Дорослішання з «Паннами»: підліткова серія Ольги Купріян

Книжкові серії про школярів і школярок, які разом проводять час, втрапляють у халепи, вигадують круті штуки, стикаються з викликами, а головне — укупі дорослішають і розвивають свою дружбу, широко представлені у світовому дитліті, але в українському наразі менше. Тож поки наші читачі-тинейджери зачитувалися серіями про Джуді Муді, Таємний клуб супердівчат, Венздей Вілсон та інших однолітків, українському дитліту бракувало видань, де було б усе те саме — «багатосерійне» життя молодших підлітків, як воно є, але в українських реаліях. На щастя, літературні лакуни потроху заповнюються — й ось до товариства підліткових серій долучилася «@panna» Ольги Купріян.

Це історія про життя-буття й дорослішання трьох школярок-підліток в умовах українського міста.

Хто такі «панни»?

Головні героїні книжок Ольги Купріян Софія, Оля й Діана — однокласниці, але до початку цієї історії близькими подругами вони не були. Аж поки під час шкільного карантину вчитель інформатики вирішив, що якщо вже ці діти просиджують життя за гаджетами, то нехай це бодай роблять із користю — і дав завдання завести тематичний блог. 

Софія, Діана й Оля опинилися в одній команді й з ентузіазмом взялися за цей проєкт — придумали назву, концепцію, контент-план, оформлення. Так з’явився блог @panna, в якому дівчата говорять про речі, важливі для юних панночок їхнього віку — і для кожної з них зокрема. Тож у цій книжковій серії йдеться про розвиток їхнього блогу і, більше, про розвиток дружби між його авторками.

У кожній книжці оповідь ведеться від імені іншої «панни», тож це дає змогу більше дізнатися про життя кожної з них — сімейний бекграунд, симпатії, переживання і страхи, якими не одразу готові ділитися з рештою. А також подивитися на їхню дружбу з нового ракурсу.

Наразі у серії вийшло дві книжки — «Панна Софія» і «Панна Оля».

Софія, блог, студент Могилянки і мама на резиденції

Як усе починалося, в який момент від ввічливого спілкування троє дівчат перейшли до захопленого втілення спільних ідей та як блог змінив їхні життя, розповідає Софія. Саме її книжка відкриває серію.

Ольга Купріян. Панна Софія. — Харків: Ранок, 2023. — 120 с.

Природно, темі ведення блогу (такій актуальній для багатьох однолітків головних героїнь) тут приділено багато уваги. Тим паче, що @panna виявляється доволі успішним кейсом, який зрештою виходить за межі шкільного проєкту. Дівчата формулюють тему й цільову аудиторію — «все, що стосується життя дівчат 5-7 класів у містах», складають контент-план, який, окрім шкільних моментів, включає такі насущні теми, як стосунки з батьками, догляд за собою, поради про те, що можна подивитися-послухати-почитати чи куди можна піти, коли тобі немає 16-ти. Дівчатам не одразу й не у всьому вдається дійти згоди, адже вони різні за характерами, смаками й уподобаннями. Але вони перетворюють цю хибу на перевагу: кожна береться за тему, яку знає найкраще. Софії це особливо подобається, адже вона, захоплена читачка-«буквоїдка», зненацька виявляє, що читання — тема, цікава багатьом, а сама вона може класно її подати.

Звісно, все не йде гладко, як буває і в реальному житті. Дівчата багато сперечаються, придумують круті ідеї, а потім якісь із них відкидають. То вірять в успіх свого проєкту, то розчаровуються в ньому і втрачають інтерес.

Попри все, така співпраця їх захоплює і зближує, стає фундаментом, на якому вибудовується їхня дружба. І якщо на початку книжки вони ще доволі сторожко одна до одної приглядаються, то наприкінці обіймаються і витанцьовують на концерті улюбленого гурту. 

Як ви, певно, помітили, романтичні стосунки ще не належать до сфери інтересів читачок та авторок блогу «для дівчат 5-7 класів», але певні симпатії в цьому віці вже виникають. Ось і в Софії з’являється такий краш — студент Могилянки, чиї вірші вона слухає на квартирнику, куди її притягнув старший брат. Поєднання глибоких і романтичних поезій з образом темноволосого рожевощокого поета в окулярах видається юній панні дуже привабливим і пробуджує в ній певні почуття. Ні, стосунків школярки зі студентом на сторінках цієї книжки не буде, але інсайти про симпатії та почуття, які з’являються у процесі дорослішання, як-от закоханість із першого погляду, тут дуже добре прописані.

Іще одна важлива складова життя кожної з панн — це стосунки з батьками  й загалом спілкування у родині. Софія має дуже прогресивних батьків, які чудово ламають стереотипи про гендерні ролі у сім’ї. Так її тато керує невеликим сімейним готельчиком, доволі багато часу проводить з дітьми й чудово готує. Мама ж навпаки — частенько подорожує як не в письменницькі резиденції, то з презентаціями нових книжок. Такий життєвий уклад іноді підбішує Софію (підліток взагалі, будьмо чесні, багато чого бісить), але загалом вона нормально приймає те, що її мама більшість часу далеко. Аж поки не починає підозрювати, що мама…закохалася.

Чи мають дорослі, особливо батьки, право на почуття і як вони мають переживати всі ці емоції й драми? Що робити, якщо бачиш тривожні дзвіночки у поведінці батьків? Що спричиняє ці зміни і як їх прийняти? Це дуже важкі й важливі питання, якими переймається Софія — і в реальному житті такі питання нерідко дошкуляють дітям її віку, тож цінно бачити те, як вона їх переживає.

