Анастасія Нікуліна. Завірюха

Місце дії — вицвілий, самотній пансіонат на узбережжі Саффолка. На вулиці темінь і густий туман. В будинку не працює телефон і немає Інтернету. Жодної надії на зв’язок із зовнішнім світом.

З’являється Аріель Панек, молодий перспективний науковець, який їде зі США на конференцію в Амстердамі. Через вимушену посадку літака у Станстеді його поселяють на ніч у пансіонаті. Спантеличений і втомлений після перельоту, він знайомиться з сім’єю, яка неначе святкує якусь подію. Але святкування це незвичайне. І незвичайною є сама родина.

Вечір переходить у ніч, і Панек усвідомлює, що попався у підступне павутиння чужих секретів і брехень, у сартріанське пекло, з якого він, можливо, не знайде виходу…

Технологія — це шлях, істина і життя. І ніхто не прийде до світла інакше, як через неї. Алгоритми — нове ДНК, і це до кращого: бо нині біг у скорих, і бій у хоробрих, і від часу й нагоди незалежні вони.

Але годинник над четвертою платформою був аналоговий. Його секундна стрілка — червона. Диск на її кінчику завібрував, мов сталева куля, що трощить граніт. Час мовби не хотів минати. Проте він таки рушив далі, доки нарешті, о дев’ятій сорок вісім цього листопадового надвечір’я, у Зеви Нілі залишилося чотири хвилини, щоб її телефон задзвонив — інакше щось пішло серйозно не так.

Вона тримала його наче молитовник у своїй маленькій, вдягненій в рукавичку долоні. Здавалося, телефон ніколи раніше не дзвонив. Незважаючи на відсутність новин, він цілував її обличчя своїм сяйвом, і самої лиш цієї обіцянки було досить, щоб прикути її погляд до екрана. Мабуть, тому, що за ним зберігалось усе важливе, будь-коли нею сказане чи почуте, вона проглядала цю мерехтливу історію, шукаючи розгадок нинішнього дня. Вони ховалися в розмові, яка тривала вже місяць, а вчора різко урвалась. Її чат був зеленим, його — білим, на заставці із сердечками і динамітом:

АРІ: Якщо ти мені довіряєш, тоді в чому проблема?

ЗЕВ: О, тепер це зґвалтування на побаченні, дяки.

АРІ: Ти казала, що тобі й це сподобається.

ЗЕВ: Не розказуй мені, що я казала, Аріелю.