NaNoWriMo: встигнути все за 30 днів

Щороку в листопаді тисячі письменників і письменниць з усього світу нервують, стресують, не встигають, непокояться, але добровільно на це зголошуються. Усе заради того, аби здійснити написати роман (або його чернетку) за місяць Челендж  NaNoWriMo має на меті саме це: швидкий творчий ритм як антидот письменницькій фрустрації. Про те, наскільки це дієво, і чому про челендж мало хто знає в Україні — читайте далі.

НаНоВріМо або ж НаНоРайМо — що це і з чим його їсти?

Національний місяць написання романів (англійською “National Novel Writing Month”, назву часто скорочують до “NaNoWriMo”) — некомерційна американська організація, що «підтримує вільне письмо та освіту», як вказується на її сайті. Головною метою є щорічний міжнародний — відбувається у 646 регіонах по всьому світу — письменницький маратон, який полягає в тому, що учасники та учасниці протягом 30 днів листопада мають написати 50 000 слів майбутнього роману. Переможцями вважаються всі, хто подолав цю межу. У нагороду вони отримають сертифікат, та найголовнішим здобутком є чернетка історії. Щоб досягти успіху, треба писати щонайменше 1667 слів на день.

NaNoWriMo — велике письменницьке ком’юніті:  окрім створення платформи для самого виклику, NaNoWriMo відіграє роль соціальної мережі для письменників і може похвалитися понад 900 волонтерами по всьому світу, які координують спільні сесії письма. Є  й інші проєкти: Camp NaNoWriMo (письменницький табір, який відбувається щороку у квітні та липні),  the Young Writers Program (челендж для учасників до 18-ти) та січнево-лютневий період для редагування під назвою “Now What” («І що тепер?»).    

Під час написання роману автори не лише діляться на особистих сторінках інформацією про досягнуті успіхи або викладають створені уривки для обговорення, але й відвідують віртуальні літературні семінари знаних письменників, які дають новачкам корисні поради. Серед гуру, які у різні роки взяли участь у NaNoWriMo, були Філіп Пулман, Ніл Гейман, Дейв Еггерс, Лемоні Снікет.

Змагання започаткував позаштатний письменник Кріс Бейті у 1999 році. У найпершому челенджі  взяла участь тільки 21 людина. У 2000 році челендж перенесли на листопад, щоб «повноцінно скористатися огидною погодою» цього місяця. 

Наразі щорічно до ініціативи в середньому доєднуються 450 000 осіб.  Завдяки участі у NaNoWriMo кілька авторів написали свої бестселери: «Води слонам» Сари Ґруен, «Фанатка» Рейнбов Роввел, «Нічний цирк» Еріна Морґенстерна та інші.

Чому НаНоРайМо не дуже відомий в українських письменницьких колах?

На подив, українська письменницька спільнота ще не дуже обізнана з челенджем. Якщо вбити у пошуковик соціальних мереж гештег NaNoWriMo англійською, можна побачити тисячі твітів чи постів; коли ж ідеться про #nanowrimoukraine, то з’являться лічені згадки. У твітері, наприклад, за весь час можна нарахувати лише кілька учасників. В Instagram згадок більше — 45, у Facebook та Telegram ж навіть є спеціальні групи для учасників, щоправда, їх кількість не перевищує 300 осіб.  Гештеги, написані кирилицею, узагалі не користуються популярністю: #нановрімо (не зовсім правильна транслітерація, але дозволяє відокремити назву від російської) має лічену кількість дописів,  #нанораймо послуговуються здебільшого російськомовні, але й кількість згадок українською не вражає: таких дописів не налічується і 10.

Проте не можна сказати, що про NaNoWriMo зовсім ніхто не знає. Зокрема, 2019 року в ньому брали участь 103 людини. Цікаво, що до челенджу намагаються привернути увагу різні установи: Державна бібліотека України для юнацтва закликала брати участь у ньому ще 2014 року, Київська обласна бібліотека для юнацтва підтримувала ініціативу 2017. 

