* ESC - закрити вікно пошуку

Головна Книжковий Арсенал 2019 Іноземна проза

Іноземна проза

250₴

Купити книжку

Ерік Рікстед. Дівчата, які нічого не скажуть

Рікстед Е. Дівчата, які нічого не скажуть / Ерік Рікстед ; пер. І. Андрущенко. — Київ : Книголав, 2019. — 368 с. ISBN 978-617-7563-52-4

Вермонтська зима з присмаком смерті розпочалася з таємничого зникнення юної дівчини Менді. Френк Рат, приватний детектив, який сам виховує сімнадцятирічну небогу, одразу береться за справу. Трагічне минуле власної родини постійно переслідує його, а зниклі дівчата зі своїми секретами змушують усвідомити, що зло чатує в найнесподіваніших місцях. Що спільного в зниклих дівчат і які небезпеки чигають на Френкову племінницю? Загадкове сплетіння морально складних проблем, сповнений таємничості й жаху сюжет, наелектризована атмосфера — усе це змусить вас поринути в книжку з головою.

Рат узяв копію гарної світлини Менді й прикріпив її до стіни, а навколо неї поприколював фото й інформацію про інших зниклих дівчат. Він ретельно вивчав світлини, потім відступив і відразу ж усі їх познімав. Дивися. Детектив роздивлявся так п’ять годин. Удень вона лишилася одна. Він возився з нею з четвертої ранку. Дивися. Дівчата озиралися назад. Дівчата, які нічого не скажуть. Нічого спільного, крім статі та віку.

Номер стенду: В 4.13

Назад до вітрини

читайте також

Переможцю не дістається нічого

Ернест Гемінґвей

Видавництво Старого Лева

Хроніки Амбера : у 10 кн. Кн. 10 : Принц Хаосу. Обкладинка 2

Роджер Желязни

НК-Богдан

Зникнення Стефані Мейлер

Жоель Діккер

Видавництво Старого Лева

Сніданок з Борджіа

ДіБіСі П’єр

Вавилонська бібліотека

150₴

купити книжку

купити книжку

180₴

купити книжку

195₴

купити книжку

Ернест Гемінґвей. Переможцю не дістається нічого

«Переможцю не дістається нічого» — збірка оповідань Ернеста Гемінґвея, написана 1933 року. Це не історії великих перемог — це історії буденних поразок. Стисло, різко і влучно Гемінґвей описує світ довкола, помічаючи найменші деталі, передаючи ледь вловимі відтінки почуттів і переживань своїх героїв. Чи то розмова батька з сином, а чи теревені у ресторані на вокзалі, бесіди кельнерів біля шинквасу або пацієнтів у лікарняній палаті — усі ці діалоги спершу видаються простими й буденними, але саме завдяки ним стирається грань між літературою і життям, між персонажами і реальними людьми.

«Усе закрутилося через якусь дурницю, щось там з випивкою пішло не так, а потім ми почали битися, я послизнувся, він став мені на груди колінами і стиснув горло обіруч так, ніби хотів задушити до смерті, а я все старався витягнути з кишені ножа, щоб він від мене відчепився. Всі так понапивалися, що не було кому стягнути його з мене. Він душив мене й молотив моєю головою об підлогу, я витягнув ножа, оголив лезо, різонув йому по передпліччю, і він мене пустив. Не втримав би, навіть якби й хотів. Скотився з мене, тримаючись за руку, і розплакався, а я запитав:

— Якого милого ти мене душив?

Мені хотілось його прикінчити. Я тиждень не міг ковтати. Горло через нього боліло як дурне».

Читати більше

Номер стенду:B 3.35

Роджер Желязни. Хроніки Амбера : у 10 кн. Кн. 10 : Принц Хаосу. Обкладинка 2

«Лицар Тіней» — дев’ята книжка знаменитого циклу «Хроніки Амбера» американського письменника Р. Желязни. Мерлін нарешті дізнається, хто саме намагався убити його щороку 30 квітня, а ще багато цікавого про Джулію, Люка та Віктора Мелмана. Розшукуючи Корал, він потрапить у надзвичайно дивне місце і змушений буде обирати між Лабіринтом і Лоґрусом, що споконвіку протистоять один одному. Що обере син Корвіна і Дари — Порядок чи Хаос? Чи зуміє він урятувати Корал? Які нові небезпеки чекають на нього у палаці Амбера? Хто стане новим правителем Кашфи?

«Я викинув уперед два більш руйнівні струмені енергії зі спикарда, але образ Лоґрусу перехопив їх та відвів убік.

— Не для того я рятував його, щоб ти забрав його отак легко, — сказав я, і цієї ж миті щось, схоже на образ Лабіринту, але трохи інше, замерехтіло в повітрі.

Образ Лоґрусу ковзнув убік і завис ліворуч від мене. Новий невідомий об’єкт рушив услід за ним, й обидва образи беззвучно пройшли крізь стіну. Мить, і знадвору пролунав удар грому такої сили, що вся споруда заходила ходором. Навіть Борел, який саме потягнувся за клинком, застиг на піврусі, а тоді викинув руку вбік, аби вхопитися за одвірок. Але тут за його спиною виникла інша постать і звернулася до нього голосом, який я відразу впізнав:

— Прошу, дозвольте пройти. Ви заступаєте мені дорогу.

