«Зелена хвиля»: перший книжковий ярмарок офлайн у добу COVID-19

І хоча основні події одеської «Зеленої Хвилі» відбулися ще на початку місяця, ми вирішили не пропускати нагоди й таки відвідати офлайнову частину цього книжкового фестивалю. У пандемійному 2020-му залишилося не так вже й багато літературних івентів, організатори яких наважилися на проведення чогось «живого». На тлі масової міграції в онлайн, фестивалі зі справжніми книжками та справжніми (не екранними) людьми починаєш цінувати по-новому.

Інтригувало й те, наскільки такий фестиваль загалом можливий в умовах теперішнього карантину. Ми знали, що програму заходів оприлюднили лише декілька тижнів тому, тож сумніви щодо того, чи відбудеться «Зелена Хвиля» взагалі, не полишали нас до останнього моменту. І як виявилось, організатори й учасники також розділяли з нами схожі почуття.

Події просто неба

На відміну від минулого року, коли саме під час ярмарку Одесу почало заливати рясними дощами, цього разу місто зустріло нас сонцем, і це одразу задало потрібний настрій. 

Найперше, що ми робимо – йдемо до парку Шевченка, де розгортається основна «панорама» фестивалю просто неба. Ятки видавців та книгорозповсюджувачів формують собою цілу «вуличку», якою туди й назад рухаються книголюби й випадкові перехожі.

«Зелена Хвиля» проводить заходи у такому форматі вже не перший рік, але у парк Шевченка ярмарок переїхав лише минулого року. До того фестиваль довгий час прописувався у «Зеленому театрі». Якщо враховувати особливі умови, які склалися цьогоріч через пандемію коронавірусу, то можна сказати, що «Зеленій Хвилі» з локацією пощастило. З одного боку, організаторам не довелося шукати нового місця, щоби втиснутися в обмеження й вимоги карантину, з іншого боку – де ще можна безпечно зібрати у наш час велику кількість людей на культурну подію, як не у затінку дерев й на свіжому повітрі?

Як для «карантинних» умов, «Зелена Хвиля» зібрала не так вже й мало учасників – у ярмарку взяли участь близько 50-ти видавців та книгорозповсюджувачів. Серед них є навіть 7 учасників, які цьогоріч вперше беруть участь у події.

Також організаторам вдалося залучити й нових партнерів, серед яких зокрема і відомий онлайн-магазин «Yakaboo». 

І хоча все відбувалося «по-одеськи» невимушено, організатори мали цього року чимало викликів і сумнівів. До останнього вони навіть не брали внесків за участь, що змусило їх розраховувати на свої власні ресурси, а також на допомогу Українського Культурного Фонду. 

«Зелена Хвиля» в цьому році — дуже цікава. На ярмарку навіть більше видавництв, ніж минулого разу. Ситуація у світі дається взнаки, тому людей було менше, ніж у попередній рік, та й до фактора ціни на книжку вони підходять обережніше, ніж раніше. Але загалом атмосфера дуже гарна. Організовано все було «ідеально», навіть попри обставини. Наступного року ми також плануємо сюди приїхати», – зазначають представники видавництва «BookChef».

За чотири дні фестивалю на «Зеленій Хвилі» провели понад 90 заходів (40 для дітей і підлітків, а також 50 для дорослих).

Презентації, зони творчості, розважальні події, нагородження переможців численних конкурсів («Море Талантов», «Корнейчуковскька премія», «Искусство Книги» й інші) та сам книжковий ярмарок відвідали близько 12 тисяч людей, що, знову ж таки, для епохи ізоляції видається непоганим результатом. 

До речі, попри обставини та складну ситуацію у галузі, організаторам таки вдалося надрукувати альманахи з творами учасників конкурсів та лауреатів премій. Вони стали частиною винагороди для переможців, а також, що важливо, відправились й до місцевих бібліотек. Цей факт – окрема гордість фестивалю.

«До більшості книжкових магазинів у світі люди йдуть не лише задля того, щоб саме купувати книжку. Це комунікація! Вони йдуть на цю книжкову «тусовку» – та виходять звідти натхненними. Але в наших книжкових крамницях ми наразі не маємо цього процесу. Тому що українські книгарні «марнують» свій час на те, щоб виживати. Нам треба над цим працювати. Читання має бути «модним», – зазначає Белла Ханамерян, організаторка фестивалю «Зелена Хвиля».

