Переклади зими: єгипетська бентега, шведський гумор та дракони з незвіданих земель

На початку нового року видавниче життя трохи завмерло. До зимових свят вийшли тайтли, яким судилося стати чиїмись подарунками, також свої корективи у видавничі плани внесло перенавантаження поліграфічних підприємств, що в останні місяці 2023-го мали в обмежений термін забезпечити виконання держзамовлення, а саме друк книжок за підтримки Українського інституту книги, додамо сюди  ж блокування польсько-українського кордону, через що затримуються постачання паперу. Утім, вже в лютому процеси набрали обертів. Тому деякі книжки додалися до цієї добірки ледь не за тиждень до її публікації. 

Якщо не забувати про акцент на перекладах із мов, які є для наших літературних широт екзотичними, то на вас чекатиме знайомство з романом-роздумом з Єгипту, коміксом зі Швеції та спекулятивною белетристикою з Канади. Хоч, як у попередніх матеріалах серії, ми намагалися обійтися без книжок авторів зі США, але цього разу вирішили їх не уникати, адже суперпопулярне романтичне фентезі й іронічна прозова замальовка про сьогодення від живого класика постмодернізму заслуговують на увагу. 

Четверте крило. Емпіреї. Книга 1

Четверте крило. Емпіреї. Книга 1. Ребекка Яррос. Пер. О. Манько, Б. Горват. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024. — 528 с.

Романтично-епічне фентезі американської авторки Ребекки Яррос у другій половині 2023 року увірвалося у світ жанрової англомовної літератури, щоб підкорити його. У США, Великій Британії, Австралії та Південній Африці було продано понад два мільйони примірників книжки. «Четверте крило» та друга частина серії «Емпіреї» (Iron Flame) опинились у десятці бестселерів Amazon, випередивши романи Коллін Гувер і мемуари Брітні Спірс. В Україні витвір творчої уяви Ребекки Яррос, яка, між іншим, не є новачком у літературі й до фентезі писала психологічні й любовні романи, теж відзначився. Як повідомлялось у Forbes, за дві доби книголюби розкупили 10 000 примірників «Четвертого крила», що стало рекордом видавництва за швидкістю продажів. 

Читаючи про такі досягнення, важко втриматися від думок: «Чи заслужила книжка свою славу?». Раптом це наслідки вдалого маркетингу у TikTok? У випадку з «Четвертим крилом» можна сміливо констатувати: шум, галас і мільйони фанатів є цілком заслуженими. У Ребекки Яррос вийшла захоплива, талановито побудована історія, у якій кохання переплітається з ненавистю, особиста помста героїв — з політичними інтригами. І все це на фоні магії, яка дає змогу людям жити поруч із драконами й разом боронити королівство Наварра. 

У центрі книжки — дорослішання, становлення як особистості Вайолетт Сорренґейл, представниці династій воїнів, чия мати є генералкою армії. Тендітна дівчина має пройти навчання у військовому коледжі, але не на писарку, до чого її готували ледь не з дитинства, а на вершницю. На Вайолетт щодня чекатиме смертельна небезпека. Долаючи випробування, героїня порине у світ драконів, пристрасного, але забороненого кохання й таємниць, що здатні змінити хід історії її королівства. 

Купити книжку 

Половина жовтого сонця

Половина жовтого сонця. Чімаманда Нґозі Адічі. Пер. О. Гординчук, І. Савюк. — Київ: #книголав, 2023. —  560 с.

Переклад українською роману «Половина жовтого сонця» нігерійської англомовної письменниці-феміністки Чімаманди Нґозі Адічі має власну історію. Він довго йшов до нашого читача, й навіть не тому, що в оригіналі книжка з’явилася вісімнадцять років тому. Ще 2019-го «Видавництво» оголосило про роботу над перекладом. Але дива не сталося. Реліз перенесли іще на рік, навіть оголосили передзамовлення, за низькими результатами якого взагалі заморозили видання «Половини жовтого сонця». Наприкінці 2023-го стало відомо, що роман нарешті вийде друком, але вже в іншому видавництві. У грудні складний, багатошаровий твір Адічі про кохання й війну, мрії, що не витримують сили реальності, сильних у прагненні робити власний життєвий вибір жінок, став доступний для українського читача. 

