Файне Місто, Бандерштат, Тарас Бульба: як уживалась література із музикою

На початку літа завжди з’являються топи з енною кількістю крутих музичних фестивалів, які обов’язково потрібно відвідати. І якщо, за виразом Ювенала, «видовище» ― це виступи музичних гуртів, то другий обов’язковий пункт ― «хліб» ― у кожного свій: для когось кінопокази, для когось ― реконструкції битв, етно-еко ярмарки, а хтось радіє можливості не лише почути й побачити улюбленого автора, а й представити власну творчість на широкий фестивальний загал. «День Незалежності з Махном», «Потяг до Яремче», «Франко Фест», «Fort.Missia» і «Франко.Missia», «Країна Мрій», «Ше.Fest» ― це далеко не всі фестивалі, невіддільною частиною яких була і є література. Читомо відвідало три відомі музичні фестивалі Західної України й розкаже, як там «спекотно» пофестивалили літератори.

Літ-Арт платформа «Тараса Бульби»

Цьогоріч ворота дубенського стадіону «Спартак» знову відчинилися для відвідувачів найстаршого українського рок-фестивалю впертого духу «Тарас Бульба». Хоч фестиваль і ровесник Незалежності, однак літературна сцена тут діє лише з 2017 року. «Щороку з’являється усе більше літераторів, і їм потрібна платформа, де б вони змогли розвиватися. Та й наші відвідувачі також їздять на різноманітні музичні фестивалі, але їм хочеться іще чогось. Організатори вирішили, що й на «Тарасові Бульбі» мусить бути літсцена», ― зазначила кураторка Літ-Арт платформи Анастасія Мигидюк, яка вперше опікувалася цією мистецькою локацією.

Письменників відбирали за надісланими заявками. Одним із тих, хто був у команді відбору – ведучий Літ-Арт платформи, поет-шоумен, прозаїк, мистецький активіст, авантюрист і мандрівник Вася Сливчик: «Під час відбору молодих авторів я спирався, передусім, на власні знайомства, адже я знаю багатьох своїх колег по цеху, знаю, хто і в якому стилі пише, в кого яка аудиторія. Який же поетичний батл без СКОрика, Добруцького, чи без Ліки Тєрєхової? Завдяки головному організатору фестивалю Миколі Арсенюку, цього року хедлайнерами Літ-Арт платформи були Сергій Жадан і Олег Каданов. А ввечері «Лінія Маннергейма» ще й на Альтернативній сцені виступала».

Окрім харків’ян, які очікувано зібрали найбільше публіки, відвідувачі фестивалю могли побачити виступи Юрка Журавля, Сергія Мартинюка, Євгенії Чуприни, Олександри Гонтар, Остапа Микитюка, Ростика Кузика, Кассандри Рімскі, Марти Брижак, Марти Кржанівської та спостерігати «Всеукраїнський поетичний батл». Також неподалік Літ-Арт платформи розташувався книжковий намет, де можна було придбати дитячі книжки видавництв «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» і ВСЛ, а також книжки Сергія Жадана, Макса Кідрука, Андрія Кокотюхи та інших.

Читайте також: Сергій Жадан. Любити країну цілісно, перевіряти реальність на відлуння

«Я вів літературні слеми у Франківську з Танею Запорожець, а Владислав Шубєнков організовував літслеми у Львові. Познайомилися ми з ним у 2011 році на фестивалі «Захід» ― він організовував літсцену, а я на ній виступав. Коли я приїхав вступати до ЛНУ імені Франка, на одній із копій мого атестату ми з ним написали проєкт, який мав об’єднати львівську й франківську ліги літслемерів, а також зробити територією нашої юрисдикції Західну Україну. Так і зародилася традиція «Західноукраїнського Поетичного Батлу»», ― розповідає Сливчик. ― «Ми проводили його раз у два-три місяці, а раз у рік один мав бути фестивальним. Уперше літературний батл відбувся на фестивалі «Франко Фест» у Нагуєвичах, наступний, у 2013-му, теж там. У 2014 році ми вели «ЗПБ» на фестивалі «Файне Місто» в Тернополі. А на «Тарасі Бульбі» я веду літсцену вже другий рік поспіль».

Організатори вважають, що обов’язковою атракцією на літсценах фестивалів має бути вільний мікрофон, адже завжди є люди, які також хочуть поділитися своєю творчістю.

