7 літературних музеїв, які можна відвідати цього літа

Чи найкращий зараз час, щоб відвідати який-небудь літературний музей? Як свідчить статистика, оприлюднена по п’ятьох музеях міста Полтави, три з котрих літературні, відвідування, порівняно з 2022 роком, зросло приблизно вп’ятеро, а порівняно з 2021-м — удвічі. Звісно, сюди входять дані й про музей Полтавської битви, і про Художній, та й взагалі про ідеальну релевантність явно не йдеться. Але хай там як, регулярні фотозвіти у соцмережах засвідчують: зали літературних музеїв України не порожні. Відвідування літмузеїв, їхніх подій і активностей стали одним із тих виявів культурного життя країни, які пробиваються крізь страшну воєнну дійсність.

Короткий огляд семи таких музеїв — звісно, дуже далекий від вичерпної картини. Тут немає таких визначних об’єктів, як, наприклад, музеї Тараса Шевченка, Лесі Українки та Михайла Коцюбинського, про які ви і так знаєте. Але ці сім установ, деякі більш, деякі менш «очевидні», досить різноманітні своєю тематикою і героями, створені в різний час, і разом дають не повне, проте досить широке уявлення про українські літмузеї.

Національний музей літератури України в Києві

Національний музей літератури України розташований на вулиці Богдана Хмельницького, 11 у Києві, біля метро «Театральна», в будинку (архітектор Олександр Шіле), де в ХІХ столітті працювала Колегія Павла Ґалаґана (частково навіть зберігся інтер’єр) — відомий освітній заклад, що його закінчили, наприклад, Агатангел Кримський та Михайло Драй-Хмара.

Як і слід очікувати з огляду на назву музею, в ньому є загальна експозиція з історії української літератури. Тут можна побачити, наприклад, першу друковану книгу, видану в Україні Іваном Федоровим/Федоровичем — це так званий «Львівський Апостол» 1574 року, християнська богослужебна збірка діянь апостолів. Та багато іншого, від видань ХІХ століття чи, наприклад, рукописів Лесі Українки та меморіальних речей Марка Вовчка до експонатів, пов’язаних із «Розстріляним відродженням», шістдесятниками, літературною діаспорою та іншими явищами красного письменства двадцятого століття. У музеї зараз регулярно відбуваються заходи — читання, виставки тощо. Наприклад, нещодавно відкрилася виставка живопису Марини Соченко «Держава будується нині» з патріотичними мотивами.

Сторінка музею

Музей Григорія Кочура в Ірпені

Ірпінь — не лише незламне місто під Києвом, що встояло під час російської навали 2022-го. Це ще й місто з літературною традицією та літературними амбіціями. Насамперед вони, звісно, пов’язані з історією Будинку письменника, де побувало, повідпочивало та пописало чи не все українське письменство радянських часів та певна частина авторів і авторок часів пострадянських. Але є в Ірпені й досить незвичний літературний музей — приватний Музей Григорія Кочура, видатного перекладача, в’язня ГУЛАГу, одного з «духовних батьків» шістдесятників.

Читайте також: Два музеї Конрада: як на Бердичівщині зберігають пам’ять про відомого мариніста

Музей розташований у приватному будинку на розі вулиць із промовистими назвами — Григорія Кочура та Євгена Гуцала (власне, адреса — вулиця Григорія Кочура, 12). Організували установу та займаються нею рідні Кочура, які тут і живуть. Директорка — акторка Марія Кочур, невістка перекладача. У цьому будинку Григорій Кочур мешкав і працював у 1960-1990-х роках. Фотографії, особисті речі, нотатники, рукописи, видання, історії взаємин з різними важливими персонажами нашої культури — наприклад, із Рильським, Стусом, Костенко. І все це в домашній атмосфері, у розповідях людей, які знають про Кочура найбільше.

Сторінка музею

Музей Максима Рильського у Києві

Один із найколоритніших київських музеїв, пов’язаних із літературою — Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського (вул. Максима Рильського, 7). Голосіїв. Поряд ставки й парк, Голосіївський ліс. На одному з пагорбів у приватному секторі ви побачите садибу, де Рильський жив у п’ятдесятих-шістдесятих роках. Затишне, не помпезне, але доволі масштабне «гніздечко», в якому один із головних поетів українського двадцятого століття нарешті знайшов спокій та улюблений сад після десь буремних, а десь і геть моторошних 1910-х, 1920-х, 1930-х і 1940-х років. Саме тут відбувалося його «друге цвітіння» – повернення до цікавої та самодостатньої творчості після періоду вимушеного пропагандистського письма.

Будинок цікавий і як зразок не надто масової «маєткової» архітектури пізньосталінської доби (проєкт Аріадни Лободи). Усередині — атмосфера і обстановка тих часів, особисті речі, записи, рукописи. Та, звісно, цікава різномовна бібліотека видатного поета і перекладача. Станом на літо 2023-го в будинку і в саду регулярно проводять літературні заходи.

