Що потрібно зробити для приваблення людей у бібліотеку? Відповідь нової центральної книгозбірні міста Штутгарт проста: нестандартний дизайн, грамотне зонування та сучасні технології.

Ще 10 років тому центральна бібліотека Штутгарта розташовувалась у будівлі колишнього королівського палацу та цілком відповідала уявленням про класичну установу такого типу. Але в 2008 році містяни вирішили, що їм необхідна нова, сучасна та технологічна бібліотека. Для реалізації проекту знадобилося три роки та 80 мільйонів євро. І результат не забарився. Лише за перший рік її функціонування кількість виданих книжок зросла на третину, а кількість абонентів — у півтора раза.

Архітектурні особливості

Для реалізації проекту запросили відомого корейського архітектора Ин Янг Ї, котрий створив білу будівлю у формі монолітного куба висотою в 9 наземних і 2 підземних поверхи та площею понад 20 тисяч квадратних метрів.

І ззовні, і зсередини будівля абсолютно біла, єдині яскраві кольори — обкладинки книжок, пуфи, диванчики та подушки. Проте вночі, підсвічена білим та синім, бібліотека виглядає справді футуристично, здається, ніби світло випромінюють самі стіни. Цього ефекту вдалося досягти за допомогою використання скляних блоків у зовнішньому рівні дворівневих стін.

Вхід є з кожної сторони, усі вони ведуть у центральний хол — «Серце», як назвав його архітектор.

Ця величезна й абсолютно порожня зала, яка висотою сягає четвертого поверху, освітлюється денним світлом, що потрапляє через окулюс, розташований посередині стелі. Про античну архітектуру нагадує також і невеличкий басейн прямо під окулюсом. Дизайнер спланував «Серце» як своєрідну оазу тиші, місце, де гості бібліотеки можуть абстрагуватися від зовнішнього світу перед тим, як іти до книжок.

Між іншим, центральну бібліотеку Штутгарта включено в число двадцяти п’яти найкрасивіших та найоригінальніших бібліотек світу, а в 2013 році вона отримала титул «Бібліотека року» в Німеччині. Окрім заходів, які організовує сама бібліотека, тут проводяться рекламні зйомки , фотосесії, весілля, а інтер’єр бібліотеки вже засвітився у кількох фільмах (наприклад, у теледетективі «Місце злочину»)

Зонування

Але особливість проекту Ин Янг Ї не лише у красі симетричних архітектурних форм, але й у грамотному та функціональному зонуванні внутрішнього простору бібліотеки.

Для відвідувачів відкриті усі дев’ять поверхів, кожен із них, починаючи з першого (за українськими реаліями — з другого) — це окрема тематична зона. 

Перший поверх — «Музика». Тут знаходяться понад 19 тисяч книжок про музику, 60 тематичних періодичних видань, безліч СD та DVD дисків, цифрова енциклопедія класичної та джазової музики, а самих лише нотних партитур — близько 5 тисяч. Але родзинкою цього поверху стало електронне фортепіано, обладнане навушниками. Можна зіграти улюблений твір чи обрану партитуру і нікому при цьому не заважати. Загалом бібліотека обладнана понад сотнею ноутбуків та плеєрів для прослуховування аудіокниг, стаціонарними комп’ютерами, а також 16-ма моніторами (на 1 і 8 поверхах).

На кожному поверсі є тематичні куточки з літературою для дітей, але основний дитячий простір — це другий поверх,  «Діти». 

Його простір розбито на дев’ять тематичних «островів», кожен з яких присвячено відповідній темі (розваги, читання, світ, навчання, природа, технології, історія, культура, людство). «Острови» виглядають як звичайні дитячі кімнати, тут купа затишних пуфів, подушок, лавочок, де можна зручно й комфортно провести час разом із дитиною. 

Полички з книжками  невисокі, щоби діти самі могли обрати книжку, яка їм до вподоби. 

На цьому поверсі, окрім власне книжок для дітей, є також і радіоп’єси, фільми,мультфільми та різноманітні ігри, які можна скопіювати, щоби грати вдома.

Також тут є простір для воркшопів, де дітям 3-12 років розповідають, що таке нон-фікшн література, вчать їх розбиратися у стилі та дизайні, проводять освітні майстер-класи. Ну, і звісно ж, є кімната для догляду за дитиною. Варто додати: окрім того, що центральна бібліотека дружня до людей з дітьми, настільки ж зручною вона є і для людей із особливими потребами. Люди на візках можуть без проблем потрапити на будь-який поверх бібліотеки, а для людей з вадами зору тут встановлено спеціальний комп’ютер і пристрій для читання.

Третій поверх «Життя». Тут зібрано матеріали з педагогіки, психології, соціології, спорту, можна знайти як наукову літературу, так і те, що ми звикли називати методичками та посібниками. Основні теми — освіта та самоосвіта для дорослих, етичні, психологічні  та правові аспекти виховання й догляду за дітьми, книжки зі спортивної фізіології, медицини, вчителювання і безліч іншої літератури, покликаної полегшити життя батькам, вчителям, тренерам і студентам.

З четвертого поверху починається знаменита відкрита зона, якою найчастіше ілюструють матеріали про штутгартську бібліотеку.

Як і «Серце», вона освітлюється природним світлом, що потрапляє сюди через квадратний монохромний вітраж замість стелі.

На поверсі «Знань» розташована переважно наукова та профільна література з  права, соціальних та природничих наук, виробництва, інформаційних технологій, математики тощо. І звісно ж, тут можна знайти не лише книжки, що загалом є типовим для цієї бібліотеки (мабуть, штутгартську центральну бібліотеку варто називати інфо- або  медіатекою, оскільки власне книжок тут — близько третини з-поміж інших носіїв інформації). Зокрема, на четвертому поверсі можна отримати доступ до електронних ресурсів, баз даних, курсів, медіа-файлів на дисках, а також спеціалізованих періодичних видань. Варто також зазначити, що бібліотечні комп’ютери надають вільний доступ до понад 1700 видань із різних країн. 