Першого фестивального дня на вільному мікрофоні виступав гурт «ДЯДЯ DIMA BAND», який також брав участь у програмі Alternative stage, ― їх аж тричі викликали на біс. Люди приїжджають на фестиваль потусити, відпочити тілесно, душевно й емоційно, зазначає Сливчик. Адже поскакавши під кілька крутих пісень, відвідувачам захочеться якогось лаунжу, рефлексії, а Літ-Арт сцена ― це й літературно-музичні перформанси, співана поезія, музиканти, які грають акустично авторські пісні. У 2017-му на літсцені також «крутили» кіно, а цього разу обрали театр ― виставу «ГалюЦеНація».

«На фестивалі «Тарас Бульба» була вдруге. Цього року — як учасниця Літ-Арт платформи, а разом із гуртом «Поророка» брала участь у конкурсній програмі Альтернативної сцени. Звісно, більше встигаєш почути й побачити, коли ти просто гість і не маєш швидко бігти на саунд чек, думати, як довезти й де розмістити інструмент, не хвилюєшся через виступи», — ділиться враженнями поетка, музикантка, учасниця гурту «Поророка» Єлизавета Жарікова. На її думку, Літсцена цього року була насиченою, з різноманітною програмою й форматами: музичні інструменти від баяна до укулеле, читання, пісні, перфоманси. І її насправді відвідали багато глядачів, що не може не радувати.

Єлизавета навіть ризикнула привезти свій сольний проєкт із піснями під клавіші: «Здається, вийшло атмосферно. Правда, довелося виступати в контрапункті зі звуком головної сцени, а слухачам — відбиватися від атаки скажених комарів. Загалом, літсцена «Бульби» — то любов. А з гуртом «Поророка», де я виконую клавішні партії та співаю на бек-вокалі, ми посіли перше місце, всього лиш на один бал поступившись володарям Гран-прі. Нам подарували чорну готичну укулеле. Вже вчуся грати й сподіваюся наступного року втнути щось цікавеньке».

Літ- та Гутіркова сцени фестивалю «Бандерштат»

З іподрому, що у Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, фестиваль українського духу «Бандершат» буквально «перебрався» через річку Стир і останні три роки проходить на території села Рованці. Літературна сцена на фестивалі діє вже від 2010 року, а роком пізніше з’явилася і активно функціює Гутіркова сцена, на якій провели чимало обговорень на тему політики, бізнесу, культури, громадського та IT середовищ сьогочасної України. «Цьогоріч збулася моя давня мрія ― модерувати літсцену «Бандерштату», ― відверто радіє поет, координатор Літературної сцени на фестивалі «Бандерштат» Остап Микитюк. ― До мене цим займалася Оксана Янчишина, а до неї ― поетка і директорка луцької книгарні «Є» Ганна Луцюк. У телефонній розмові з другом і арт-директором фестивалю Сергієм «Колосом» Мартинюком прозвучала фраза: «Треба так, щоб було круто і про це всі говорили». Мету визначили й узялися до роботи».

Микитюк розповідає, що постійно моніторить, які автори потрібні, які потенційно амбітні, а творчість яких потребує ширшого розголосу, тож відбирав їх за кількома критеріями, що стало певним викликом і для нього самого: «По суті, я просто вловив бажання майбутніх гостей фестивалю. Також я опирався на якість творчості цих авторів. Це важливо, адже наша література ― не збір графоманів. Тож і тут акцентував на найкращих і навіть у чомусь легендарних авторах ― Юрій Іздрик, Ірена Карпа, Максим Кідрук, Олександр Ірванець. І, звісно, Колос, який стрімко увірвався в контекст і займає в ньому тверду позицію. А з молодших ― ті, хто, як я вважаю, колись прийдуть на зміну, а наразі вже досить сильно показали себе».

Читайте також: «Не озирайся і мовчи»: «кінговість» і самобутність Кідрука

Під час виступу Іздрика почав накрапати дощ, тож організаторам довелося оперативно рятувати ситуацію і просто під декламацію поезії притягти з бек-стейджу великий намет, щоби «одягнули» його на сцену з поетом. А слухачам роздавали парасолі й церати, щоб теж не намокли. На думку Микитюка, під час організації подібних фестивалів варто дотримуватися кількох простих моментів: формувати цікаву програму, обирати зручну локацію, не створювати накладок з іншими сценами й, найголовніше, ― любити й поважати тих, для кого це все робиться.

