Як трекати своє читання — 4 паперові й 4 електронні можливості

Goodreads, Bookmory і Rork знають, напевно, усі, хто хоч раз шукав, де позначати прочитане. Але за межами цих кількох найменувань в Україні працює ціла екосистема — паперові щоденники та застосунки, які по-різному допомагають забарвити читацький досвід.

Ми розповімо про чотири паперові й чотири цифрові українські продукти, а також поговоримо з їхніми авторами про те, як вони продумували структуру сторінок і запитання, добирали функції та способи взаємодії, з’ясовували, що саме рахувати, а що свідомо не вимірювати, і як допомагати користувачам повертатися до книжок, а не перетворювати читання на ще одне джерело тиску.

Паперові щоденники

Для видавців паперових читацьких щоденників, з якими ми спілкувалися, це не просто офлайн-версія трекера, а цілий архів. Вони говорять про них як про спосіб сповільнитися, побути наодинці з книжкою та власними думками — своєрідне заземлення серед постійного інформаційного потоку. Написання від руки допомагає краще сфокусуватися й запам’ятати власні враження від прочитаного.

А от скільки місця відвести для певних записів, що саме запитати читача й що запропонувати йому зафіксувати — кожен вирішував по-своєму.

Читайте також: Культура ведення читацьких щоденників: навіщо нам записувати свої думки про книги

«Щоденник читацьких сенсів» від книгарні «Сенс»

Від книжкового клубу до щоденника

Передісторія «Щоденника читацьких сенсів» почалася з книжкового клубу книгарні «Сенс», який Анастасія Євдокимова курувала протягом трьох років. «Фішкою» клубу були паперовий та електронний читацькі щоденники під конкретний твір із завданнями, іграми та простором для роздумів.

Згодом цей досвід перетворився на окремий універсальний продукт. Авторка щоденника Анастасія Євдокимова багато років працює в освітній сфері з дорослими читачами, вчителями, школярами та студентами, тому, за її словами, видання увібрало цей досвід.

У фінальній версії — 200 сторінок, тканинна обкладинка, лясе та три кольори: бордовий, гірчичний і сосново-зелений.

Що вмістили на 200 сторінках

У щоденнику є кілька типів записів про читання. Окремо можна фіксувати короткі нотатки та детальніші враження від книжки, заповнювати анкету про власні стратегії добору книжок і підходи до читання, вести полиці з найкращими світовими книжками та вибором книжкового клубу «Сенсу».

Окремий розділ має назву «Довгий список читаного». До нього можна записувати тексти, які не потребують окремого розгорнутого запису.

«У довгий список можуть потрапити, наприклад, інтерв’ю чи репортажі — великі за обсягом публіцистичні тексти, журнали, окремі оповідання чи розділи книжок», — пояснюють кураторка книжкових проєктів Анастасія Євдокимова та директорка з маркетингу Вікторія Середа.

Є в щоденнику й розділ про культурний досвід. Його побудували навколо фокус-теми, до якої можна додавати різні види контенту: книжки, фільми, серіали, подкасти та візуальне мистецтво.

Оформлення сторінок мінімалістичне, з короткими коментарями, які допомагають із заповненням. Над дизайном працювала Оксана Щербакова. У «Сенсі» щоденник називають «читацькою підтримкою».

«Це повністю аналоговий продукт, який не потребує нічого: ніяких цифрових додаткових бонусів чи пояснень. Ви можете бути тільки з тим щоденником, і вам цього цілком достатньо», — кажуть Євдокимова та Середа.

Зберігати прочитане разом із контекстом

У щоденнику можна фіксувати дати початку й завершення книжки, додаткові враження та думки про те, що хотілося б прочитати далі.

Окремо передбачений трекер читання: у ньому можна позначати дні року, коли людина читала, і самостійно вигадувати позначки для кількості прочитаного. «Кожен наш щоденник — це архів, це досвід у конкретний період життя», — говорять Анастасія Євдокимова та Вікторія Середа.

Тому для «Сенсу» важливий контекст: щоденник фіксує враження людини з її бекграундом, колом проблем і читацьким досвідом.

«Твій читацький щоденник» від ARTBOOKS

Не просто записати, а прожити

ARTBOOKS побудували щоденник у два рівні. Перші близько 40 сторінок присвячені не окремим книжкам, а читацьким звичкам і вподобанням.

Серед розділів: «Книжкова шафа», «Читацький портрет», «Книжкові вподобання», «Читацькі бажанки», «Книжкові челенджі», «Читацькі плани», «Мої прочитані, недочитані та перечитані книжки» та «Читацькі підсумки».