Сторінка музею

ЛітМузей у Харкові

Можливо, найбільш інноваційний та експериментальний у своїй галузі — харківський ЛітМузей. Опинившись у вкрай екстремальних умовах прифронтового міста, літмузейна команда не опустила руки, вони продовжили активно працювати. Зокрема зробили виїзні проєкти у безпечніших містах — наприклад, виставки плакатів, читання й екскурсії-лекції, присвячені культовому харківському будинку «Слово» (в ньому жило багато українських письменників і письменниць у 1930-ті роки) та сучасним харківським воєнно-культурним реаліям. Така виставка плакатів під назвою «Харків залізобетон» тепер працює в самому ЛітМузеї та відкрита для відвідувачів. Також є виставка «Майстерня Бондаря», присвячена творчості й життю яскравого харківського художника, ілюстратора Валєра Бондаря.

У Харківському ЛітМузеї зберігаються цікаві експонати, пов’язані з «Розстріляним Відродженням», одним з головних центрів якого був Харків. Наприклад, це архів Івана Дніпровського або «диван Тичини», що на ньому, як розповідають, поет часто сидів, а вже в іншу епоху, траплялося, спав наш сучасник Сергій Жадан, коли в юності працював у цьому музеї.

І, звісно, регулярні читання, презентації, лекції, кінопокази, як в офлайні, так і онлайн.

Сторінка музею

Музей Івана Франка у Львові

Дім Франка у Львові (Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка). Вілла (вул. Івана Франка, 150-152), де класик української літератури жив останні 14 років. Музей тут заснували 1940 року (спроби були ще у 1920-х). Нині це приклад «переосмислення» старого музею, активний і динамічний заклад. Меморіальна експозиція знайомить із життям Івана Франка та його родини — великою мірою збережено оригінальні інтер’єри та об’єкти в їдальні, бібліотеці, робочому кабінеті, спальнях подружжя Франків і навіть у «жіночій кімнаті» (дізнатися, що це таке — теж привід завітати до музею).

Літературна експозиція, яка розповідає про історію творчості Франка, міститься в іншій будівлі — у досить вишуканому неокласицистичному будинку підприємця Антонія Ув’єри, зведеному архітектором Іваном Багенським.

Тимчасові виставки, лекції, презентації відбуваються тут досить часто, про них можна прочитати на сайті музею чи у Facebook.

Сторінка музею

Музей Ольги Кобилянської у Чернівцях

Стильний будиночок стильної письменниці на вулиці Софії Окуневської, 5. Кобилянська прожила тут останні 13 років. Ця письменниця цікава одразу в кількох вимірах: її творчість охоплює і реалістичний, і ранній модерністичний напрямки української літератури кінця ХІХ і ХХ століття, в її текстах присутній виразний мотив вивільнення жінок від тиску патріархальних гендерних традицій, письмо Кобилянської то естетське, то загострене на соціальних проблемах (із якими авторка працювала і як активістка). Зрештою вона — ключова постать національного літературного канону, пов’язана саме з Буковиною.

Читайте також: Музей для себе: як у рідному селі Стефаника зберігають пам’ять про класика

У музеї, звичайно, можна скласти враження про спосіб і умови життя Ольги Кобилянської, про її рукописи й почерк, творчий шлях, побутові предмети. А ще — про різноманітні об’єкти різної міри концептуальності, що їх збирала письменниця. Наприклад, пляшка з морською водою, подарована румунською приятелькою (дослідники кажуть, що Кобилянська все життя мріяла про море, але побачити його так і не вдалося), гербарії, кухлик із Києво-Печерської лаври та камінець із могили Шевченка.

Сторінка музею

Музей-садиба Івана Котляревського у Полтаві

Музей-садибу Івана Котляревського у Полтаві (філія його літературно-меморіального музею), мабуть, можна назвати архетипічним старим добрим українським літературним музеєм. А для автора цих рядків він взагалі став у дитинстві першою побаченою в житті установою такого типу — пам’ятаю, як здивували скромні розміри ліжка класика. Реконструкція старосвітського будинку, в якому жив «батько» і «зачинатель» нової української літератури, автор легендарної «Енеїди». Є окремі елементи автентичної садиби, наприклад, сволок із написом про зведення дому 1705 року (дід Котляревського, кажуть дослідники, купив його у 1751-му). Будинок, у якому мешкала помітна шляхетна родина одного з головних міст України, на пізніші мірки виглядає, особливо ззовні, досить схожим на сільську хату — і це цікаве свідчення зміни архітектурних, будівельних стандартів.

Сад, сучасні монументальні об’єкти, особисті речі, меблі, інші предмети XVII, XVIII й XIX століть — усе це на полтавському Соборному майдані, 3. А основну будівлю літературно-меморіального музею ви знайдете за адресою Першотравневий проспект, 18. Чотири зали з експозицією про творчість і життя Котляревського, рукописи й видання, архів, особисті речі. Тут відбуваються і сучасні мистецькі виставки, лекції, презентації.

Сторінка музею