«Мені вже давно не бракує відваги»: на згадку про Юлію Шарлай, засновницю Mamino

Юлія Шарлай (Кузнєцова) стрімко увірвалася у книжковий світ у 2016 році — з яскравими, «комерційно сумнівними», але неочікуваними книжками, які часто ставали подіями на ринку. Поліграфічно складні, філософські, ігрові, але за обкладинками та ідеями кожної з дитячих книжок легко було вгадати бренд видавництва з двома ведмедиками на логотипі. Сьогодні видавництву Mamino 8 років, але авторка цього проєкту не зможе розділити свято з командою та проанонсувати нові амбітні плани. Юлі не стало 25 лютого 2022 року, коли Київ готувався до облоги.

Цим матеріалом-спогадом команда Читомо хотіла б вшанувати пам’ять видавчині, авторки, мами й людини, що за короткий час змогла сказати своє слово у книговиданні та подарувала безліч щасливих митей дітям і родинам з різних куточків України. 

Період 2015-2016 став роком появи безлічі малих незалежних видавництв: Artbooks, Mamino, «Каламар», «Читаріум» і багатьох інших. Саме тоді Читомо заснувало свій курс для видавців-початківців. На курс прийшла і Юлія, яка саме починала свою першу книжкову справу. А ще — Катерина Перконос, яка одразу після події почала співпрацювати з Maminо, і невдовзі стала головною редакторкою видавництва; Анна Похлєбаєва, яка вже надрукувала свою першу книжку під брендом Artbooks і стала подругою і партнеркою видавництва Mamino; лектор Mикола Ковальчук, який створював верстку, а нині боронить Україну у лавах ЗСУ.

«Перше враження, яке вона справила на мене: вау, яка елегантна і делікатна жінка! Юля підсіла до мене, представилася, дала візитівку. Я досі зберігаю ту візитівку! Згодом Юля запропонувала мені стати авторкою першої абетки Mamino — і саме на цьому проєкті в нас відбувся цілковитий професійний метч», — згадує Катерина Перконос.

Тоді ж зав’язалася дружба із книгарнею і видавництвом Artbooks, де Юля провела презентацію першої книжки Mamino, а згодом представляла свої книжки на книжкових ярмарках стендах Artbooks. 

«Юля з’являлася з квітами, цукерками привітати і підтримати, завжди в гарних сукнях і на підборах. Ми обмінювалися досвідом, ділилися проблемами та говорили годинами. Для мене вона була близьким другом мрійником, який сміливо йшов назустріч своїм видавничим планам», — ділиться спогадами Анна Похлєбаєва.

«Юлінька, — так я її називав, бо знав майже з дитячого віку», — згадує головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг, що часто приймав Юлю вдома як найближчу подругу своєї доньки. Діти часто ставали слухачами зустрічей письменників художників та інших друзів, що відбувалися у домі Фінбергів.

Вона відрізнялася доброю вдачею, делікатністю, доброзичливістю щодо інших, і такою я її запам’ятав з того віку. Такою ж вона залишалась до останніх її днів. 

— Леонід Фінберг

Майже кожен, хто зустрічав Юлію, відзначав саме ці її риси, а ще її енергію, наполегливість, почуттям гумору — і чимало людей хотіли допомогти втілити її ідеї в життя. 

З перших же міжнародних ярмарків ще нікому невідоме видавництво змогло заявити про себе на національних стендах і підписати перші контракти із зірками дитліту.

З промисловості до видавничих експериментів

Юлія Шарлай (тоді — Кузнєцова) прийшла у видавничий світ із промисловості, зі світу, де було мало творчості, а бізнес був прогнозованіший. Спершу вона почала з книгарні, проте за словами Олександра Шарлая — чоловіка та співвласника видавництва, — Юлю найбільше захоплював процес виробництва, створення книжки. «Вона завжди казала, що вона — «виробник», їй цікаво було робити нове — технологічно і змістовно, випробовувати нові формати», — каже Олександр. 

Тож книговидання стало «сродною працею», якій Юля віддала всю себе, і в якій була щаслива. Навіть в останні дні, коли вона була вже без пам’яті, вставала з ліжка і поспішала на презентацію нової книжки, згадує її чоловік, Олександр Шарлай. «Хвилювалася, що зараз приїде Андрій Альохін» (автор одного з бестселлерів Mamino — ред). 

Катерина Перконос, раніше головна редакторка видавництва, згадує, що Юлія від початку була націлена робити українські книжки європейського зразка. «Книжки, що будуть здобувати нагороди», — каже Олександр Шарлай, який ставши співвласником Mamino, намагався збалансувати видавництво популярнішими для української авдиторії проєктами. Проте Катерина наголошує, що Юля тяжіла не до масмаркетних, а новаторських та сміливих проєктів, працювати з якими доводилося більше і наполегливіше. Звісно ж, такі книжки ставали комерційно можливими зокрема і завдяки такому балансу.

