«Місяць авторських читань»: подорож тривалістю 10 років в Україні

Літературний фестиваль «Місяць Авторських Читань» (МАЧ), який вважається найбільшим транскордонним фестивалем Центрально-Східної Європи, 23-26 липня вже вдесяте відбудеться у Львові. Концепція фестивалю полягає у тому, що автори та авторки щодня їздять між містами-учасниками, обмінюються досвідами та власним літературним набутком. У програмі — два авторські читання: від почесного гостя фестивалю та автора з «домашньої» програми. Загалом у кожному місті виступають понад 60 письменників і письменниць. У межах фестивалю відбувається понад 300 читань, а також супровідні події.

За 10 років український МАЧ, який мав на меті знайомити відвідувачів та відвідувачок з провідними авторами та авторками України та світу, став плацдармом, де формується тепла та затишна літературна спільнота, поглиблюється обмін національною літературою різних країн, виникають нові мистецькі колаборації та ідеї для майбутніх проєктів. Як все починалося? Чого вдалося досягти за ювілейні 10 років та як фестиваль вплинув на зміцнення культурних зв’язків між Україною, Чехією та Словаччиною? 

Точка відліку

МАЧ був заснований у чеському Брні у далекому 1999 році і на початках існував як суто локальна подія. З того часу географія фестивалю розширилася до 7 точок на карті Європи – Острава (з 2011 року), Вроцлав (з 2012 по 2018 рік), Кошиці (з 2012 року), Братислава (з 2019 року), Тренчин та Прешов (з 2021 року) і Львів (з 2015). У останній точці ми і зупинимося.

«Приблизно з 2009 року я був знайомий з Луцією Ржегоржіковою (чеська україністка, експертка з питань України фонду «Партнерство», колишня директорка Чеського центру в Києві), ми тісно співпрацювали, запрошували чеських письменників в Україну. Саме завдяки Луції наприкінці 2014-го року у Львові я познайомився з Петром Мінаржіком і Павлом Ржегоржіком – директорами видавництва «Вітряні Млини»/ «Vĕtrné mlýny» і засновниками Місяця авторських читань у Брні. Відтоді зародилася ідея, що у Місяці авторських читань у 2015 році почесним гостем стане Україна і водночас географія фестивалю мала би розширитися на Львів. Цією ідеєю також загорілася моя колега Євгенія Нестерович, без якої певно складно було б наважитися втілювати цей авантюрний задум», – розповідає Григорій Семенчук, директор Місяцю авторських читань у Львові, голова Мистецької ради «Діалог», письменник та музикант.

Амбітна ідея

На той час ідея проведення такого масштабного фестивалю була дуже амбітною. Організатори не мали достатньо ресурсів і водночас були задіяні у суміжних проєктах. Однак сміливі завжди мають щастя, тож фестиваль відбувся.

«Відбувся дуже гучно, дуже масштабно. Я не пам’ятаю ще української літературної події, яка могла протягом одного місяця провести зустріч із тридцять одним українським автором, настільки широко показати українську літературу і популяризувати її. Серед українських письменників та письменниць були Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Оксана Забужко і багато із тих авторів, які будуть цього року, зокрема Анатолій Дністровий та Галина Крук», – пригадує Григорій Семенчук. 

Тоді на фестивалі зняли 15 фільмів про українських письменників, над якими працювали телевізійники Чехії, Словаччині та Польщі. 

З 2016-го до 2019-го, фестиваль окрім чеської, словацької і польської прогорами представив 4 національних літератури. В ці роки країнами гостями були Іспанія, Грузія, Туреччина, Румунія. Важливим було і те, що окрім письменників, фестиваль залучав перекладачів з цих мов, активізував культурні зв’язки, зміцнював контакти і давав змогу львів’янам і українцям ближче познайомитися з літературами цих країн. До 2019 року, львівська частина МАЧ відбувалася у легендарній львівській Дзизі, а після 2019 року перемістилася до Театру Лесі у Львові. Розширювалося і коло модераторів подій, серед яких абсолютними рекордсменами є Андрій Дрозда, Софія Челяк, Володимир Бєглов, Юрко Кучерявий, Олена Гусейнова, Олександра Ковальчук  і Ганна Улюра. 

