* ESC - закрити вікно пошуку

Головна Вітрина 2020 - від Арсеналу до Форуму Зарубіжна художня література

Зарубіжна художня література

195₴

Купити книжку

Мені Мюріел Дові. Дівчина в Карпатах

Дові М. М. Дівчина в Карпатах / М. М. Дові ; пер. з англ. Н. Марчук. Львів : Апріорі, 2020. 196 с.

Авторка твору — молода емансипована шотландка, яка вирушає самостійно знайомитися з мешканцями далекого краю – Галичини. Влітку 1890-го року вона здійснила кінний перехід через Гуцульщину та Покуття, пройшла по Чорногорі, побувала у Коломиї, Делятині, Косові, Космачі, Жаб’є, проїхала через Львів. Мандрівниця неймовірно щиро описує враження від побаченого, робить філософські висновки, заохочує замислитися над тим, що ми здобуваємо і що втрачаємо з розвитком цивілізації. Українською перекладено вперше.

Я вляглася спати, усміхаючись невідомим завтрашнім пригодам. Коломия втомилася від гамору; кроки й голоси за моїми вікнами нарешті стихли. Польське ліжко, схоже на високий пиріг із щедрою начинкою, було досить зручне. Маленька червона ковдра з білосніжною підковдрою вражала чистотою. Натомлена, я незчулася, як заснула. Шкода, не можу сказати, що добре виспалася, хоча дуже хотілося. І двох годин не минуло, як прокинулася від неприємного відчуття — мене кусали блохи. Мабуть, про їхню наявність тут знали всі, крім мене. Я засвітила лампу і збагнула, що радо обміняла би револьвер на каламарчик протиблошиного засобу «Кітінг».

Коломийська блоха заслуговує окремого абзацу — вона особлива. Велика й міцна, хоч і поступається гнучкістю та рухливістю своїй західній родичці, вона пересувається поважно, сповнена усвідомлення власних можливостей. Одна блощиця знайшла на мені латочку, так би мовити, незасадженої землі, і всіяла її цятками укусів, як садівник висаджує рослини — із вишуканим смаком та з урахуван ням перспектив ділянки.

Ну, досить уже деталей. Єдине, що мене дратує майже так само, як укуси бліх, — це скарги на них від людей, які ніколи особливо й не страждають, почухмаряться кілька хвилин, покажуть крихітну плямку від укусу й відразу ж про неї забудуть. Інші ж, навпаки, відчувають свербіж тижнів зо три: я саме з таких мучеників. Це не було би таким важливим, якби не дещо, про що повідаю пізніше: цього літа я двічі мало не померла, і смерть підходила найближче саме цією авеню, цим шляхом…

Назад до вітрини

читайте також

Поворот ключа

Рут Веа

Рідна мова

Джек Тіньовий

Роджер Желязни

Навчальна книга - Богдан

Патрік Мелроуз: Трохи надії

Едвард Сент-Обін

Фабула

Нью-йоркська трилогія

Остер Пол

Видавництво Старого Лева

200₴

купити книжку

159₴

купити книжку

130₴

купити книжку

120₴

купити книжку

Рут Веа. Поворот ключа

Ровен Кейн випадково натрапляє на вакансію — сім’ї з чотирма дітьми потрібна досвідчена нянька — і надсилає резюме. Отримавши роботу, жінка вражена розкішшю, в якій живе родина Елінкортів. «Розумний будинок», вражаючі панорами Шотландії, щаслива сім’я… Все здається надто бездоганним, щоб бути правдою. І вже наступного дня Ровен потрапляє у справжній кошмар — жахіття, що не піддається логічним поясненням і закінчиться смертю дитини.

Пишучи своєму адвокату з тюрми, Ровен розплутує химерні події, що привели її до в’язниці. Жінка визнає, що помилялася, зізнається в брехні й розкриває всі свої таємниці, але переконує — вона не вбивала. Вона не винна. Принаймні, не в убивстві. А це означає, що винний на волі…

«Поворот ключа», неперевершений психологічний детектив від Рут Веа — Агати Крісті нашого часу, триматиме читача в напрузі аж до останньої сторінки!

Мені лишень відомо, що він і будинок — одне ціле, тож якщо обдерти стіни Гетербрей-Хаусу, роздерти нігтями шпалери з павичами та роздовбати гранітну плитку, почне просочуватися така сама темрява, що нуртує під шкірою Білла Елінкорта.

