Що таке Букерівська премія і за що її присуджують?

Букерівська премія — одна із найпрестижніших літературних нагород, яка з 1969 року щорічно вручається у Великобританії. У 2005 році з’явився ще й «Міжнародний Букер», якого дають за перекладені англійською мовою художні літературні твори. Окрім того, на ювілейні дати журі присуджує спеціальні відзнаки, як от цьогорічний «Золотий Букер».

Сьогодні оголосять цьогорічного лауреата, тож це чудовий привід пригадати історію Букерівської премії та розібратися, за що й кому її присуджують.

Найпрестижніша англомовна премія

Букерівська премія (The Man Booker Prize) вважається однією з найпрестижніших літературних премій англомовного світу й світу загалом. Щороку вона присуджується за роман, написаний англійською мовою громадянином Британської Співдружності Націй, Ірландії або Зімбабве. Перше вручення відбулося 1969 року. Тоді лауреат отримував 5 тис. фунтів стерлінгів. Пізніше ця сума зросла і сьогодні її розмір складає 50 тис. фунтів стерлінгів (майже 100 тис. доларів).

Керує премією Дорадчий комітет, який оновлюється щороку і до якого входять два видавці та по одному представнику від письменників, літературних агентів, книгопродавців, бібліотек і Фонду Букерівської премії, голова Ради директорів «Вооker» і ще одна посадова особа, що представляє цю компанію.

Спочатку консультативний комітет формує список із представлених на премію книжок, а їх щороку на здобуття премії висувається понад 100. Також комітет затверджує журі з п’яти осіб — відомі літературні критики і письменники, вчені й громадські діячі. Влітку журі оголошує довгий список, що включає 20—25 назв, а потім у вересні формується шість учасників короткого списку премії. Переможець оголошується в жовтні на спеціальній церемонії.

Двічі в одну річку

У 1999 році Джон Максвелл Кутзее став першим письменником, який зумів двічі завоювати Букерівську премію. Вперше він здобув її у 1983-му. Через два роки це досягнення повторив австралійський автор Пітер Кері — йому присудили премію у 1988 і 2001 роках. Єдиною письменницею, що двічі здобула Букера — у 2009 і 2012 роках — стала Хіларі Ментел.

Нобель після Букера

Частина лауреатів Букерівської премії згодом здобули визнання і Нобелівського комітету. У 1983 році премію присудили Вільяму Голдінгу, у1991-му — Надін Гордімер, у 2001-му — Відьядхар Сураджпрасад Найпол, 2003-му — Джону Максвелу Кутзее, у 2013 році премію здобула Еліс Манро, а у 2017-му — Кадзуо Ішіґуро.

Читайте також: Як Нобель заповів: секрети головної літпремії світу

Міжнародна Букерівська премія

Щорічна Міжнародна Букерівська премія (Man Booker International Prize) заснована 2005-го і до 2015 року вручалася раз на два роки. Премія могла бути присуджена як англомовному письменнику, так і автору, чиї твори перекладені англійською. А з 2016 року премію почали вручати щорічно виключно за перекладені англійською мовою художні літературні твори. Сума винагороди, а це 50 тис. фунтів стерлінгів, розподіляється порівну між автором та перекладачем.

«Завдяки розширенню своєї географії, премія зможе відзначати роботи англомовних авторів незалежно від того, чи вони з Чикаго, Шеффілда чи Шанхая», — йшлося в офіційній заяві Фонду Букерівської премії. У Фонді розповідали й про те, що спочатку планували запровадити окрему премію для американських авторів, та згодом вирішили, що це може поставити під загрозу весь конкурс.

Хтось радів такому нововведенню, хтось побоювався, що тепер на конкурсі домінуватимуть американські автори, інші ж виступали проти зняття обмежень. А експерт із сучасної американської прози з Університету Редінга Девіда Брауна висловив думку про те, що Букерівський комітет «ухвалив комерційне рішення». Адже такий крок може бути зумовлений запровадженням нового конкурсу для англомовних авторів з усіх країн світу Folio Prize.