Після цього починається основна частина, розрахована на 50 книжок. На кожну відведено по чотири сторінки: дві — для анкети про книжку та вражень від неї, ще дві — для вільних нотаток і скетчів.

Таке співвідношення простору команда закладала навмисно: поряд із готовими питаннями залишили місце для записів, які неможливо передбачити наперед.

«Паперовий читацький щоденник дає можливість для значно різноманітнішої взаємодії та глибшої рефлексії, ніж електронний документ чи мобільний застосунок», — пояснює Катерина Перконос, кураторка напряму оригінальних проєктів ARTBOOKS.

Щоденник ≠ анкета

Щоденник створювали для спільноти ARTBOOKS, яку команда називає reading ambassadors. Тому в ньому поєднали фірмову айдентику бренду з можливістю персоналізувати записи.

«Ми спеціально робили сторінки, де треба не лише писати, а й домальовувати, розфарбовувати, вклеювати. Нам хочеться, щоб це видання було для читачів затишним простором для вражень, міркувань, творчості та самовираження», — розповідає Катерина Перконос.

Сторінки пронумерували, додали зміст і лясе. Дизайн щоденника мінімалістичний, але водночас «заохочує до співтворчості».

Як поділилася Перконос, особливо складним для команди виявився вибір другого кольору: фірмовий синій визначили одразу, а щодо додаткового кольору в команді не змогли дійти згоди. У результаті щоденник випустили у двох варіантах — салатовому та персиковому.

Яким читачем ви були кілька років тому

ARTBOOKS задумували щоденник як особистий архів: «Сторінки про читацький портрет, смаки і звички допомагають фіксувати точку на своєму читацькому шляху, щоб потім порівняти, що змінилося», — пояснює Катерина Перконос.

Для цього ж у щоденнику є сторінки, які дають змогу зафіксувати читацькі наміри, а потім повернутися до них і побачити, що вдалося виконати.

Читацький щоденник від Orner

Як створити власний читацький щоденник

Спершу команда Orner дослідила аналоги: «Ми почали з вивчення ринку читацьких щоденників — не тільки українських, а й зарубіжних, — дивилися, що зазвичай у них вказують. На основі цього і власного читацького досвіду сформували свою структуру: що для нас важливо запам’ятати про книжку», — розповідає бренд-менеджерка Orner Анна Нетюк.

Запис про кожну книжку починається з назви, автора, жанру, видавництва та року публікації, а далі переходить до власних вражень за навідними запитаннями.

Окрім розворотів для окремих книжок, у щоденнику є персональна анкета читача, загальний список прочитаного, бібліотека улюблених цитат, інтерактивна книжкова поличка, вішліст, трекер щоденного читання, «книга місяця» та підсумки року. Окремі розділи присвячені запитанням для аналізу книжки й саморефлексії та улюбленим місцям для читання.

Формат щоденника — А5. За словами Нетюк, його обрали як компроміс між простором для записів і компактністю: щоденник достатньо великий для нотаток, але його зручно носити із собою. Усередині — білий папір і пронумеровані сторінки, а сам продукт розрахований на 30 книжок.

Як умістити світ на одній сторінці

У щоденнику є карта світу, на якій можна позначати країну, пов’язану з автором книжки. Саме цей елемент виявився одним із найскладніших під час роботи: «Виявилося, що показати всі країни у маленькому форматі не так просто, постійно траплялися помилки, тож переробляли її не раз», — розповідає Анна Нетюк.

Над бібліотекою улюблених цитат команда окремо працювала з копірайтерами. Нетюк пояснює: «Шукали запитання, які дозволяли по-різному підійти до цитат, щоб вони асоціювалися саме з конкретною книжкою».

Лінійку представили в кількох дизайнах обкладинок — серед них «Reading is sexy», «Book lovers club» та інші. Основне наповнення всюди збігається.

Читацькі щоденники BujoBox

Спочатку — щоденник для себе

Історія читацьких щоденників BujoBox почалася з особистого досвіду співзасновниці магазину Надії Ємельянової.

«Спочатку я оформлювала власний читацький щоденник і ділилася цим досвідом на нашій сторінці магазину. Проте згодом почали отримувати все більше запитів на готовий блокнот», — розповідає Ємельянова.

За її словами, кожен щоденник в асортименті — прямий аналог її особистого: вона кілька років тестувала сторінки, відбираючи те, що працює. Ємельянова зазначила, що за весь час назбирала близько восьми власних щоденників.

Коли 50 книжок виявилося недостатньо

Перший читацький щоденник BujoBox розрахували на 50 книжок. Після спілкування з користувачами команда вирішила запропонувати різні обсяги.

