Букви в місті: як в Одесі зберігають старі таблички й вивіски

Сергій Ровинський, керівник одеського Зеленого театру,  започаткував проєкт «Букви в місті», який покликаний вивчити, зберегти й систематизувати таблички та вивіски Одеси. Дизайнерка Віка Лопухіна спілкується з автором проєкту про міський простір, ставлення до історії, найцікавіші знахідки та сучасні смаки міських мешканців.

Мені як дизайнерці і людині, яка давно цікавиться історичними шрифтовими знахідками різних часів, яка захищала магістерську роботу на тему «Київські таблички і вивіски», давно хотілося зробити такий блог, в якому будуть зібрані всі київські таблички — чистий, зрозумілий, приємний за кольорами, який буде регулярно наповнюватись. Але я не зробила його.

Зробив Сергій Ровинський, і блог цей не про Київ, а про Одесу — «Буквы в городе. Гид по табличкам и вывескам Одессы: с царских времен до эпохи раннего космолота».

Тому я вирішила взяти у Сергія інтерв’ю. Тема «Літери в місті» серйозна. По-перше, завдяки такому акаунту можна звернути увагу на те, що місто, яке має історію, фактуру, характер — губиться, стає нецікавим і одноманітним, перестає відрізнятися від інших міст нашої країни у тому числі й саме через ті страшні вивіски, якими й досі забиті наші вулиці. У Києві, якщо живеш в центрі і ходиш на роботу десь неподалік, око не так дратується, оскільки відсотків 80% хаотичних рекламних вивісок вже познімали.

В Одесі такого роду «шуму» більше, і якщо хочеш зробити фото архітектурного пейзажу, треба дуже постаратися, щоб ці вивіски не зіпсували його. Знайти куток без потворної вивіски сьогодні так само важко, як герою фільму Мікеланджело Антоніоні «Blow Up» знайти тихий куток ідеального простору у місті. По-друге, всі ми, хто пов’язаний із графічним дизайном, завжди шукаємо цікаві форми літер, цікаві графічні рішення, і нерідко звертаємось до історичних джерел — знахідок, прикладів X-XX століть.

Дуже добре, що з’являються акаунти та видання, які збирають такі артефакти. А те, що такі ресурси найчастіше збирають речі саме XX ст. — має свою логіку, адже чим старіша знахідка, тим важче її знайти, якщо ти не історик чи археолог.

У графічному дизайні знову помітна хвиля модерністського світосприйняття, все вертається — модульні шрифти, чистота дизайну, акцент на оригінальну форму, без набивання її сенсами. Але також в моді й повернення до чудернацьких форм постмодернізму — іронія в дизайнерських «молодих колах».

Хочу назвати свої улюблені акаунти (сторінки) та джерела:

• «Шрифтові знадібки (історичні)» у Facebook, який наповнює Марчела Можина;
• OdessaCityLetters в Instagram, який наповнює Сергій Ровинський;
• Kyiv_type_digest в Instagram, який веде Олесь Гергун;
• odjag_z_evropi в Instagram, який веде Андрій Щербина — лейби і типографіка із секондів;
• oldbook_lettering в Instagram, який веде Людмила Сорокіна і oldbookcovers, який веду я;
• поштові марки «Підпільної Пошти України» — undeground_post в Instagram, який веде Олександр Космач;
• ukranian_logos в Instagram, проєкт Віктора Гупало і Мар’яна Івасика;
• деякі збірки фото у Facebook Ігора Дудника;
• альбом у Facebook із «парканними написами» Дмитра Растворцева — «Типу того 2»;
• книга «Знак. Українські товарні знаки 1960-80-х рр.» від U,N,A collective і IST publishing.

У всіх цих акаунтів є дещо, що їх об’єднує — вони орієнтовані на пошук і дослідження типографіки минулих років.

Про свій проєкт систематизації та архівації одеських вивісок та написів розповідає далі Сергій Ровинський.

Поява ідеї

Колись давно біля нашого будинку був хлібний магазин. На ньому була металева вивіска. Звичайна на той час вивіска звичайного магазину. Але раптом поруч з’явився магазин трохи більший та сучасніший. Та на ньому, замість вивіски, вже було щось таке величезне, пластикове та кричуще.

Незабаром всюди з’явилася неймовірна кількість чогось настільки ж безглуздого, що зовсім не пасувало міській архітектурі.

Виявилось, що та вивіска хлібного магазину була не такою звичайною — вона була красивою, але й інші були красивими. Виявилось, що місто було гарним і дуже органічним, разом з його вивісками, табличками, афішами.

