Гуемер Петер Маріус. Зрошення пустелі

«Острови поміж течій» — це історія митця і шукача пригод Томаса Гадсона — чоловіка, що дуже схожий на самого Ернеста Гемінґвея. Три частини роману — «Біміні», «Куба», «У морі» — подібні на острови спогадів в океані часу. Картини ідилічних канікул батька з синами змінюються епізодами останніх років Другої світової війни та зіткнення із суворою реальністю військових дій. Автобіо­графічний, сповнений стриманої і водночас потужної батьківської любові, відвертий роман про відданість, відвагу і неминучі втрати, які рано чи піз­но доводиться зазнати кожному.

Дім був зведений на найвищій ділянці вузької коси між гаванню та відкритим морем. Міцний, немов корабель, він витримав уже три урагани й ховався в затінку перехняблених пасатами високих кокосових пальм. З боку океану стежка вела зі стрімкого узгір’я вниз до піщаного пляжу й Гольфстріму. У штиль тутешня вода здавалася темно – синьою з берега, та варто було зайти в море, як зеленаве сяйво її спалахувало над мучнистим білим піском, і тіні великих риб можна було вгледіти задовго до появи їх самих.

Удень то було безпечне та чудове місце для купання — не те що вночі, коли, полюючи на краю Гольфстріму, до берега підпливали акули. Погожими ночами на терасу будинку від моря долинав плюскіт упольованої риби, а з берега у воді було знати фосфоресцентні сліди акул. Уночі хижаки не відали страху — все решта боялося їх. Та вдень вони трималися якнайдалі від білого мілинного піску; а коли й наближалися, їхні тіні було видно завчасу.