Читайте також: 5 поетичних збірок весни – єднати і фрагментувати

МАЧ і локдаун

У 2020 році МАЧ, як і весь тогочасний світ, зіткнувся з пандемією. Міста-партнери, як от Вроцлав та Кошиці відмовилися від проведення фестивалю, однак львівські організатори були налаштовані рішуче – поміж «робити» і «не робити», вони вирішили «робити, наскільки це буде можливо». 

Під час ковіду фестиваль провели у повністю онлайн-форматі, і хоч подібна практика не була новою для МАЧу, вона вимагала більшого технічного залучення та мала свої підводні камені.

Почесною країною-гостею у 2020 році обрали Угорщину. Для організаторів основним викликом стало не мати персонального контакту з аудиторією, адже проєкт розрахований на проведення камерних зустрічей з авторами та авторками, відтак читання наживо створювало певний аудіо-візуальний ефект для кращого сприйняття творів. Тож, щоб не втратити атмосферу довірливих розмов, модераторами МАЧ 2020 обрали професійних ведучих з досвідом ефірної роботи. 

Читайте також: Місяць авторських читань: як фестиваль-зустріч адаптується у добу ізоляції

Після повномасштабного вторгнення

У 2022 році фестиваль мав повернутися у повноцінному форматі, однак почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну і все довелося скасувати. Через загальну невизначеність та дезорієнтованість організатори не мали наміру проводити МАЧ. На щастя, відгукнулася чеська сторона з ідеєю відкриття чеського Місяцю авторських читань вечером української поезії на знак солідарності з Україною. 

До Брно запросили дев’ятьох українських поеток: Катерину Бабкіну, Дарину Гладун, Анну Грувер, Еллу Євтушенко, Катерину Калитко, Маріанну Кіяновську, Наталку Маринчак, Юлію Мусаковську та Оксану Стоміну. Також Філіп Ремунда – визнаний режисер-документаліст, нагороджений преміями кількох європейських та американських фестивалів, співзасновник Інституту документального кіно (IDF) – відзняв документальний фільм про поеток. У 2024 році його показали і для українського глядача.

Зберігаючи зв’язок

З 2023-го організатори львівської частини прийняли рішення відновити фестиваль у меншому форматі зі скороченою програмою, водночас зберігаючи літературний зв’язок та солідарність між країнами учасницями фестивалю. У такому масштабі український Місяць авторських читань зустрічає і свою десяту річницю.

«Ось уже 10-й МАЧ! Якби мені хтось сказав 10 років тому, що це буде така стандартна кожнорічна історія, то я, мабуть, розсміявся б. Благо, цей корабель досі на плаву. З’явилося дуже багато різних партнерів, які нас активно підтримують, і з кожним роком приєднуються нові. Безперечно, ми є вагомою літературною подією на культурній мапі Львова, України. За ці 10 років кількість літературних та культурних проєктів між Україною, Словаччиною, Чехією зросла в рази. Я бачу в цьому вагомий результат діяльності фестивалю», – ділиться Григорій Семенчук.

Розширення акваторії

«Завдяки МАЧ український літературний процес щільніше інтегрувався в центрально-східновропейський дискурс. Для нашої актуальної культури, поза сумнівом, це стало справжнім проривом. Раніше більшість із нас були карасями в ізольованому ставку, а тепер плаваємо у значно більшій акваторії», – говорить Анатолій Дністровий, український есеїст, прозаїк, поет, філософ та чинний військовослужбовець.

Місяць авторських читань став, як для українських літературних діячів, так і для закордонних, плідним ґрунтом, на якому проросли нові міжнародні проєкти та довготривалі партнерства.

Дністровий додає, що для нього МАЧ був і залишається вагомою ланкою у професійному становленні: «У Брно я познайомився з великими друзями України – Петром Каліною, який згодом переклав чеською мій роман «Б-52» і чимало інших творів наших авторів, а також із Луцією і Павлом Ржегоріковими та Петером Мінаржиком, завдяки яким мій роман вийшов у видавництві «Vĕtrné mlýny». На їх запрошення я мав можливість відвідати Чехію в 2021 році, викладати курс у Центрі україністики Університету Масарика, а також відвідати з презентаціями Оломоуц, Остраву, Прагу».

