай (ми й надалі будемо кликати її Тафі, мої любі) припустилася невеличкої помилки з татковим списом, чужинцем та намальованим листом, і вони з батьком знову вирушили рибалити. Матуся воліла, щоб Тафі залишилася вдома і допомогла їй просушувати оббіловані шкури на сушильних жердках біля їхньої неолітичної печери. Але Тафі проки¬нулася ще затемна і пішла на риболовлю. Однак скоро дівчинка геть знудилася і почала хихотіти, аж її татусь мусив сказати: — Припини пустувати, дитино! — Але ж мені смішно! — відповіла Тафі. — Згадай-но, як надував щоки верховний вождь і як кумедно виглядав хороший чужинець із багнюкою у волоссі! — Ага, дуже смішно! — обурився Теґумай. — Я мусив віддати дві прегарні оленячі шкури, м’якенькі та з габою, отому чужинцеві, щоби якось відшкодува¬ти завдані збитки…