У 2016 році ситуація була такою, повідомляли у Державній бібліотеці для юнацтва: «На сьогодні вже 23 бібліотеки по всій Україні приєдналися до нас. Це Київ, Львів, Одеса, Харків, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя та інші міста. Це набагато більше, ніж минулого року, але й учасників НаНоРайМо в цьому році в кілька разів більше. Тому ми запрошуємо бібліотеки всієї України приєднатися до проєкту і стати другою домівкою для письменників. Також в рамках проєкту в минулому році вийшов альманах з уривками творів, написаних під час НаНоРайМо. У цьому році традицію хочуть продовжити для підтримки талановитих авторів, адже стати опублікованим письменником в Україні дуже складно. Однією з небагатьох українських учасників НаНоРайМо, чия книга була опублікована, стала кураторка харківської групи проєкту Таїс Золотковська. Ще до своєї участі в місячнику вона написала кілька книг, але основа її першої великої роботи — роман «Лінія зусилля», який вийшов у жовтні 2016 року в Харкові, — був створений саме під час НаНоРайМо – 2015».

Чим челендж може бути корисним?

Усе ж, про NaNoWriMo в Україні, хай і небагато, знають. Однією з учасниць стала письменниця Анна Біленька, авторка книжки «Летіла в небі чорна птаха».

«Я була підписана на велику кількість закордонних письменницьких пабліків, щоб орієнтуватися на умови та напрацювання ринку в Європі та Америці, власне, звідти й дізналася про NaNoWriMo. Участь вирішила брати через, у першу чергу, цікавість. Хотілося пробігти цей спринт, подивитися, що з того вийде. Відчуття, що одночасно з тобою в цьому світі близько 400 тис. людей пишуть і працюють над своїми романами, класне. Це дуже надихає». 

Вона зауважує переваги спільного одночасного писання, хоч і не стала переможницею змагання: «Корисним було усвідомлення внутрішньої мотивації, що я в цьому процесі не сама. У налаштуваннях можна обирати свою країну, бачити, хто теж пише, з цими людьми можна зустрічатися, спілкуватися, таким чином створюючи свою письменницьку спільноту. Спочатку визначена кількість символів на день навіть мотивує, але потім, коли з певних обставин не вдавалося цю норму виконати, я почала себе дуже сильно картати. Фрустрація з дня на день ставала все більшою. Врешті, цей челендж я закинула десь на другому тижні, розуміючи, що навряд чи щось вийде.  Це з одного боку. З іншого, він допоміг хоч якось увійти в ритм, а в письменництві робочий ритм — це найголовніше. Головне, що я винесла з цього маратону — у всіх різний робочий темп, і це абсолютно нормально. Можна писати зранку декілька годин чи вночі, чи весь день, а потім наступний день не писати. І це ок».

Про свій досвід участі розповіла також Таїса Левченко, письменниця дитяча з Вінниці: «Про NaNoWriMo я дізналась з книжки засновника цього марафону — Кріса Бейті. Мені сподобалась ідея і я вирішила приступити до її реалізації одразу ж,  не чекаючи листопада. Але тоді, без підтримки колег, без ось цього NaNoWri-мівського духу, справа у мене якось не пішла. В листопаді я все ж спробувала вдруге. Вже зі своєю групою авторів на “Річній програмі письменницької майстерності” (Litosvita) і разом з телеграм-спільнотою “Writers shut up and write”. Цього разу я просто-таки пірнула у цей потік з головою, і він мене підхопив і поніс.  У результаті марафону народився чернетка дитячого роману».

NaNoWriMo і літпроцес

На перший погляд здається, що NaNoWriMo — просто забавка, дехто навіть називає його «фестивалем графоманії», адже темп не передбачає часу на редагування.  Та насправді це зовсім не так: учасники відзначають, що швидкий ритм дозволяє позбутися усіх моральних блоків та просто писати. Звісно, лише 20% учасників виконують головну умову челенджу — 50 000 тис. слів, але ж ніхто не заважає допрацьовувати свій роман після закінчення листопада. Не всі рукописи публікують, але оскільки завдяки челенджу їх кількість стрімко зростає, збільшується і шанс на видання бестселера. Постійні учасники відзначають, що NaNoWriMo — своєрідний «наркотик», до якого дуже легко призвичаїтися, тож письменництво стає регулярним. Завдяки цьому зростає і кількість нових видань, що в цілому позитивно відображається на національних книжкових ринках. Звісно, не можна приписувати NaNoWriMo глобальних змін у літпроцесі, але заперечувати спричинене ним пожвавлення (за умови достатньої популярності челенджу) — це спростовувати очевидне. 

Чільне зображення: laportelibrary.org