«Я на «Бандерштаті» був разів 10 із 13-ти. Фестиваль проводився на чотирьох різних локаціях, і мені вдалося побувати на усіх! Цьогоріч, завдяки ініціативі Остапа Микитюка, літсцена на рівень виросла ― Карпа, Іздрик, Ірванець, Семесюк, Лазуткін, Матюша, ― дуже сильна програма. До «Бандерштату» в мене особливі сентименти, адже це фестиваль у моєму рідному місті. Неподалік від теперішньої Головної сцени, я ще в школі лазив у печерах, а на схилі у променях призахідного сонця грав на гітарі. Зараз розплачуся від ностальгії… Як же то класно ― мати потужний фестиваль у своєму місті!», ― ностальгує письменник Павло Коробчук, який кілька років і сам був ведучим бандерштатівської Літсцени.

Письменника Олександра Ірванця дуже втішає, що невеликі, середні обласні центри, такі, як Луцьк чи Рівне, мають подібні фестивалі: «Саме тут лучани й рівняни мають змогу наживо побачити й послухати таких авторів, як Іздрик, Прохасько, Дереш чи Карпа. Інакше, коли б вони доїхали до того Луцька? Тому літературна частина таких фестивалів справді важлива. Важливіша за музичну, бо музичні гурти таки мають виступи, гастролі в цих містах навіть упродовж року. А літератори приїздять рідше. Бо, наприклад, Макс Кідрук має силу, енергію і знання, щоб організувати собі тур з новою книжкою, а, наприклад, я ― далеко не завжди».

Поетка Олександра Гонтар побувала на «Бандершаті» вперше і вже з презентацією власної поетичної збірки, яка тільки-но вийшла у видавництві «Люта Справа»: «Зазвичай, літсцена на музичних фестивалях ― річ відчутно вторинна. Не так багато відвідувачів зацікавлені поезією, якщо є ще фуд-корт і пиво. І я їх розумію! Але на «Бандерштаті» все було інакше, мабуть, через безалкогольний формат. Мій виступ був у п’ятницю, коли на головній сцені ще немає концерту, а відвідувачі тільки з’їжджаються. Хвилювалася, що ніхто не прийде (це такий популярний психоз серед поетів і тих, хто десь виступає), та насправді слухачів було багато і вони жваво реагували на почуте. Гарна була атмосфера і вдячна публіка. І хоч як боляче, що по пиво треба було ходити аж у центр, безалкогольний фестивальний формат має безліч плюсів».

На бандерштатівських літературних ранкуваннях можна було наслухатися Юрія Іздрика, Ірену Карпу, Олександра Ірванця, Макса Кідрука, Павла Коробчука, Дмитра Лазуткіна, Ігоря Астапенка, Івана Семесюка, Олександру Гонтар, Павла Матюшу та багатьох інших. А на Гутірковій сцені справжній фурор спричинила лекція Яніни Соколової. Також на фестивалі було щось на кшталт польової книгарні, де відвідувачі могли придбати книжки видавництв «Фабула», «Люта Справа», «Книголав» і книжки з асортименту місцевих видавців і книгарень. На інших локаціях по всьому фестивалю також була література, представлена книжковою мережею «КнигоЛенд» і проєктом «Р.І.Д».

Amphitheatre на «Файному Місті»

Перекочувавши з центру Тернополя на територію аеропорту, а звідти ― на тернопільський іподром, міжнародний фестиваль «Файне Місто» продовжує збирати файних людей не лише біля трьох головних музичних сцен і у пабі «Кайфанемо». Сцена Amphitheatre на фестивалі існує вже 5 років, і всі ці роки її координатором є Юрій Матевощук: «Частково ця сцена пов’язана з мистецьким фестивалем «Ї». Пам’ятаю, як після одного з фестивалів організатори «Файного міста» запропонували мені модерувати Амфітеатр. Але ідея і концепція цієї сцени ― наша спільна. Бо ж там не лише література, а й лекції, кінопокази, театральні виступи, вільний мікрофон для відвідувачів. І навіть музичні виступи, які пасують під формат саме цієї сцени, як цьогоріч було з гуртами «Артерія», «Хороші хлопці» чи «LitCore». Бо ж «Файне Місто» ― не лише музичний, а мультифункціональний фестиваль, де багато атракцій, свої райони, як в окремому місті, а ще правила, паспорти й навіть пастор».