Не обійшлося на книжковому фестивалі в Одесі й без суто одеської тематики. Партнер «Зеленої хвилі», видавництво «Book Chef», презентував книжку «Легенди Одеси», яка мала надзвичайний попит. А, наприклад, Борис Тинка, польський автор путівників та один з відомих (в Україні в тому числі) гідів, запрошений польським одеським товариством, дуже яскраво та емоційно презентував свій новий «Путівник по Одесі». 

Взагалі емоцій на фестивалі вистачало. Це справді можна було назвати «хвилею», яка проносить крізь весь книжковий світ за чотири дні.

Що ж до одеського колориту у програмі, то додала його й Одеська Національна Наукова Бібліотека, запросивши всіх на програму у свій «одеський дворик». Всі гості смакували «сушкою» та цукерками «Рачки», слухали одеські пісні та насолоджувались «одеськими діалогами» у живих постановках. Одесити «не були б одеситами», якби не приділили уваги своєму місту. У контексті літньої подорожі у відоме курортне місто, це все виглядало дуже доречно.

«Зелена Хвиля» та бібліотеки

Бібліотеки цьогоріч посіли особливе місце на фестивалі, адже час його проведення збігся з «ОдесаБібліоСамітом» та XXI Всеукраїнським форумом «Українська книги на Одещині», тому синергії між цими івентами була неуникною.

Окрім «Одеського вечора», який порадував всіх гостей, Одеська Національна Наукова Бібліотека організувала виїзне свято книги в прекрасному Доброславі в межах Форуму української книги, яке закінчилося даруванням книжкових комплектів у місцеві книгозбірні. Також були проведені творчі зустрічі, презентації, ряд онлайн-сесій щодо питань, які наразі турбують культурну спільноту. Серед них була присутня й тема існування «в новій реальності», яка, можна сказати, стала лейтмотивом усього літературного вікенду в Одесі.

Були й панельні дискусій в онлайн-форматі, обговорення актуальних питань у сфері книговидання та книгорозповсюдження, круглі столи з бібліотекарями та багато іншого. Усі охочі могли долучитися до майстеркласів, наприклад, про підліткове читання, або ж приєднатися до екскурсій бібліотеками. Це були три повноцінні «бібліодні» в Одесі та за її межами, насичені подіями та цікавою інформацією для професіоналів галузі.  

«За бібліотеками майбутнє! У Мельбурні п’ятдесят відсотків населення записані до бібліотек. Та й взагалі той обсяг роботи, що виконують бібліотеки (конкурси, якісь зустрічі, цікаві марафони тощо) – це класна «штука»! Вони мотивують», – говорить Белла Ханамерян.

А Олександр Афонін, президент Української Асоціації Видавців та Книгорозповсюджувачів, наголошує, що крім online-форматів, нам потрібне «живе спілкування» не менше, а навіть більше. Адже на карантині люди все більше відмежовуються одне від одного.

«Саме бібліотеки мають продовжувати грати в цьому процесі значну роль. Варто наголосити, що досвід Одеської національної наукової бібліотеки показує, що є ефективні методи підтримки книги й читання як факторів, що мають найбільший вплив на процес успішної соціалізації людини. Позиція бібліотеки – не чекати поки до тебе прийдуть люди, а йти самим до людей, – виявилась дуже ефективною», – стверджує Афонін.

Водночас він додає, що саме завдяки пандемії стала можливою колаборація компаній та організацій, які за інших умов, можливо, так би й не знайшли точок дотику: «Обставини спонукали до об’єднання зусиль компанії «Експо-Юг-Сервіс», яка є організатором книжкового фестивалю «Зелена Хвиля», і Одеської національної наукової бібліотеки як організатора форуму «Дні української книги на Одещині», задля спільного заходу, сумнів у можливості проведення якого висловлювали навіть найстійкіші оптимісти. Однак це той випадок, про який кажуть: «Не було б щастя – так нещастя допомогло!»

Разом з тим директорка Одеської Національної Наукової бібліотеки Ірина Бірюкова вважає, що любов до книжок закладена в основу культурного коду кожного одесита, тому такі об’єднання здаються закономірними та природними: «Безумовно, колаборація в часи бурхливих змін є розумною альтернативою, яку ми прагнемо розвивати, щоби дієво сприяти авторам і видавцям, читачам, органам державної влади й місцевого самоврядування, а також усім партнерам бібліотек у досягненні спільних цілей – популяризації книги й читання, сприяння відродженню та розвитку культури в Україні, стимулювання книговидання. Тож стереотип про те, що у бібліотеках «нудно», вже не актуальний».

«Зелена Хвиля» онлайн

Новою складовою цьогорічної «Зеленої хвилі», як і багатьох фестивалів 2020-го, стала онлайн-складова. Оскільки організатори до останнього не мали впевненості у тому, що офлайнова програма відбудеться, віртуальній частині приділили багато уваги.