«Я так захоплювалася Юлею, тому мені здається, що вона все робила правильно, професійно, а найголовніше — вона все робила від серця. Ми з нею часто сміялися, що ми з нею любимо й видаємо книжки для себе, бо часто розуміли, що проєкт не буде комерційно успішним, але ну як? Ну, як не видати ось таку або таку книжку?», — ділиться Наргіс Гафурова, засновниця видавництва «Крокус».

Першою книжкою для Mamino стала «Абетка», книжка у форматі mix-and-match. Картонні сегменти книжки поєднувалися у найнеочікуваніші й чудернацькі образи, а багата на вишукані слова мова Катерини Перконос перетворила книжку не просто на веселу гру, але й мовний тренажер. 

Вона наважилася на те, на що ми не змогли наважитися. Я дивилася із захопленням, як створюється “Абетка”, яку технічно, мені здається, ніхто не повторив.

— Анна Похлєбаєва

У портфелі Mamino переважали книжки українських авторів. І Юля Шарлай вишуковувала найнезвичайніші з них. Так, саме Mamino стали першими видавцями нині переможця багатьох книжкових конкурсів Олександра Шатохіна. Його дебютна книжка «Чи легко жити циклопам?» отримала спецвідзнаку в Топі БараБуки («Найкращі дитячі та підліткові видання 2023») «Провідники у знання інклюзії», цьогоріч вона також вийде у Болгарії. 

Не тільки видати, а й пояснити: які книжки Юлія Шарлай привезла в Україну

З кожного ярмарку Юля Шарлай привозила книжки у форматах, які в Україні ніхто не видавав — або надто дорого, або авдиторія може не зрозуміти формату.

На Франкфуртському книжковому ярмарку Юля познайомилася з на той момент уже зірковим колумбійсько-іспанським ілюстратором Канізалесом — так з’явилася його перша книжка українською «Ням-Ням».

«Юлія завжди була приємною у спілкуванні та дуже конструктивною, завжди давала цінні поради та підтримувала. Мені дуже пощастило працювати з такою професіоналкою та мати можливість вийти на такий особливий [книжковий] ринок», — розповідає Канізалес.

Іншим явищем в українській дитячій літератури стала серія одного з найвідоміших у світі спеціалістів з дитячого розвитку, Оскара Бреніф’є. Задля отримання прав на книжки французького автора довелося боротися. За словами Леоніда Фінберга, з яким Юлія уже мала спільно видану книжку «Очам не вірю. Українські і Англійські ідіоми», видання французького філософа Бреніф’є було також і його мрією. Проте умови були дуже непрості — правовласники пропонували купити одразу шість книжок з ілюстраціями. Шукали гранти, спонсорів і меценатів, видавництво залізло в борги, проте Юлю ніхто не зміг відмовити від цього проєкту, і перші книжки таки побачила світ у 2018 році, як спільний проєкт Mamino та видавництва «Дух і Літера». 

«Його недостатньо було просто перекласти і видати, треба було ще й пояснити українським батькам, навіщо їм купувати й читати з дітьми ці книжки», — каже Катерина Перконос, що починала серію разом з Юлею. Цей проєкт видавався непідйомним для більшості незалежних видавництв.

«Мені давно не бракує відваги», — писала Юлія в одному зі своїх постів, уже знаючи про свою хворобу.

Серія дитячої філософії Оскара Бреніф’є стала одним із найкращих видань 2020 року для дітей та підлітків за версією PEN Україна, а видавчиня доклала чималих зусиль, щоб привезти Бреніф’є на Книжковий Арсенал.

«Це була фантастика, що таке вдалося організувати», — згадує Анна Похлєбаєва, що стала свідком початку переговорів ще у Франкфурті. «На шляху було з десяток перепон, які не знаю, який би видавець подолав, але вона це зробила. Це велике досягнення та успіх, що ця серія вийшла в Україні». 

Наргіс Гафурова також відзначає видання серії як знакову подію, після якої видавництво стало справді відомим.

Юлія мріяла, щоб на українському ринку дитліту була різноманітність, щоб українські автори та ілюстратори були представлені на світовому рівні. «А ще — вона могла взятися за некомерційну книгу, бо була переконана в тому, що її дочка та її ровесники повинні обов’язково її прочитати», — додає Анна Похлєбаєва.