Нові критерії відбору переможців Букерівської премії передбачають зміну правил подання книжок на конкурс. Раніше видавці могли подавати до двох книжок, а зараз ця кількість зменшилася до однієї. Проте якщо книжки видавців потрапляли до довгого списку премії впродовж останніх п’яти років, і якщо таких книжок було одна чи дві, видавець зможе подати на конкурс дві нові книжки. Якщо ж їх було три або чотири, видавець матиме право представити три нових твори. А коли до довгого списку за останні п’ять років потрапило п’ять чи більше його книжок, видавець зможе подати аж чотири книжки.

Троє останніх авторів здобули премію за свою книжку, перекладену англійською, а шість найперших переможців здобули премію «за сукупність заслуг» у сфері художньої літератури.

Першим лауреатом Міжнародної Букерівської премії у 2005 році став албанець Ісмаїл Кадаре (Ismail Kadare). Його перший прозовий досвід, роман «Генерал мертвої армії», був опублікований у 1963 році й завдяки його успіху Кадаре зміг присвятити себе художній творчості. Письменник не любить термін «магічний реалізм», проте критики постійно зараховують його до цього напряму.

Книжковий дебют третьої лауреатки Міжнародного Букера 2009 року, канадської письменниці Еліс Манро (Alice Ann Munro) відбувся, коли їй було 37. Її оповідання – це твори, написані авторкою, яка точно читала Чехова. Це справді американські розповіді, але голос Манро водночас і дуже жіночий, і дуже спокійний. До речі, у 2009 році у журі Букерівської премії, разом з американською письменницею Джейн Смілі та індійським письменником Амітом Чаудхурі, був і український письменник Андрій Курков.

У 2018 році Міжнародну Букерівську премію здобула польська письменниця, есеїстка, автор сценаріїв, поетка та лауреатка літературної премії «Ніке» Ольга Токарчук. Авторка отримала приз у 50 тис. фунтів за свій роман «Бігуни», які розділить порівну з перекладачкою її книжки англійською мовою Дженніфер Крофт. Голова журі, британська письменниця Ліза Аппіньянезі назвала Ольгу Токарчук «письменницею чудової дотепності, уяви та літературного стилю». Сама ж письменниця назвала героїв своєї книжки «сучасними кочовиками». У Польщі роман був опублікований ще 2007 року.

Букер Букерів

На початку 2008 року оргкомітет Букерівської премії оголосив про заснування нової нагороди — спеціального призу «Букер Букерів» (Booker of Bookers) за найкращий твір, який отримував Букерівську премію з моменту проведення першої церемонії її вручення 22 квітня 1969 року.

Тож на 40-ву річницю Букерівської премії у конкурсі на звання найкращого з найкращих узяв участь 41 твір, оскільки в 1974 і 1992 роках лауреатами Букерівської премії ставали по дві книжки. У 2008 році також читачам вперше була надана можливість вибрати кращий твір із шорт-листа, до якого увійшли шість фіналістів. Їхні імена були оголошені у травні 2008 року.

Ім’я лауреата премії Тhе Веst оf the Вооker було оголошено в липні 2008 року під час літнього літературного фестивалю в лондонському Southbank Сеntrе. Призером стала книжка Салмана Рушді «Опівнічні діти».

Цьогоріч із нагоди 50-ї річниці Букерівської премії було оголошено спеціальну нагороду, яка мала визначити книжку-переможця за останні півстоліття. Кожен із п’яти суддів розглядав одне десятиліття: письменник і редактор Роберт МакКрум визначав переможця 1970-х років, поет Лемн Сіссай відповідав за 1980-ті, романіст Каміла Шамсі оглядав переможців 1990-тих, телеведучий і автор Саймон Майо визначав переможців перших років нового століття, а поет Голі Макніш оглядав переможців від 2010 року. Тож за цьогорічне «золото» змагалася 51 книжка.

