9 фактів про український книжковий ринок: якою бачить галузь британська експертка

Британська Рада та Український інститут книги опублікували результати дослідження українського книжкового ринку. Вперше таке дослідження було здійснене за допомогою «зовнішньої експертизи» запрошеної експертки, британської дослідниці Емми Шеркліф, яка здійснила візит в Україну та провела близько 100 годин глибинних інтерв’ю з українськими видавцями, книгорозповсюдниками, авторами та експертами галузі. Чи може український ринок вийти на міжнародний рівень? Чи можливий вихід в англомовний сегмент перекладної літератури? Чи бачимо ми свій ринок об’єктивно, чи перебуваємо у «мильній бульбашці»? Читомо ділиться найприкметнішими знахідками з дослідження.

1. Україна здатна багато чого запропонувати міжнародним партнерам

«Якість дизайну та виробництва багатьох назв, виставлених у книгарнях, на надзвичайно високому рівні».

.

— Емма Шеркліф

Вітчизняним видавцям, друкарям та ілюстраторам дійсно є чим пишатися. Окрім дослідниці, це підтверджують і регулярні відзнаки українських дизайнерів та ілюстраторів на міжнародних фахових конкурсах, фестивалях і подіях, таких як Франкфуртський книжковий ярмарок чи Болонський ярмарок дитячої книги. Український літературний продукт дійсно цікавить і потрібен світові. Як приклад інновацій у секторі та креативного підходу в просуванні товару, експертка наводить кейс компанії «Art Nation», що «оживили» героїв дитячої книжки за допомогою технологій доповненої реальності.

 2. Більшість нелегального контенту, будь-якого формату, є російськомовним

8% респондентів назвали піратство та порушення авторських прав найсерйознішим фактором, з яким стикається галузь; крім того, 9% назвали найбільшим викликом «загрозу з боку російських видавців», і ці два питання тісно пов’язані.

За оцінками видавців, через піратський контент і контрабанду втрачається близько 30% продажів. На додаток, це виливається у те, що україномовного ринку електронних книг майже не існує. Оскільки абсолютна більшість завантажує безкоштовні російськомовні версії, частка доходів від електронної та аудіо книги не перевищує 3%, а видавництва не бачать сенсу вкладатися у сферу. Оскільки втрати від друкованої книги вище, їх набагато більше лякає саме «фізична» наявність чорного ринку де переважає або нелегально ввезена книга з Росії, або її нелегально надрукована копія в Україні. 

Читайте також: Кримінальне чтиво: як книжковий ринок відреагував на обмеження росліту

3. Український книжковий ринок на 80% складається з перекладної літератури

Українські видавці дуже добре знайомі з процесом купівлі прав на художню літературу та нонфікшн, які в основному купуються в таких країнах як Велика Британія, США, Франція та Німеччина. Втім, попри те, що більшість українських книжок, права на які таки продаються за кордон, саме дитячі, навіть у цій категорії переважає перекладна література. Це загрожує тим, що діти будуть краще знайомі з культурою чи історією тих країн, які описуються на сторінках перекладної літератури. 

На жаль, не схоже, що ця ситуація може змінитися найближчими роками: у 2020 році закрився «Фонтан казок», єдине дитяче видавництво, що спеціалізувалося тільки на виданні українських авторів, у 2021 році криза на ринку призвела лише до прагнення видавців зменшити ризики, позбавляючи шансів українських дебютантів на противагу світовим бестселерам. Держава зможе вплинути на ситуацію в разі надання грантів видавцям та українським авторам — ці функції вже покладені на Український інститут книги, проте надання грантів не може бути реалізоване без погодження від Міністерства фінансів.

4. Недосконалість перекладів призводить до небажання аудиторії читати українською 

«У нас, українських видавців, недостатньо підстав вкладатися у розвиток перекладу й редагування українською. Ми можемо купувати російські назви дешевше».

.

— видавці

Значною проблемою все ще залишається брак кваліфікованих перекладачів з української та на українську. Як бачимо, ситуація з російськими назвами негативно відображається й на українську традицію перекладу. Сумним є і факт, що російський вплив поширюється не лише безпосередньо на внутрішній книжковий ринок України, а й на її потенційних закордонних партнерів. Так, іноземні видавці іноді навіть не бачать різниці між українськими та російськими правами продаючи їх усі видавництвам з Росії, які, своєю чергою, можуть ніколи так і не видати українську версію тим самим надаючи споживачеві єдину опцію — купувати російськомовний аналог.