Щоб тримати руку на літературному пульсі, Матевощук намагається відстежувати літературні новини, щоби кожного року запрошувати актуальних учасників, шукати нові проєкти та ексклюзиви. Організатори й куратори завжди радяться, кого запрошувати, щоби вдаліше пов’язати простір і учасників, адже вони часто залучені на різних сценах.

Сергій Жадан, Олег Каданов, Ірена Карпа та Сергій Мартинюк зі своїми музичними проєктами мали виступи ще й на Light та Main сценах: «За таймінгом ця сцена найбільш зручна для відвідувачів, адже її функціонування ми організували таким чином, щоб вона працювала тоді, коли ще не працюють три головні. Тож кожного дня, з 11:00 до 13:00, у нас були лекції, з 13:00 до 16:00 ― проза, поезія та музичні виступи, а о 16:00 ― вільний мікрофон. А потім, вже з 23:00 до 03:00 ночі ― виступи театрів та кінопокази».

Коорднатор не пригадує ніяких особливих казусів на цьогорічній мистецькій сцені, проте на третьому році фестивалю вона мала не надто зручне розташування ― біля Darc stage. І якраз під час виступу Андрія Любки на Darc stage мав репетицію рок-гурт «Порнофільми». Ця репетиція, м’яко кажучи, заважала читанням, тож автор і модератор намагалися перекричати рок-артистів у свої мікрофони. Після цього випадку, зазначає Матевощук, організатори намагалися краще планувати розміщення сцен.

«Цього літа я виступав на літсценах «Файного Міста» і «Бандерштату» ― різна атмосфера, особлива публіка. В Тернополі було спекотно, але попри безжальне сонце, фестивальна аудиторія охоче слухала поезію. Я виступав під супровід клавішних Бориса Севастьянова, виконував не лише вірші, а й пісні проєкту «Артерія». Для багатьох слухачів такий експеримент став відкриттям. У Луцьку літсцена була розташована в затінку на березі річки Стир. Там завжди людно ― бо можна сховатися від спеки й аудиторія доволі обізнана. Цього року, як і попереднього, у мене розкупили всі книжки», ― розповідає поет Дмитро Лазуткін.

«Коли їхала, то трохи мала побоювання щодо виступу на фестивалі «Файне Місто», бо це все-таки музичний фест, тому підготувалася багато розповідати про мандри Україною, — ділиться враженнями координаторка волонтерів проекту Ukraїner Софія Анжелюк. — Утім, аудиторія вранці неділі не просто прийшла, а й була досить активною: було багато запитань і коментарів до проєкту навіть попри відсутність змоги показати відео. Особливо потішили коментарі закордонних гостей фестивалю, які стежать за Ukraїner-ом і мають натхнення мандрувати Україною опісля фестивалю. Додатковим бонусом стала презентація книжки, оскільки цей результат став точкою опори для модератора та його часом провокаційних запитань. Загалом, дуже тішуся, що інтерес до дослідження України збільшується, а люди все глибше занурюються у можливості таких подорожей та мандрів».

Цьогоріч на фестивалі «Файне Місто» можна було не лише достоту позасмагати, а й послухати виступи Сергія Жаданя, Олегя Кадановя, Ірени Карпи, Юрія Іздрика, Анатолія Дністрового, Макса Кідрука, Сергія Мартинюка, Дмитра Лазуткіна, Івана Байдака, чи подивитися цікаві фільми. А охочих парочок пастор «Файного Міста» міг навіть повінчати, «по-фестивальному», звісно.

Літературні сцени на музичних фестивалях — це як літня практика для письменників чи польові дослідження їхньої читацької аудиторії. Це трохи відпочинок, але й дослідження раніше не відвіданих регіонів. І розуміння, що чим далі в глиб, — тим більше дров, але менше книгарень.

Читайте також: Літературна децентралізація: нові фестивалі у Житомирі та Черкасах

Фото надані Натою Коваль, Тетяною Шабловською, Тетяною Бондарюк, Іваном Поливодою