П’ятий поверх — «Світ». Тут розміщено путівники, книжки з історії та географії як інших країн, так і Штутгарта та федеральної землі Баден-Вюртемберга, до якої він належить, літературу для вивчення німецької мови, а також художню літературу 26-ма іноземними мовами (а освітня література доступна сотнею різних мов), курси з вивчення мов, а також німецькі та міжнародні періодичні видання (понад 5 тисяч найменувань).

На шостий і сьомий поверхи, «Література», прямують ті, кому потрібна власне художня література. Сьомий поверх повністю віддано романам, а шостий — усім іншим літературним жанрам, від поезії та драми до наукової фантастики та трилерів. Окрім того, на цих поверхах можна знайти біографії письменників та письменниць, а також критичні й літературознавчі тексти, покликані допомогти школярству впоратися із вивченням літератури. Окремо виділено місцеву регіональну літературу. Цікавий факт: книжки, які не мають попиту, у бібліотеці не зберігають, а передають до інших бібліотек. Це приміщення — лише для найцікавішого та найбільш популярного.

Фото: AMTbibliothek

Восьмий поверх — «Мистецтво». Тут знаходиться просто нереальна кількість інформації про сучасне та класичне, фото- та медіа-мистецтво, архітектуру, дизайн, танці, театр та кіно, також є доступ до онлайн-бібліотеки анімації, переглянути файли з якої можна на моніторах, розміщених на восьмому чи першому поверхах.

Окрім цього, в штутгартській бібліотеці додому можна взяти навіть картини! Для цього на восьмому поверсі існує спеціальний відділ «Графотека», в якій зберігається понад 2,5 тисячі картин, фотографій та графіки більш ніж тисячі сучасних митців та мисткинь. Сплативши 2,5 євро страхового внеску, кожну картину можна отримати на 8 тижнів, але за умови, що на неї ніхто не претендує, цей термін можна подовжувати до шести разів.

Фото: AMTbibliothek

На восьмому ж поверсі розташоване бібліотечне кафе та вихід на дах бібліотеки, з якого відкривається неймовірна панорама Штутгарта.

Як функціонує

Ця бібліотека є центральною, їй підпорядковані 17 інших міських бібліотек. Абонемент — єдиний для усіх міських бібліотек і купити його можна в будь-якій з них.

Абонемент коштує 20 євро на рік для дорослої людини (до 18 років — безкоштовно), але можна купити місячний абонемент за 4 євро, або купувати квитки на певні події, які відбуваються в бібліотеці. Абонемент дає право доступу до 1,4 мільйона файлів (книжок, медіа, фільмів, періодичних видань, програмного забезпечення тощо), до електронної освітньої платформи та онлайн-каталогу, електронної бібліотеки з цілодобовим доступом, і навіть двох бібліотечних автобусів. До абонемента прив’язано особисті дані та банківську картку відвідувача/відвідувачки. Окрім того, всі об’єкти, що належать бібліотеці, застраховані.

Центральна бібліотека Штутгарта є особливою ще й тому, що працює найдовше серед усіх публічних бібліотек Німеччини (з 09:00 до 21:00, неділя — вихідний).

Але й це ще не все. Для тих, кого раптовий книжковий голод застав уночі, при вході в центральну бібліотеку розташовано 40 скляних шафок, в яких зберігаються цілодобово доступні книжки, CD та DVD диски, загалом близько 50 штук, назви яких так чи інакше пов’язані з темою сну (непоганий натяк на те, що вночі все ж краще спати). Отримати звідси книжку чи диск можна за допомогою читацького квитка.

Фото: Martin Lorenz

Людей, що працюють у бібліотеці, на цій величезній площі непомітно. Все, що можна автоматизувати, — автоматизовано. Перед виходом стоять антени (в Києві схожа система є в бібліотеці Києво-Могилянської академії), а кожна книжка має унікальний код. Тут застосовують популярну в європейських країнах систему RFI (Radio Frequenz Identifikation), котра сильно спрощує контроль, пошук та облік  об’єктів, що належать бібліотеці. Тихцем винести книжку, не зареєструвавши її, не вдасться.

Реєстрація ж дуже проста: сканування читацького квитка, сканування книжки/диска/нот тощо — готово! Можете забирати. На вашу електронну пошту також прийде нагадування про необхідність повернути об’єкт вчасно.

Повернення книжок — ще простіше. Повернути прочитане можна в будь-яку з міських бібліотек, а не лише в ту, з якої ви її отримали. А в центральній штутгартській бібліотеці встановлена унікальна і поки що єдина в світі вертикальна система сортування повернених книжок. Усі повернені носії інформації скануються, а потім 70 візочків розвозять їх на потрібний поверх, за день роблячи близько 3,5 тисяч ходок. 

Відвідати штутгартську центральну бібліотеку як читач/читачка або просто подивитися і привезти вражень додому, однозначно варто. Адже головний секрет її успіху відчитується одразу — ретельне планування та турбота про усіх відвідувачів. І саме це шокує чи не найбільше, адже справа не в тому, скільки грошей чи часу вкладено, річ у тім, що створювалася ця прекрасна бібліотека саме для читачів та читачок, дітей та людей похилого віку, для тих, кому подобається отримувати інформацію з паперу, екрану чи через навушники. І було б  непогано, якби українські бібліотеки згадали: книжка не може існувати без людей, текст — ніщо без читача.