«Найскладнішим було спробувати створити один універсальний формат, який підійшов би абсолютно всім. У процесі роботи ми швидко зрозуміли, що це просто нереально», — пояснює Ємельянова.

Зараз на сайті BujoBox представлені чотири читацькі щоденники: на 50 книжок у твердій палітурці, ще два варіанти на 50 книжок, а також на 100 книжок. Усі мають формат А5.

Щоденник, до якого повертаються

У щоденнику є розділи для книжкових серій, книжкових знахідок, майбутніх релізів і списку бажаних книжок. Також є трекер, книжкова полиця, статистика та місце для вільних думок.

Паперовий формат у BujoBox пов’язують і з можливістю повертатися до власних записів. За словами Ємельянової, щоденник задумували не просто як блокнот, який заповнюють і відкладають, а як особистий архів прочитаного.

«Для мене фізичний читацький щоденник — це як паперова книга. Його хочеться брати в руки, гортати та зберігати як місце, що дбайливо зберігає спогади та враження від прочитаних книг», — говорить вона.

Дизайн команда розробляє через практичне тестування. Ємельянова створює розвороти у власному щоденнику, після чого дизайнерка переносить їх в електронний формат, зберігаючи рукописний вигляд таблиць і написів. Сторінки залишають у крапку, а оформлення можна доповнювати своїми елементами.

Читацькі застосунки

У застосунках є статистика, нагадування, челенджі, соціальні функції й навіть персонажі-компаньйони. Утім, розробники не хочуть, щоб вони відволікали від самої книжки або перетворювали читання на змагання за цифри. Тому одні додають більше можливостей для відстеження читання, а інші свідомо відмовляються від частини з них.

Rork

Побачити прогрес

Розробник застосунку Роман Грядунов описує Rork як інструмент для фіксації читацького прогресу. Користувач може записувати час читання, сторінку, на якій зупинився, та бачити відсоток прочитаного, швидкість читання й орієнтовний час до завершення книжки.

«Наш трекер — це перш за все супутник читання. Ми супроводжуємо читача, допомагаємо зафіксувати свій прогрес, виписати думки та ідеї», — пояснює Грядунов. Він наводить приклад із 5–10 хвилинами читання: навіть після короткої сесії користувач бачить кілька додаткових відсотків прочитаного.

Окрім трекера, у безкоштовній версії є календар, нотатки, колекції, оцінки, спільнота й пошук книжок. Також можна користуватися застосунком офлайн і переглядати підсумки року. Користувачі можуть реагувати на книжки, які читають інші, а окремий розділ показує, хто читає зараз.

Частина можливостей доступна за преміум-підпискою. Вона знімає обмеження на сканування книжок, відкриває «Читацький прогноз» — приблизну кількість книжок, яку користувач може прочитати до кінця року, а також дає змогу приховати швидкість читання та лічильник сповіщень. Є й розширене оцінювання та додаткові теми оформлення.

Між мотивацією та змаганням

Грядунов зазначає, що періоди, коли читачі відкладають книжки або втрачають бажання читати, трапляються часто. Rork намагається підтримувати їх у такі моменти через різні ініціативи.

Щомісяця команда проводить челенджі в застосунку, «щоб кожен міг знайти собі щось на свій смак». Серед можливих призів — сертифікати на книжки та преміум-підписка.

Окремо Rork нещодавно запустив добірки зі списків книжок на різні теми. За словами Грядунова, вони мають допомогти читачам знайти щось нове, коли хочеться повернутися до читання.

Що залишити після книжки

У Rork є два способи зафіксувати власні враження від книжки. До кожної можна додати приватну текстову нотатку або фотографію сторінки. Записи зберігаються разом із книжкою, тому до них можна повернутися пізніше.

Також є публічні відгуки. У Rork уже є база відгуків, і команда планує зробити їх зручнішими для пошуку та спростити доступ до відгуків друзів.

Серед принципових рішень команди — не робити Rork доступним у Play Market та App Store росії та білорусі.

Команда працює над тим, щоб дизайн не відволікав. «У читанні найважливіше — це фокус на книжці, історії, персонажах та сенсах. Тому ми прагнемо бути найкращим помічником читача і при цьому не перетягувати увагу з книжки на себе», — пояснює засновник.

Booktail «Your Book Friend»

Без акценту на швидкості

Співрозробник застосунку Василь Хацюр каже: «Трекери читання можуть чинити певний тиск на деяких людей через акцент на швидкості: їм хочеться побачити кращі цифри чи виконати якийсь челендж». Тому в Booktail відображення цього показника можна вимкнути.