«Ми спробували! Чесно кажучи, перший раз було страшно. Ми розуміли, як це має бути приблизно. Ми вже робили стріми з наших подій до того, але це було не так, як зараз. Одразу розумієш, що живий фестиваль не дешеве задоволення, але якісний онлайн – ще дорожчий. Та це все ж важливо для нас. Усі жаліються на те, що якісного продукту нема, діти не читають… Але, якщо молодь йде до віртуальною реальності, то буде краще, якщо вони бачитимуть там і нас», – ділиться Белла Ханамерян.

Онлайнова програма «Зеленої Хвилі» стала не лише доповненням до живої частини, але й вийшла за її межі. Стріми та віртуальні дискусії триватимуть аж до 6-го жовтня, долучитися до цих «подій» можна на спеціально створеному каналі в YouTube чи на сторінці фестивалю у Facebook. Вже зараз там можна знайти записи телемостів, зустрічей з письменниками, лекцій, тощо. 

Окремим приємним бонусом від фокуса на онлайн-складовій, стало віртуальне «знайомство» Одеси як літературного міста UNESCO з іншими містами світу, що також мають цей статус. Зокрема одесити спілкувались із Мельбурном, Едінбургом та Норвичем. 

Також статус міста літератури UNESCO дозволив Одесі міцніше взаємодіяти з культурними колами Львова – ще одного українського міста, яке має такий титул. Це дозволяє обмінюватися досвідом та організовувати спільні культурні проєкти. Наприклад, у межах цієї співпраці до Одеси цьогоріч приїхала виставка, присвячена Івану Франку.

Фестиваль як простір спілкування

Багато учасників фестивалю та ярмарку відзначають, що «Зелена Хвиля» сприймається ними перш за все не як «місце для продажу», а платформа для комунікації, підтримки читацької спільноти, пошуку нових знайомств та обміну досвідом між колегами.

«Книжковий фестиваль – така банальна начебто «штука». Але мені подобаються такі «банальні», прості речі, адже вони «дієві». Загалом «Боротьба» йде не з продаж книжок, не за популяризацію нових. «Боротьба» йде за сервіс для тих, хто залишився із читанням, за свою спільноту. Крім того, фестиваль – це місце де просто людина, що проходить повз, чіпляється за «картинку», за щось, що привертає увагу, за яскраву «пляму». Це шанс, долучити нового читача до спільноти», – ділиться своїми роздумами Олег Симоненко, засновник видавництва «Час Майстрів».

У цьому контексті «Зелена Хвиля» також може відігравати роль певної туристичної принади та приємного доповнення до вже традиційної, «морської» програми туристичного міста. Адже залучення випадкових відвідувачів до читацького кола – це звична справа для одеського фестивалю. Це відкриває нові перспективи для книжкової сфери, але й для «тематичного» туризму. 

«У нинішніх умовах, проведення регіональних книжкових ярмарків і фестивалів набуває виключно важливого значення. Це інструмент відродження і підтримки живого, фізичного спілкування, руйнації «шкаралупи» відособлення» людини, створення стійкої платформи для порозуміння, основними об’єднавчими чинниками й факторами яких виступають «жива», реальна, а не віртуальна, книга і реальні люди», – додає Олександр Афонін.

Про створення літературної спільноти говорять й самі організатори. Белла Ханамерян зазначає, що їхня команда виступає за те, щоб літературні фестивалі відбувалися не просто точково, а охоплювали всю країну: «Коли є певне ком’юніті, воно притягує все більше читачів, письменників, зрештою і увагу влади. Тільки в такому випадку нас будуть сприймати належним чином. Саме до цього нам і треба прагнути».

Попри всі перешкоди, «Зелена Хвиля» відбулася й залучила досить велику кількість відвідувачів, і це безперечно можна записати до успіхів оргкомітету фестивалю. Гарна погода та атмосфера курортного міста лише доповнюють книжково-літературне свято. Водночас фестиваль виглядає як приємне доповнення й до туристичного списку активностей. 

За словами PR-менеджерки та програмної директорки «Зеленої Хвилі» Лали Алексерової, команда фестивалю також задоволена результатом: «Враження загалом позитивні. Тому що була певна «спрага» у публіки – фестиваль був явно потрібен. Жага до спілкування, подій та саме книжок. А коли в когось є потреба до того, що ти робиш – що може бути краще?»

Читайте також: «Зелена Хвиля»: італійські гості, діти і рясні дощі