Ред’ярд Кіплінґ. Теґумай і Тафі. Як вигадали абетку

Кіплінґ Ред’ярд. Місто Снів / Ред’ярд Кіплінґ ; пер. з англ. В. Чернишенка. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2018. — 128 с. ISBN 978-966-10-5446-1

Увазі українського читача вперше запропоновано переклад знакових оповідань Ред’ярда Кіплінґа. Добірка відтворює видання «Малий Віллі-Вінкі та інші дитячі історії», яке побачило світ 1888 року в індійський період творчості митця. Кожне з оповідань так чи інакше пов’язане з дитинством, адже головні їхні герої — діти чи підлітки. Голос автора проводить читача через події, описані через призму дитячих почуттів, примушуючи співпереживати юним героям, знайомить з побутом англійських колоній і військових таборів. Новела «Хмизяний хлопчик» — одна з найкращих у доробку письменника, яка поєднує жорсткий реалізм, романтичну традицію англійської літератури та містичні віяння нового часу, створюючи неповторний мікс на межі жанрів та епох. Про роль цієї новели у становленні жанру фентезі та картографуванні уявних світів розкаже післямова літературознавця Михайла Назаренка.

Діти не люблять фамільярності від чужинців, а Малий Віллі-Вінкі був досить звичайною дитиною. Зате як уже роззнайомиться, то тане. Брендіс, молодший офіцер 159-ого полку, сподобався йому з першого погляду. Якось Брендіс прийшов до полковника на чай, коли Малий Віллі-Вінкі саме заробив нашивку за те, що не ганяв курей подвір’ям. Він похмуро вивчав Брендіса більше десяти хвилин, а потім виголосив свої висновки:

— Ти мені до душі, — неквапом промовив він, злазячи з крісла і підходячи до Брендіса. — До душі. Назву тебе Коппі, бо у тебе копиця на голові. Ти не проти бути Коппі? Це че’ез колі’ волосся, ‘озумієш?

Це була одна з найприкріших особливостей Малого Віллі-Вінкі. Він дивився на чужинця якийсь час, а потім — без попереджень та пояснень — давав тому кличку. І та кличка приставала, як реп’ях. І жодні полкові покарання не могли його від того відучити. Він втратив свою нашивку за чемність, охрестивши комісарову жінку «Попс», але не в силах полковника було примусити полк відмовитися від цієї клички. Так місіс Колен лишилася Попс, аж доки не переїхала. Отак і Брендіса було названо Коппі, а небавом його так називав уже цілий полк.