Той самий підхід і з нотатками та цитатами: «Ми не змушуємо користувачів вести нотатки чи будь-які інші активності протягом читання, тільки за власним бажанням. Такий підхід дає змогу зберегти свободу для користувачів», — каже Хацюр.

Функціонал для запису думок, цитат і перегляду їх усіх в одному місці в застосунку є — просто необов’язковий.

Для періодів, коли читати не хочеться, команда не покладається на нагадування чи нагороди, а робить ставку на друга в застосунку: «У наш час і так багато тригерів і причин, через які людина не хоче або не може читати, тому ми зі свого боку хочемо запропонувати затишну атмосферу і підтримку від Батосика, який завжди буде радіти разом із вами вашим новим пригодам, навіть якщо це ваша перша пригода за довгий час».

Хто такий Батосик

Батосик — маскот-приятель застосунку, який коментує прогрес користувача і радіє за нього. «Завжди приємно милуватись результатами свого читання, особливо коли це все оформлено красиво і тебе ще хвалить котусько», — пояснює Василь Хацюр.

За його словами, найскладнішим у роботі над застосунком був вибір: «Найважче було обрати приятеля, особливо коли в тебе двоє котів, а вибрати треба одного», — розповідає розробник.

Пізніше в Booktail з’явився і другий персонаж — Х’юстон, а разом із ним — преміум-підписка: вона відкриває унікальних приятелів, загальну читацьку статистику, ексклюзивні оформлення поличок і додаткові теми.

Баланс через прості деталі

За словами співрозробника, пошук балансу між привабливістю й практичністю відбувається в Booktail радше через дрібниці, ніж через великі рішення. «Ми шукаємо баланс між привабливістю і практичністю інтерфейсу в кожному нашому функціоналі, щоб було бажання ним користуватись», — каже Хацюр і наводить приклад: перенесення бібліотеки з Goodreads робиться буквально за кілька кліків, без потреби щось завантажувати й перекидати вручну.

Застосунок вийшов лише 2025 року, тож він значно новіший і менший за масштабом, ніж більшість гравців на ринку.

Month Read

Читання на противагу скролінгу

Розробниця застосунку Яна Одностеблець каже, що в Month Read є трекінг, аби краще зрозуміти власне читання: «Цифри — це один зі способів зафіксувати свій шлях, а не оцінка того, наскільки добре чи швидко людина читає».

Одностеблець додає: «Якщо він допомагає людині сформувати звичку — це чудово. Якщо ні, він не повинен перетворюватися на ще одне джерело тиску».

Той самий принцип працює й для челенджів. «“Марафон читання” — це насамперед додаткова мотивація відкрити книгу. […] Іноді людині потрібен додатковий привід, щоб замість чергового скролінгу взяти до рук книгу», — пояснює Одностеблець.

У межах марафонів команда також знайомить читачів із видавництвами-партнерами й показує власні тренди — списки того, що зараз цікаво іншим читачам.

Розробниця стверджує, що читач сам визначає комфортний темп — застосунком користуються по-різному: хтось стежить за прогресом, хтось веде бібліотеку, хтось бере участь у марафонах, а хтось просто не хоче загубити книги з планів на майбутнє.

Маленькі приводи повернутися

У застосунку є нагадування, які користувач налаштовує сам, елементи гейміфікації та нагороди. Якщо немає часу чи бажання на таймер, можна зафіксувати кількість сторінок наприкінці дня або позначити книжку прочитаною одним натисканням.

Стимулом повернутися до відкладеної книжки часто стає спільнота — наприклад, каже розробниця, коли її починає читати ваш друг зі схожими смаками.

Тим, хто не знає, яку книжку обрати, застосунок пропонує пошук за сюжетними тропами й розширеним рейтингом, атмосферою чи динамікою історії. Окрема функція допомагає стежити за книжковими серіями, щоб не загубити продовження.

«Ми намагаємося створити якомога більше таких маленьких приводів повернутися до книги, але при цьому не перетворювати читання на ще один обов’язок», — говорить розробниця.

Система запам’ятовування

У Month Read можна фіксувати нотатки, цитати й враження, включно з фотонотаткою до картки книжки.

Обговорення спільних читань відбуваються прямо в застосунку: «Читачеві не потрібно переходити в інший месенджер або соцмережу, де його легко може відволікти зовсім інший контент», — каже Одностеблець.

Команда переосмислила систему оцінок. «Ми не хотіли, щоб після прочитання залишалася лише одна цифра, наприклад, 4 або 5 зірок, яка через кілька місяців уже мало що говорить», — пояснює розробниця. Тому в Month Read книжку можна оцінювати за кількома критеріями одразу: наскільки вона сумна чи весела, затишна чи шокуюча, а також окремо відзначити сюжет, персонажів і стиль автора. Лишається й можливість написати повноцінний відгук для себе або щоб поділитися ним з іншими читачами.