Формат добірки вимагає більшої конкретики про авторку. Тому повернімося до постаті Чімаманди Нґозі Адічі. У США вона стала справжньою літературною зіркою, семпли з її виступу на TED використала в одній з пісень Beyonce, Опра Вінфрі запрошувала письменницю на чаювання та робила з нею інтервʼю, а Мішель Обама запрошувала Адічі як співрозмовницю на презентацію своїх мемуарів. Додамо до цього численні літературні премії й почесні наукові ступені.  

Що ж до роману «Половина жовтого сонця», то це прониклива, емоційна історія про громадянську війну в Нігерії (1967–1970 рр.), яка вривається в долі кількох центральних персонажів книжки: сестер-близнючок Оланни та Кайнані, молодого професора Оденібо, його юного слуги Уґву та британського журналіста Річарда. На їхні долі, тісно сплетені складними почуттями, випадуть випробування пристрастю, зрадами, злиднями й небезпеками, крізь які авторка розкриватиме характери героїв.  

Купити книжку 

Доле моя всратая

Доле моя всратая. Муа Романова. Пер. А. Топіліна. — Київ: Видавництво, 2023. — 184 с.

Муа Романова — популярна шведська мисткиня, яка шукає себе у творчості, тому працює з різними жанрами — графічним романом, скульптурою, музикою. Її дебютний автобіографічний комікс «Доле моя всратая» вийшов 2018 року й відразу здобув у Швеції популярність, адже в яскравій візуальній манері, за допомогою простих життєвих ситуацій передавав дух покоління тодішніх 20-річних. 

«Доле моя всратая» — історія молодої жінки, яка намагається жити з тривожним розладом, потерпає від панічних атак. Водночас вона ходить на тусовки до нелегальних клубів, експериментує з легкими наркотиками, гигикає з подружками й тужить за розірваними стосунками. Тут варто зауважити, що Муа Романова не вважає себе феміністкою. В одному зі своїх інтерв’ю мисткиня порадила шукати його у творчості Лів Стрьомквіст, але не у неї. Мовляв, невже не можна просто писати про себе, про жінку, не отримавши штамп феміністки. 

У «Доле моя всратая» авторка описує стан розгубленості, страху людини, яку виснажує невизначеність. Навіть напівромантичне знайомство, що зав’язується в Tinder, не приносить полегші, але підштовхує Муа до протидії обставинам. Сумний, іронічний, матюкливий — графічний роман Романової створений у суміші візуальних стилів, де поєднались американська і європейська традиції з вкрапленнями манґи. 

Купити книжку

Аль-Хакруб: особова справа

Аль-Хакруб: особова справа. Ісам Расім. Пер. О. Хоміцька. — Київ: Нора-Друк, 2023. — 176 с.

Розповідати про роман єгипетського письменника Ісама Расіма можна у двох площинах: загальнолюдській і локальній суспільно-політичній. Почнімо з першої. «Аль-Хакруб: особова справа» — оповідь про поневіряння Ґамаля Юсуфа Фагмі, єдиного сина, старшого брата, який не виправдав сподівань втомлених життям батьків, не здобув кохання тієї єдиної та неповторної, ще й випадково став втікачем від поліції, а потім — засудженим, звісно, несправедливо. 

Зі слова «несправедливо» починається згадана вище суспільно-політична площина роману. Адже Ісам Расім пише про Єгипет 1987 року, що потерпає від корупції, свавілля поліції, безробіття, низького рівня соціального захисту й медицини, про державу, якою протягом трьох десятиліть правитиме одна й та ж особа (Хосні Мубарак). У романі автор описав атмосферу в країні, де у мешканця невеличкого міста під горою Аль-Хакруб майже не було вибору: хочеш жити краще — займайся контрабандою, не хочеш — ризикуй втратити життя в кар’єрі чи на іншому небезпечному виробництві. 

За таких реалій центральний персонаж книжки, Ґамаль Юсуф, перебуває в постійній прострації. Він кидається від коханки до коханої, від вбивання часу у кальянній до тяжкої праці на фабриці. Самотність Ґамаля посилює перманентний конфлікт із батьком, який виганяє сина з дому, бо той не є опорою в старості. «Діти гноблення, політиканства та смерті» виживуть, щоб колись врешті повстати проти проблем, що десятиріччями роздиратимуть суспільство Єгипту. Ісам Расім якщо не передбачив революцію в Єгипті 2011 року, то чітко зобразив передумови формування народного гніву. 