МАЧ як ворота для пізнання української культури

Для багатьох словацьких та чеських авторів участь в українському Місяці авторських читань стала відправною точкою для глибшого пізнання української ідентичності. Відомий словацький письменник Міхал Ґворецький ділиться, що познайомився з Україною ще 10 років тому, якраз через участь у фестивалі. Відтоді він часто відвідує нашу країну та публічно підтримує її у словацькому медіа-просторі: «Для мене Місяць авторських читань став своєрідними воротами, які допомогли мені ближче познайомитися з українською культурою. Це був мій перший візит до Львова і відтоді я регулярно приїжджав на фестиваль. А він став найбільшою подією такого роду у всій Центральній Європі. Тож, це було для мене справді відправною точкою». 

Після цього Міхал почав набагато інтенсивніше читати українську літературу і відкривати для себе українську культуру, мову та історію: «Це також одна з причин, чому я 2 роки тому заснував Український книжковий клуб, який досі функціонує і де ми читаємо українські книжки щомісяця і обговорюємо їх з групою до 50 осіб. Інколи у нас навіть буває до 100 гостей тут, у Братиславі»

Закохати в Україну через літературу

Провідною концепцією Місяцю авторських читань є також акцентованість на розкритті багатства та краси національної літератури країн-господарок, або країни-гості. Через авторські читання глядач закохується у ту чи іншу націю, починає цікавитися її політичним життям та соціальним становищем, вирізняти її літературний доробок з-поміж інших. Споглядаючи ретроспективу існування українського МАЧу, можна переконатися, що та місія, яку організатори закладали на початках заснування, була виконана.

«Навіть попри те, що ми є сусідніми країнами, багато словаків мають дуже мізерне уявлення про надскладну і багату історію української культури. Я маю багато колег, таких як Марек Вадас (словацький письменник, учасник МАЧ 2021) та багато інших, які з часу участі у Місяці авторських читань регулярно пишуть про Україну для словацької преси. Тож, це справді дивовижна річ і велике досягнення цього фестивалю», – ділиться Міхал Гворецький.

Поза фестивалем

Окрім творчих колаборацій, МАЧ став справжньою опорою та дружнім плечем для українських авторів та авторок на початку повномасштабної війни. Так пригадує теплоту, сердечність та підтримку чеських товаришів Анатолій Дністровий:

У перші тижні повномасштабного вторгнення чеські колеги запропонували мені й іншим українським авторам евакуювати свої сім’ї. Завдяки цим подіям тепер усі мої діти, наприклад, знають чеську мову, читають чеські книжки, слухають чеське радіо, бо навчалися в закладах освіти у Брно. Я ніколи не забуду про цю допомогу.

Анатолій зазначає, що його старша донька вже захистила магістерський диплом про Богуміла Грабала в Університеті Масарика, і це також продовження історії, яка почалася з фестивалю МАЧ у далекому 2015 році.

Розбудувати інфраструктуру між країнами і людьми

У масштабному процесі збільшення присутності української літератури на закордонних книжкових полицях Григорій Семенчук віддає МАЧу роль культурного майданчика, який об’єднує і налагоджує зв’язок між людьми та країнами: «Багато українських авторів вийшло за кордоном, зокрема в Чехії та Словаччині. Мінімум 15-20 нових книжок наших письменників з’явилися безпосередньо у видавництві «Вітряні млини»/ «Vĕtrné mlýny», яке є нашим партнером в Брно. Вони видали близько 6-7 книжок за останні 10 років. Тільки Софії Андрухович, наприклад, вийшло три романи. Два вже опубліковані, а третій готується. І так багатьох інших авторів та авторок. Загалом за ці роки МАЧ у Львові презентував 103 українських і 257 закордонних письменників з 8 країн світу».

«Коли ти говориш з середньостатистичним українцем про Чехію, наприклад, то що він тобі може сказати?  Скоріш за все, це буде якийсь набір стереотипів чи набір історичних персоналій. Але потрібно знати щось про сучасну країну. І письменники — це завжди ті, хто дійсно показують ту країну, яка вона є зараз, а не ту, яка була у минулому столітті чи сто-двісті років тому», — наголошує Семенчук

Нагадаємо, Місяць авторських читань у Львові відбудеться 23-26 липня на малій сцені Львівського академічного драматичного театру ім. Лесі Українки (вхід з вул. Захисників України). Поденна програма МАЧу представлена за посиланням.

Вхід на усі події вільний за умови реєстрації і вільного донату за посиланням. Усі кошти будуть скеровані на збір Андрія Любки для придбання авто для ЗСУ.

У матеріалі використані фото Анастасії Іванової, Олександра Населенка, Назарія і Мирослава Пархомика, Фотоагентства LUFA.