Чого немає навмисно

«Показник швидкості читання ми вирішили не додавати взагалі. Така метрика може зміщувати фокус із самої книги на думки “чи достатньо швидко я читаю”», — говорить Одностеблець. Частину інших функцій користувач може вимкнути самостійно в налаштуваннях, наприклад, лічильник днів читання поспіль.

Дизайн побудований навколо трьох категорій: що читач читає зараз, що вже прочитав і що планує прочитати. Вони винесені на головний екран. Багато уваги команда приділила картці книжки, де зібрана вся інформація: від назви й автора до деталей про покупку, вартості та наявності книжки в бібліотеці.

Інтерфейс можна налаштовувати під себе, прибирати блоки й створювати власні полиці. «Ми розуміємо, що кожен читач має власні звички», — каже Одностеблець.

Новелі

«Новелі не сварить. Новелі підлаштовується»

Дарина Безбородько створює «Новелі» самотужки. За її словами, одне з перших запитань, яке вона собі ставила: чи не перетворює трекінг читання на ще один пункт у списку справ. «Більшість трекерів виросли з культури продуктивності — вони вимірюють, порівнюють, нагадують. І так вони перетворюють читання на ще одне завдання зі списку справ», — каже розробниця.

«Новелі» вона будувала навпаки: таймер повністю опціональний, і якщо його вимкнути, з інтерфейсу зникає вся пов’язана статистика. «Принцип простий: я фіксую, але не оцінюю. Новелі не каже “ти відстаєш від плану” і не показує нульову швидкість як докір. Вона просто є поруч — як читацький щоденник, а не як менеджер», — пояснює Безбородько.

Той самий підхід працює й для повернення до читання. «Найефективніший тригер — це м’яке нагадування, прив’язане до інтересу, а не до пропуску. Не “ти не читала 5 днів”, а “у тебе є книга, яку ти відклала — може, сьогодні?”», — описує задум розробниця, додаючи, що ця функція поки на ранньому етапі.

Свобода вражень

Глибоку фіксацію вражень (цитати, нотатки, інсайти) Дарина Безбородько називає темою, над якою вона ще працює: наразі в застосунку є рейтинги й рецензії, а розширений функціонал запланований у наступних оновленнях.

Підхід уже сформований: «Якщо людина хоче написати рецензію — є місце. […] Якщо хоче просто поставити зірочки — і це добре. Я не вирішую, як виглядає “правильний” читацький досвід». Також скоро можна буде фіксувати враження у процесі читання приватно або публічно.

Соціальний шар, де читачі бачать полиці, рецензії й прогрес одне одного, уже працює і, за її словами, органічно стимулює ділитися думками без штучних механік.

Найпринциповішим рішенням розробниця називає саме опційність таймера: «Це здається простим, але насправді це позиція: я визнаю, що швидкість читання — не метрика цінності».

Так само свідомо вона відмовилася від публічних рейтингів читачів, порівнянь за кількістю прочитаного й челенджів з обмеженим часом: «Leaderboard “хто більше прочитав” або “прочитай цю книгу за тиждень” — це саме та механіка, яка перетворює читання на змагання. Це суперечить самій суті Новелі».

Красиве = корисне

Для розробниці питання балансу між естетикою й практичністю не стоїть узагалі: «Мій типовий користувач — людина, яка любить книги і дбає про те, як виглядає її бібліотека. Для неї чи нього красива полиця з обкладинками — це не декор, це причина відкрити додаток».

Саме тому візуальні полиці, кастомні фони й теми, власні книжкові номінації, каже вона, не додаткові прикраси, а основна частина застосунку. Людина, яка налаштувала свою полицю, повертається до неї, і це часто закінчується тим, що вона знову відкриває саму книжку. «Я не розділяю “красивий” і “корисний”. Для мого читача — це одне і те саме», — каже розробниця.

Цей застосунок — наймолодший із чотирьох: історія оновлень показує майже щотижневий розвиток.

Попри різні формати, усі вісім продуктів відповідають на те саме запитання: як не перетворити читання на обов’язок. Цифрові інструменти дедалі частіше дають змогу вимкнути зайве, а паперові щоденники шукають баланс між структурою і вільним простором. Ідеального рішення немає, є лише вибір того способу, який допомагає саме вам повернутися до книжки.

Читайте також: Слухати, коли немає світла: 6 додатків з авдіокнижками