Купити книжку 

Море спокою

Море спокою. Емілі Сент-Джон Мандел. Пер. В. Ракуленко. — Харків: Віват, 2024. — 272 с.

«Море спокою» — варіація на тему подорожей у часі авторства канадської прозаїкині Емілі Сент-Джон Мандел. Книжку письменниці, у творчому доробку якої шість романів, високо оцінили провідні медіа США та Великої Британії, наприклад, Financial Times внесла її до списку найкращих творів 2022-го. Користувачі спільноти Goodreads допомогли «Морю спокою» стати переможцем Goodreads Choice Awards у номінації «наукова фантастика». 

Роман має кілька сюжетних ліній, які охоплюють різні епохи та історії окремих персонажів. Але всі вони врешті перетинаються в одному моменті, поєднаному завмиранням часу та музикою. Англійський граф-вигнанець Едвін з 1912 року, який приїжджає до Канади у пошуках вільного від задушливого вищого світу життя, розорена удова Мірелла, яка 2020-го шукає свою колись найкращу подругу, популярна письменниця Олів, яка 2203-го мандрує світом, презентуючи книжку — усі вони зустрінуться із загадковим чоловіком, мандрівником у часі, за поневіряннями якого криється не менш заплутана історія не так про підкорення людьми космосу, як про самотність і моральний вибір. 

Не хочеться розкривати всіх сюжетних тонкощів Емілі Сент-Джон Мандел, щоб не псувати враження від книжки, а воно, без сумніву, буде позитивним, якщо від початку не обманюватись і не чекати від авторки еталонної наукової фантастики. «Море спокою» — роман, що представляє постковідну літературу, натхненну вимушеним усамітненням, страхом і непевністю у завтрашньому дні. У ньому авторка прагне дослідити, чим є час і людське життя в його швидкоплинності, водночас створюючи галерею яскравих персонажів.  

Купити книжку

Тиша

Тиша. Дон Делілло. Пер. А. Осипенко. — Київ: Темпора, 2023. — 136 с.

«Життя буває таким цікавим, що ми забуваємо лякатися», — пише класик американського постмодернізму у своєму на сьогодні останньому прозовому творі, що в оригіналі вийшов 2020 року. Що може бути найстрашнішим для сучасної людини, яка представляє цивілізований світ з усіма його технологічними принадами? Порожній екран. Інформаційна тиша. Блекаут. Все вкупі підштовхує людину до необхідності не просто слухати ближнього свого, а й чути, взаємодіяти в реальності, а не віртуальному світі. Дон Делілло демонструє, як сильно атрофувалися ці навички. 

За сюжетом «Тиші» Джим Кріппс із дружиною Тессою Беренс мали завітати в гості до Даєн Лукас та Макса Стеннера, щоб разом подивитися телевізійну трансляцію Супербоула — фінальної гри сезону в професійному американському футболі. До компанії запросили ще й колишнього студента Даєн — Мартіна Деккера, зосередженого на вивченні Альберта Айнштайна. Вечір мав би бути веселим, та раптом стається глобальний енергетичний збій. Літак, яким Джим і Тесса поверталися з Парижа, здійснює аварійну посадку, подружжя травмується, але дістається до квартири Даєн і Макса. Усвідомлюючи настання колапсу, кожен із них намагається розповісти якусь історію. Виходять монологи в стилі театру абсурду. 

Розмістивши героїв повісті в невеличкій квартирі, Дон Делілло стискає простір так, щоб нічого не відвертало увагу від персонажів. А що ж вони? Даєн намагається протистояти пристрасті, яку відчуває до Мартіна, натомість той втрачає впевненість, чи то переконується у відносності того, що він живий. Джим Кріппс осмислює раптовість і близькість смерті, Тесса Беренс міркує про слова та їхню здатність відносити нас у минуле, а Макс Стеннер вірить у забуття як порятунок від безглуздих ситуацій. Слухати їх — поділяти тривогу, приставати на умови літературної гри Дона Делілло, який безжально констатує незбагненність нашого часу. 

Купити книжку

Читайте також: Переклади осені: чеське фентезі, канадський детектив і мексиканська феміністична проза