Про які б ідеї Юля не розповідала своїм друзям і партнерам, вона справді завжди згадувала про свою доньку. «Алексія — центр Юліного всесвіту і її тотальна любов», — згадує Олександр Шарлай. «Коли Юля їхала кудись далеко, то читала Алексії книжки телефоном — наприклад, Гаррі Поттера».

Леонід Фінберг розповідає, що Юлія часто приходила до них із донькою: «Мене завжди вражало, як делікатно, як на рівних вона розмовляє з нею, і як уважно ставиться до всіх її питань. Далеко не в кожній родині так відбувається».

Свою книжку «Перша подорож» Юля написала також для Алексії.

Прощання як продовження

Перед війною, видавництво тільки набрало обертів, усе почало вдаватися, погасити борги допомогла закупівля Українського інституту книги, проєкти почали виходити на новий рівень. Mamino вийшло на заправки Amic, і поєднання Юліного творчого підходу та управлінських підходів Олександра почали давати перші результати.

«Цього не могло статися. Не з нами», — каже Олександр, який став співвласником видавництва у 2018 році, а у лютому 2021 почав спільне життя з Юлею. Тоді ніхто не знав про її хворобу. «У Юлі просто боліла спина», — згадує її чоловік. «Уже в травні ми дізналися, що це рак. Четвертої стадії».

Юля й Олександр, та вся родина до останнього боролися з хворобою і вірили у шанс на одужання. Донька Леоніда Фінберга, яка стала лікаркою, також допомагала Юлі боротися за життя. Попри надзвичайно коштовне лікування та операцію в Ізраїлі, врятувати Юлю Шарлай лікарі не змогли.

Тільки вона вміла так слухати. І тільки вона вміла не обтяжувати людей своїми проблемами.

— Наргіс Гафурова

«Навіть про свою хворобу вона нічого не сказала. Подзвонила мені на день народження, сказала, що ми обов’язково вип’ємо вина, тільки трохи пізніше. Я дізналася про її хворобу не від неї, знала, що вона не хоче про це ні з ким говорити. І я не турбувала її. Зараз думаю, що може й треба було… Я написала їй 25 лютого, того самого лютого. Але відповіла мені вже її мама…», — говорить Гафурова.

Вона так і не дізналася, що почалася війна. «Мені дуже боляче, що у нас усіх не було можливості попрощатися з Юлею і сказати слова підтримки Алексії, батькам і рідним Юлі. Новина про її смерть спіймала нас зненацька в перші дні війни», — каже Анна Похлєбаєва.

У 2022 році, після смерті Юлі, Олександр Шарлай думав закрити видавництво. Проте до цього так і не дійшло. Видавництво розібралося з боргами, а вже цього літа планує видати 10 книжок — і вдвічі збільшити свій каталог. 

Права на книжку «Перша подорож» Олександр Шарлай уже продав у дві країни — вона вийде у Словаччині та Болгарії. А під час написання цього матеріалу Mamino отримало підтвердження на видання нових книжок Канізалеса в Україні.

«З одного боку, ми продовжуємо справу Юлі, з іншого — ми продовжуємо видавництво і як мою справу. Це поєднується», — каже Олександр Шарлай. «Ми намагаємося знаходити якісні видавничі проєкти. Ідемо в серії — Юля завжди так хотіла. І все, що заробляємо — все вкладаємо у розвиток видавництва. Яке заснувала Юля», — розповідає він.

Катерина Перконос, хоч і полишила видавництво як головна редакторка, проте досі є редакторкою серії Бреніф’є. На її думку, уся галузь може продовжувати Юліну справу: «Робити якісні українські книжки, бути сміливими й впертими, втілювати свої мрії попри все».

Леонід Фінберг має ідею створення видавничої премії імені Юлії Шарлай: «Бо вона заслуговує, щоб її ім’я залишилось в українській культурі», — ділиться задумом видавець.

Жак Жаб’є, автор однієї з омріяних Юлею книжок, «Людини-восьминіжки», також радий, що Mamino продовжило роботу. «Діяльність видавництва — це найкраща форма вшанування пам’яті Юлі», — впевнений він. «Знаєте, Mamino має емблемою двох ведмедиків. Не знаю, чи так задумувалось одразу, але це пряма аналогія до зоряних скупчень Великої та Малої ведмедиці. Юля, я так думаю, полинула на небо й світить нам зіркою у цих сузір’ях», — каже Жаб’є. 

Редакція Читомо висловлює співчуття родині, близьким та друзям Юлії, а також усім, хто хотів вшанувати її пам’ять, але не зміг цього зробити через російське вторгнення.

Фото зі сторінки Видавництво Маmіnо

Читайте також: «Виростуть їй нові сестри, знов співатимуть життя» — як справи Віки Амеліної тривають