Ред'ярд Кіплінґ. Як кіт блукав де заманеться

Хочете дізнатися, як дикі тварини стали свійськими, а кіт так і залишився диким-предиким?

Про це вам розповість Ред’ярд Кіплінґ! Знаменита казка англійського Нобелівського лауреата заграла новими барвами завдяки самобутнім ілюстраціям Володимира Штанка. Продовжуючи серію “Тафі і Теґумай”, книжка запрошує читачів познайомитися зі своєрідним приквелом до історій про те, як написали найпершого листа, вигадали абетку і табу.

— Ти — Кіт, який самотою блукає, — знову засміялася Жінка. — Ти не друг і
не слуга. Сам так сказав. Тому йди звідси і блукай собі, де заманеться.
Тоді Кіт вдав, що йому прикро, і нявкнув.
— Невже ніколи не увійти мені до печери? Не сидіти при теплому вогнищі?
Не пити теплого білого молочка? Ти така мудра й така красива, невже можеш чинити жорстоко навіть з Котом?
А жінка сказала:
— Я знала, що мудра, але не відала, що красива. За ці слова я укладу з то –
бою угоду. Коли хоч раз я скажу тобі добре слово, можеш заходити до печери.