Джозеф Конрад. Межа тіні

Книжка «Про пам’ять, марнославство і собак» — це маловідомі твори геніального англійського гумориста Джерома Клапки Джерома.

До цієї збірки увійшли 9 вибраних есе із двох книг — «Ліниві думки одного нероби» (1886) і «Щоденник одного паломництва та шість есеїв» (1891). Усі вони вирізняються тонкою іронією та гуманізмом, деякі — дещо саркастичні, деякі — пророчі, але всі — неймовірно талановиті й вишукані, адже вийшли з-під пера автора неперевершеного роману «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)».

Для широкого кола читачів.

«Усі видатні літератори — сором’язливі. І я також, хоча мені кажуть, що цього майже не помітно.

Я радий, що це так. Але був час, коли моя сором’язливість надто впадала у вічі і завдавала чимало прикростей мені і незручностей усім довкола — особливо нарікали на неї мої подруги.

Жереб сором’язливого чоловіка не назвеш щасливим. Чоловіки відчувають до нього неприязнь, жінки — зневагу, й він сам себе ненавидить і зневажає. Практика не приносить йому полегшення, і нема для нього іншого ліку, крім часу. Хоча я колись натрапив на чудовий рецепт подолання цієї напасті. Він був опублікований поміж «Відповідей на листи читачів» у маленькому щотижневому журналі і звучав так — я запам’ятав це назавжди: «Засвойте невимушене і люб’язне поводження, особливо з дамами».

Бідолаха! Уявляю собі кривий усміх, з яким він, мабуть, прочитав цю пораду. «Засвойте невимушене і люб’язне поводження, особливо з дамами» — ну, звісно! Навіть не думайте засвоювати щось подібне, мій юний соромливий друже! Ваша спроба наслідувати чужу вдачу неминуче закінчиться тим, що ви станете сміховинно балакучим і грубо безцеремонним. Будьте собою, і тоді вас вважатимуть усього лиш понурим бовдуром.»