— Корвіне! — вигукнув я. — Тату!

Борел повернув до нього голову.

— Корвін, принц Амбера? — промовив він.

— Власною персоною, — пролунало у відповідь, — хоча, боюся, я не мав приємності…

— Я — Борел, Герцог Гендрейкський, Майстер Клинка з Хаосу.

— Стільки великих літер, сер! Велика честь познайомитися з вами, — відказав Корвін. — Але наразі, якщо ви не проти, я хотів би зайти та побачитися зі своїм сином…

Читати більше

Номер стенду:B 3.09

Жоель Діккер. Зникнення Стефані Мейлер

Жоель Діккер. Зникнення Стефані Мейлер : роман / Жоель Діккер; переклад з фр. Леоніда Кононовича. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 784 с. ISBN 978-617-679-691-6

Анотація: У новому детективному романі сучасний швейцарський письменник, лауреат Гран-прі Французької академії та Гонкурівської премії ліцеїстів Жоель Діккер знову інтригує читачів розкриттям заплутаного злочину.

Сорокап’ятирічний капітан поліції Джесс Розенберґ, унікальний слідчий, що розкрив усі справи, за які брався, й дістав за це прізвисько Капітан 100%, вирішує піти у відставку. На прощальній церемонії, під час якої його вшановують десятки колег, з’являється журналістка Стефані Мейлер і заявляє, що двадцять років тому в найпершій справі, яка стала визначальною в кар’єрі Розенберґа й кардинально змінила його життя, капітан припустився фатальної помилки, через яку в убивстві чотирьох людей обвинуватили невинну особу.

За кілька годин Стефані Мейлер, яка самостійно провадить розслідування того давнього злочину, таємничо зникає. Капітан Розенберґ вирішує зачекати з відставкою й береться за повторне слідство…

Тільки людям, які знають Гемптонс у штаті Нью-Йорк, відомо про події 30 липня 1994 року в Орфеї, маленькому курортному містечку, що приліпилося на океанському узбережжі. Того вечора розпочинався перший в історії міста театральний фестиваль, і ця подія, що мала національне значення, привабила велику кількість публіки.

Уже надвечір туристи і місцевий люд почали збиратися на головній вулиці, щоби взяти участь у численних святкових заходах, які організувала міська влада. Спальні райони спорожніли, аж здавалося, ніби в містечку ніхто більше не живе: не було ні перехожих, ні сімейних пар, які завжди сиділи о цій порі на ґанках, ні дітлахів, що каталися на роликах, не видно було ні душі і в садках — усі подалися на головну вулицю.

Читати більше

Номер стенду:B 3.35

ДіБіСі П’єр. Сніданок з Борджіа

Місце дії — вицвілий, самотній пансіонат на узбережжі Саффолка. На вулиці темінь і густий туман. В будинку не працює телефон і немає Інтернету. Жодної надії на зв’язок із зовнішнім світом.

З’являється Аріель Панек, молодий перспективний науковець, який їде зі США на конференцію в Амстердамі. Через вимушену посадку літака у Станстеді його поселяють на ніч у пансіонаті. Спантеличений і втомлений після перельоту, він знайомиться з сім’єю, яка неначе святкує якусь подію. Але святкування це незвичайне. І незвичайною є сама родина.

Вечір переходить у ніч, і Панек усвідомлює, що попався у підступне павутиння чужих секретів і брехень, у сартріанське пекло, з якого він, можливо, не знайде виходу…

Технологія — це шлях, істина і життя. І ніхто не прийде до світла інакше, як через неї. Алгоритми — нове ДНК, і це до кращого: бо нині біг у скорих, і бій у хоробрих, і від часу й нагоди незалежні вони.

Але годинник над четвертою платформою був аналоговий. Його секундна стрілка — червона. Диск на її кінчику завібрував, мов сталева куля, що трощить граніт. Час мовби не хотів минати. Проте він таки рушив далі, доки нарешті, о дев’ятій сорок вісім цього листопадового надвечір’я, у Зеви Нілі залишилося чотири хвилини, щоб її телефон задзвонив — інакше щось пішло серйозно не так.

Вона тримала його наче молитовник у своїй маленькій, вдягненій в рукавичку долоні. Здавалося, телефон ніколи раніше не дзвонив. Незважаючи на відсутність новин, він цілував її обличчя своїм сяйвом, і самої лиш цієї обіцянки було досить, щоб прикути її погляд до екрана. Мабуть, тому, що за ним зберігалось усе важливе, будь-коли нею сказане чи почуте, вона проглядала цю мерехтливу історію, шукаючи розгадок нинішнього дня. Вони ховалися в розмові, яка тривала вже місяць, а вчора різко урвалась. Її чат був зеленим, його — білим, на заставці із сердечками і динамітом:

АРІ: Якщо ти мені довіряєш, тоді в чому проблема?

ЗЕВ: О, тепер це зґвалтування на побаченні, дяки.

АРІ: Ти казала, що тобі й це сподобається.

ЗЕВ: Не розказуй мені, що я казала, Аріелю.

Читати більше

Номер стенду:В 4. 06

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Разово Раз на місяць