А потім майже все це зникло: але не так зникло, що всі це побачили та занепокоїлися, а так, що, начебто, та й чорт з ним. Хоча, по-перше, таким чином раптово зникла частина історії міста, а по-друге, ну, стало ж зовсім не гарно.

Тому я вирішив зібрати всі приклади цікавої та передчасно зниклої (а також тієї, що, певен, скоро зникне) міської типографіки. Спочатку начебто для себе, а в підсумку — щоб люди ще змогли побачити справжню та гарну Одесу.

Я сам займаюсь цим проєктом. Хоча, напевно, було б погано забути про людей, що періодично допомагають з виявленням цікавих артефактів. Тоді скажу так: проєктом займається безліч одеситів, але я трохи більше.

Що збереглося

Пошук йде у двох напрямках. З одного боку, я шукаю цікаві об’єкти по архівах та за старими світлинами, з іншого — йду в місто та фіксую те, що ще вціліло.

Архіви дозволяють побачити місто та його типографіку часів двохсот- (та навіть більше) річної давнини. Безліч французьких і англійських вивісок; дизайн фірмових магазинів, що йому (дизайну та й самим магазинам) Одеса мала б позаздрити й сьогодні; абсолютно нетипове для нинішнього міста використання фасадів (не кажучи вже про стан архітектури) — фактично, це було зовсім інше місто.

Серед цікавих об’єктів, які все ще існують, частіше зустрічаються радянські. Це доволі логічно, бо артефактів дореволюційної епохи в місті залишилось не так багато, а сучасні екземпляри переважно не мають особливої цінності.

Вивіски з дореволюційними написами зустрічаються нечасто, та й ті у доволі передсмертному стані. Хоча приємні виключення все ж мають місце. Але, крім вивісок, є сходи, ліхтарні стовпи, люки та інші об’єкти міського середовища поважного віку — вони частіше радують старовинними текстами.

Відповідальне ставлення до минулого

В Одесі, та й, напевно, не тільки в Одесі, є незрозуміла мода на дореволюційну орфографію, на вінтажні шрифти з обов’язковим твердим знаком на кінці. Але послідовники цієї моди переважно не можуть відрізнити «Ѣ» від «Ъ» та взагалі не вдаються до нюансів орфографії того часу. Малинові пластикові слова з підсвіткою, що виконані псевдостаровинним шрифтом та написані з помилками — це погана мода. Це несмак та небажання вивчити, вникнути, розібратися. Я проти повернення до дизайну минулого сторіччя в популярному форматі тупого та неохайного копіювання.

Я за вивчення дизайну людьми, які відповідальні за зміни міського середовища. Я за вивчення ними історії міста. Його особливостей. Погано, коли дизайнери та архітектори вважають, що до них тут не було нічого. Коли не знають історії, не можуть оцінити її велич, у результаті чого з’являється щось абсолютно чуже і недоречне. Тому озиратися та повертатися в минуле, як на мене, необхідно, але розумно й відповідально.

Улюблені знахідки

Вивіска бетонного закладу Щербакова. Дивовижний екземпляр та зовсім дивовижна для Одеси історія. Ця вивіска проживає за межами туристичної частини міста, на дуже непримітному приватному будинку. Одного разу її демонтували через ремонт фасаду будівлі. Але зберегли та потім гідно розмістили на оновленій стіні. Здавалося б, історія банальна та цілком логічна, саме так і має бути, але схожих випадків я, на жаль, не пам’ятаю.

Меморіальна дошка Іллі Ільфа. Розташована в не менш специфічному місці на ледве живому фасаді — вона надзвичайно прекрасна.

Радянські таблички-інструкції. Про все на світі. Як прати, як рубати дрова, куди кидати сміття, що робити дітям, як економити й коли платити, кому дзвонити, куди бігти… Колись такі існували у кожному дворі. Нині вони централізовані на блошиному ринку та продаються за досить дикими цінами. Городяни цінують своє місто, шкода, що не всі, несвоєчасно та не зовсім законно.

Та ще, мабуть, десяток екземплярів.

Мій проєкт пов’язаний з графічним дизайном, але все ж його призначення швидше музейне. Він збирає та зберігає, він розповідає та показує. До міста треба ставитись дбайливо і шанобливо. Протягом століть воно було абсолютно дивовижним явищем, тож не варто перетворювати його на щось сумне та пересічне.

Читайте також: Дизайнерка Надія Кельм: Чим вужчі рамки, тим точніші ідеї

Зображення: culturemeter.od.ua, orumodua.com, odessacityletters