Судді формували короткий список із п’яти номінантів, а вже шляхом громадського голосування обирали переможця Золотої Букерівської премії. 22 травня оголосили переможця щорічної Букерівської премії, а 26 травня, на літературному фестивалі Hay Festival оголосили «золоту п’ятірку». До неї потрапила книжка індійського автора Відіадхара Найпола «У вільній державі» (премія 1971), роман «Місячний тигр» британки Пенелопи Лайвлі (премія 1987), Канаду у списку представляв Майкл Ондатже з книжкою «Англійський пацієнт» (премія 1992), британка Хіларі Ментел потрапила до списку завдяки книзі «Вовчий зал» (премія 2009), а американець Джордж Сондерс – за роман «Лінкольн в бардо» (премія 2017).

Самого ж переможця спеціальної відзнаки The Golden Man Booker Prize оголосили тільки 8 липня на фестивалі The Man Booker 50 Festival. І ним став роман Майкла Ондатже «Англійський пацієнт».

Географія Букера

За майже 50 років вручення премії, її географія розширилася на увесь світ. Звісно, найбільше перемог отримали письменники з Великобританії ― аж 29. А серед них троє представників Великобританія/Ірландія, один представник Великобританія/Німеччина і Великобританія/Тринідад і Тобаго. 5 перемог вибороли письменники з Австралії. Три перемоги відійшло письменникам з Ірландії, Канади та Індії.

По дві перемоги отримали письменники з Південної Африки, Нової Зеландії та США. І по одному лауреату з Нігерії та Ямайки. Все це ― лауреати Man Booker Prize. А що стосується Man Booker International Prize, то лауреатами цієї премії стали двоє великобританців і по одному представнику з Албанії, Нігерії, Канади, Угорщини, Південної Кореї, Ізраїлю та Польщі.

Букер з українським корінням

Четвертим переможцем Міжнародної Букерівської премії у 2011 році став американський письменник, нащадок євреїв-вихідців з України, Філіп Рот. Він народився у Нью-Джерсі 1933 року, а його батьки належать до першого покоління американців і є нащадками євреїв, що походили з Галичини. За словами самого Рота, сім’я його батька походить із маленького тернопільського містечка Козлів, а сім’я матері ― з Київщини. Філіп Рот став відомим наприкінці 50-х — початку 60-х років. Його контроверсійний роман «Випадок Портного» (Portnoy’s Complaint) американський журнал Time включив до списку найкращих романів ХХ століття. А за книжкою «Людське тавро» (The Human Stain) було знято фільм з Ентоні Гопкінсом і Ніколь Кідман у головних ролях.

Ще однією лауреаткою Міжнародної Букерівської премії, що має українське коріння, є польська письменниця Ольга Токарчук. «Моя бабця була українкою, дід ― поляком, після війни родина розпорошилась, частина лишилась тут, інша замешкала у Польщі, а ще частина ― у Франції. Я не знаю української, хоча батько знає. І тут у Львові маю родину, недалеко від Збаража. А взагалі Токарчуки походять із Токів біля Тернополя», ― розповідала письменниця в одному з інтерв’ю. Ольга Токарчук є авторкою восьми романів та двох збірок оповідань.

Нагадаємо, що цьогоріч до довгого списку The Man Booker Prize увійшло 13 романів.

Усього на премію було подано 171 видання. Це найбільша кількість претендентів за усі 50 років існування Букера. Цього року вперше мають право на відзначення премією книжки, видані в Ірландії. До цього на премію номінували лише британські видання.

До складу журі цього року увійшли: Kwame Anthony Appiah (голова журі), Val McDermid, Leo Robson, Jacqueline Rose та Leanne Shapton.

Минулого року Букерівську премію отримав американський письменник Джордж Сондерс. Нещодавно ж було вручено «Золотого Букера» — премію за найкращу книжку за всі 50 років існування The Man Booker Prize. Нею відзначили роман «Англійський пацієнт» Майкла Ондатже.