Книжка доступна у твердій і м’якій обкладинках

Читати більше

Роджер Желязни. Джек Тіньовий

Світ «Джека Тіньового» — це чорно-білий світ, розділений поміж Магією, що панує на нічній стороні планети, і Наукою — владаркою освітленої сторони. Історія ж, що її розповідає нам автор, здавалось би, простенька й невигадлива — історія про нефортунного злодія і крутія на ймення Джек Тіньовий, його страту, воскресіння й жадобу помсти. Прагнучи відплатити за кривду й повернути кохану, він пожертвує хоч цілим світом і вже не зійде з обраного шляху. І на цьому шляху йому не забракне ні відваги, ні жорстокості, ні хитрості, як його творцеві не забракло таланту, щоби перетворити простеньку історію помсти в епічну філософську притчу.

Дракон пустив у бік Джека цілий фонтан полум’я, а той повністю зайшов у тінь — і полум’я зникло з його вдихом. Тоді Джек дихнув вогнем назад на дракона.

Той здивовано форкнув і заходився терти крилом очі, що раптом зволожніли. У цей час на нього наповзла тінь, лягла на писок. Це вгамувало нову спробу підпалу.

Читати більше

Едвард Сент-Обін. Патрік Мелроуз: Трохи надії

Події третього роману з циклу про Патріка Мелроуза розгортаються за вісім років після смерті Девіда Мелроуза. Патрік вчиться жити по-новому, а для цього мусить розібратись зі скелетами у власній шафі. Він багато років уникав навіть думок про те, що з ним сталось у дитинстві, і щиро ненавидів батька. Але тепер він готовий зустрітися з привидами минулого. У блискучій іронічній манері Сент-Обін зображує манірне та претензійне життя британської аристократії, запрошуючи читача на вечірку, де головна гостя — принцеса Маргарет.

Він був украй виснажений хронічною потребою бути відразу у двох місцях: у своєму тілі й поза ним, на ліжку і на карнизі для штор, у шприці й у вені; одне око ховається під пов’язкою, а друге на цю пов’язку дивиться; прагнути забуття, щоб позбутися ролі спостерігача, а потім мимоволі спостерігати, як забуття підступає, і надавати темряві форму; цуратися будь-яких зусиль, але підривати безвілля непогамовністю; віддавати шану каламбурам, але не терпіти вірусу двозначності; прагнути завжди ділити речення навпіл, нанизуючи їх на обмежувальне «але» і водночас бажаючи розправити скручений, як у гекона, язик, аби з непохитною впевненістю впіймати далеку муху; намагатися уникнути саморуйнівної іронії і говорити відверто, попри цілковиту нездатність вкласти у фразу будь-що, окрім іронії.

Читати більше

Остер Пол. Нью-йоркська трилогія

«Нью-йоркська трилогія» — по-справжньому сміливий і захопливий роман одного з найдивовижніших американських письменників Пола Остера.
У «Скляному місті», першій частині трилогії, письменник Деніел Квінн посеред ночі отримує зловісний телефонний дзвінок, що повністю змінює його життя. «Привиди», друга частина, оповідає химерну історію таємничого Білого, який хоче, щоб детектив Синій простежив за чолов’ягою на прізвисько Чорний. У «Замкненій кімнаті», завершальній частині книжки, головний герой дізнається, що його давній друг зник, залишивши дружину та дитину, а на додачу цілу купу рукописів.

Ці три зовсім різні та водночас тісно пов’язані історії — яскравий зразок постмодерністської літератури. Українською трилогію видано вперше.

А почалося все з неправильно набраного номера, трьох телефонних гудків глупої ночі й голосу на іншому кінці дроту, який звернувся не до нього. Потім, значно пізніше, коли він нарешті обдумав усе, що сталося, то дійшов висновку: немає у світі нічого справжнього, крім випадковості. Але то значно пізніше. Спочатку були тільки ця подія і її наслідки. Питання не в тому, чи могло все скластися інакше, а чи перші ж слова з вуст незнайомця визначили подальший хід історії. Питання в історії, а чи є у ній сенс — це не самій історії сповіщати.

Що ж до самого Квінна, то в нас немає потреби на ньому зупинятися. Хто він такий, звідки, чим займається — не має значення. Нам, скажімо, відомо, що йому на той час виповнилося 35 років. Відомо, що колись він був чоловіком і батьком, але його дружина та син загинули. Нам також відомо, що він писав книжки. Якщо точніше, відомо, що він писав детективи, які виходили під псевдонімом «Вільям Вілсон».Він клепав десь по книжці за рік, що давало змогу скромно жити у маленькій нью-йоркській квартирці. А що на роман
ішло не більше п’яти-шести місяців, то рештою часу порядкував, як заманеться. Він багато читав, розглядав картини, ходив у кіно. Влітку дивився по телевізору бейсбол; взимку ходив слухати оперу. Утім, понад усе він любив гуляти. І в дощ, і в сніг, і у спеку, і у студінь він майже щодня виходив із квартири повештатися містом — без конкретного пункту
призначення, просто йшов, куди ноги несуть.

Читати більше

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Разово Раз на місяць