5. Видавцям не вистачає навичок та впевненості щодо представлення власного літературного продукту та продажу прав

«В України немає причин не змагатися за статус Почесної країни на Франкфуртському або Лондонському книжкових ярмарках».

.

— Емма Шеркліф

 

Найбільшою прогалиною в навичках видавців було визначено саме брак знань щодо продажу прав за кордон і недостатнє розуміння як правильно себе представити та налагоджувати зв’язки з міжнародними партнерами. Дослідниця також відмічає брак впевненості, який міг розвинутися через нестачу даних про книжковий ринок. Однак робота в цих напрямках вже ведеться як Українським інститутом книги, так і іншими організаціями. Важливою є і кількість перекладів, а також наявність програми їхньої підтримки. З одного боку, кількість перекладів, здійснених зокрема й за підтримки програми Translate Ukraine, робить нашу участь у почесному статусі реальнішою. З іншого — залежно від обраного заходу, необхідна наявність не менш як 100 перекладів на відповідну мову і ринок, що з огляду на поточний стан з перекладами, займе не один рік. Окрім того, представлення України як фокусної країни на будь-якому міжнародному заході коштує дорого: так, у 2018-му з держбюджету Грузії на участь країни у Франкфуртському книжковому ярмарку виділили майже 170 мільйонів гривень.

Читайте про представлення Грузії у матеріалі «Що розповіли 33 літери грузинського алфавіту у Франкфурті»

6. Місцевий нон-фікшн має шалений попит

За словами видавців, близько 80% нон-фікшну в Україні складають перекладені назви. Водночас їхній контекст дуже відрізняється від українських реалій, що  своєю чергою, забезпечує неабиякий комерційний успіх саме місцевій нехудожній літературі. Свідченням цього є бодай нещодавній успіх «Big Money» Євгена Черняка, «Емоційного інтелекту» та навіть «Справи Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані. Водночас саме нон-фікшн література є найдорожчим на ринку сегментом, проте ціни на нон-фікшн, хоч і вищі за художню та почасти дитячу літературу, за даними книгорозповсюдників, не втратили у своїй популярності навіть під час карантину.

Читайте, які книжки потрапили до списків бестселерів у 2019 та 2020

7. Не існує ані централізованого навчального закладу, ані традиції залучення професіоналів галузі для наставництва у професії

«Бракує підготовки, що відповідала би професійним потребам видавців»

.

— Емма Шеркліф

В українській видавничій галузі дуже сильним є кадровий голод, який стосується навіть молодших спеціалістів. Для розв’язання проблеми критично важливо знайти саме таке рішення, яке б поєднувало розвиток практичних навичок разом з академічним навчанням. Так дослідниця пропонує започаткувати центр післядипломної освіти та акцентує на важливості проведення короткотермінових навчальних програм, у тому числі міжнародних. 

Читайте також: Менторська програма 3×3: британський досвід для українців

8. Недостатня обізнаність щодо України значно перешкоджає продажу прав за кордон

«Серед респондентів, опитаних у Великій Британії, дуже мало могли назвати українських авторів».

.

— Емма Шеркліф

Починаючи з 2014 року Україна розпочала активно рухатися в напрямку інтернаціоналізації свого книжкового ринку та популяризації української літератури за кордоном. Проте, розпочаті Українським інститутом дослідження підтверджують цей факт.  На жаль, одним із факторів низької обізнаності про Україну є саме брак агентів, редакторів і перекладачів у літературному світі, які б володіли українською мовою. Саме тому купівля прав на книгу якість написання якої важко оцінити, є ризикованою справою. На щастя британська експертка переконана, що іноземні видавці перебувають у постійному пошуку перекладної художньої літератури, тож українські високоякісні книжки — це без сумнівів привабливий експортний товар.

9. Розвиток видавничої галузі затримують проблеми з грошовим потоком та висока вартість кредитних коштів

Пані Шеркліф відзначає, що брак ресурсів є особливо відчутним для малих підприємств, що нерідко спонукає їх звертатися до краудфандингу книжок. Анонсована у 2019-му та запущена у лютому 2020-го програма «Доступні кредити 5-7-9%», в рамках якої держава компенсує підприємцю частину кредитного навантаження, на жаль, не мала сенсу для видавців, які не змогли скористатись цією можливістю.  

Безумовно, це далеко не вся корисна інформація з дослідження, а лише запрошення познайомитися з текстом повністю.