Купити книжку «Панна Софія»

Оля, ментальне здоров’я, випробування дружби й брекети

Оля — інтровертка, і в її житті чимало проблем, якими вона не готова ділитися навіть з найближчими, з іншими паннами. Їй доводиться поперемінно жити то з татом, то з мамою, і не тільки тому, що вони розійшлися й по черзі опікуються нею. А й тому, що мама має певну хворобу — біполярний розлад. Це значить, що їй доводиться відвідувати лікаря-фахівця й приймати ліки. Але також значить, що в періоди загострень мамі складно піклуватися про Олю, і тоді дівчинку бере до себе жити тато. Якраз один із таких періодів описується у книжці.

Ольга Купріян. Панна Софія. — Харків: Ранок, 2024. — 120 с.

Загалом значна частина другої книжки серії присвячена темі ментального здоров’я, яка прописана дуже коректно. Оля-персонажка знає, що інші люди, дізнавшись про мамине лікування, на жаль, можуть вважати її «психічкою», хоча це зовсім не правда. Дівчинка усвідомлює, що біполярний розлад — таке ж захворювання, як будь-які інші, що потребують медикаментозної терапії і їй піддаються.

Завдяки рефлексіям Олі про мамину хворобу читачі також мають нагоду подумати про ментальне здоров’я.

Ще одна важлива тема у книжці — це тема відповідального батьківства та стосунків тато-донька. Тато Олі на певний час повністю перебирає на себе піклування про неї, і це виявляється непросто, бо навіть хорошому люблячому батькові буває складно встановити тісні довірливі стосунки із донькою, надто ж підліткою. З одного боку, вона досі почувається його маленькою донечкою. З іншого — всі ці фізіологічні й психологічні трансформації, які переживає дівчинка, вибудовують між ними бар’єр у спілкуванні. Але чи такий він уже нездоланний? Олі і її татові доведеться це перевірити.

Читайте також: Книжками і не тільки: як українським дітям допомагають розвинути екосвідомість

До слова, про зміни. Підлітковий вік — це взагалі час посиленої уваги до власної зовнішності, яка коливається між протилежними полюсами, від бажання бути гарною до дискомфорту й несприйняття свого тіла. Волосся в несподіваних місцях, груди, які зненацька виростають (або навпаки ніяк не хочуть рости), неправильний прикус… Якраз останній і стає викликом для Олі — їй доводиться носити брекети, і вона через це проходить крізь цілий спектр емоцій, від гніву й торгу до прийняття. Що не кажіть, а ці відчуття знайомі багатьом підліткам.

По-новому в цій книжці постає і тема дружби. Виявляється, що коли ви здружилися, це ще не значить, що так триватиме постійно. Оля дистанціюється від дівчат, бо не впевнена, як вони сприймуть новини про її життєві обставини. Вони ж натомість, засмучені її відстороненістю, збираються вдвох. І через це вже Оля хвилюється, що вони її виключили зі свого товариства, бо вона їм нецікава. Стільки важких переживань через невміння або страх все відверто проговорити. Все ж панни зрештою виходять із цієї ситуації й весело, хоч і не без пригод, святкують Софіїн день народження.

А як щодо романтики, спитаєте ви? О, тут вона теж є. Трішки незграбна й незручна, як то буває у такому віці, але дуже мила. Уявіть, що однокласник, якого ви вважали трохи дивним, зненацька починає проявляти до вас знаки уваги. І зрештою вам це навіть починає подобатися, хоча ви поняття не маєте, що з цим робити. Уявили? От з Олею саме так і стається. Після низки незручних ситуацій вона бере справу у свої руки, показуючи читачкам і читачам — еге ж, можна і так.

Купити книжку «Панна Оля»

Весело про важливе

Як ви бачите, у  двох тоненьких книжечках (кожна на 120 сторінок) Олі Купріян вдалося порушити цілу низку важливих питань і проблем. І, що особливо цінно, зробити це з життєствердним гумором (навіть там, де йдеться про складне чи сумне). Її персонажі доречно жартують і підстьобують одне одного, а окремі фрази (як-от волання з глибини душі замученої уроками й учителями дівчинки: «Ну мааам, а жити коли?!») так і кортить поцупити на цитати.

Та й загалом юні герої Олі Купріян поводяться як живі підлітки — огризаються до старших, гиркають на молодших чи одне на одного, щиро дуються й так само щиро регочуть, часто сумніваються в собі, бувають вразливими й дуже прагнуть любові та прийняття. Дорослі герої, як і належить дорослим, намагаються поводитися правильно, але, як то часто буває в житті, нерідко з цим лажають. Водночас вони переважно транслюють здорові моделі побудови стосунків та розв’язання конфліктів, і це — надзвичайно цінно.

А ще дуже цінним є те, що ці книжки не лишають по собі післясмак солодкавості. Героїні (та герої) «Панн» не ідеальні, та й ситуації, які вони проживають, не кіношні, а цілком собі побутово-життєві. Софія, Оля, Діана й усі інші час від часу поводяться по-дурному, піддаються поганому настрою, роблять помилки й набивають гулі. Але так зазвичай і буває на шляху дорослішання, де трапляються і прикрі факапи, й важливі усвідомлення. Спостерігати за тим, як вони йдуть цим шляхом, цікаво й корисно. Особливо молодшим підліткам, які точно упізнають у пригодах і прикрощах «Панн» ситуації з власного життя.

Читайте також: Запалити іскорки суперсил: книга казок допомагає розвитку дошкільнят