Анатолій Андржеєвський. Чорнобильська бувальщина

Це – перший роман про дочку Великого Князя Київського Інгвара Ярославича, яка підростала у Шумську, звідки й вийшла заміж за краківського князя Лешка І Білого. Овдовівши, була регентшею малолітнього сина Болеслава V Сором’язливого. Практично керувала наймогутнішим польським князівством. Її донька та невістка – беатифіковані святі католицької церкви.

Життєпис Гремислави потребує всебічного дослідження, але й те, що відомо, являє нам взірець цільної, вольової володарки, вірної дружини, мудрої та самовідданої матері.

Для широкого кола читачів.

В повітрі було стільки чистоти і росяної свіжості, що хотілося дихати на повні груди. Княжна Гремислава прокинулася раніше від усіх. Вона підбігла до вікна і рвучко відчинила його.

— Господи! Як гарно!

Дівчина обвела поглядом подвір’я дитинця. Але крім гриднів, що охороняли ворота, не було видно нікого. Церква, яка милувала душу якраз навпроти вікна дівчини, величаво тягнулася в небо золотими банями. Гремислава глянула на садиби бояр.

— Здається, всі ще сплять. От і добре, ніхто мене не побачить.

Княжна зіскочила вниз і побігла мощеним дерев’яним двором, радіючи своїй витівці.

Не спалося того ранку і князю Інгвареві Ярославичу. Він пробудився ще задовго до світанку — тяжкі думи огортали його. Вони не давали спокою ні вдень ні вночі. Чвари між князями посилювалися. Кожен хотів посісти престол великокняжий у стольному граді Києві. Кожен вважав себе не гіршим від сусіда, і гординя не дозволяла визнати зверхність іншого князя-сородича. Можливо, так і було — всі були рівні в тому, що не мали сили й розуму стільки, щоб об’єднати руські землі, зібрати в один кулак. Колишня могутня держава розсипалась, як груда землі між розслаблені пальці…