Моніка Пец. Невидиме місто

Яким був би сьогоднішній день, якби можна було змінити вчорашній? Головна героїня Гелена — дівчина без минулого, але з тисячею запи- тань. І навіть її найкраща подруга Боббі не може на них відповісти, хоча зазвичай знає геть усе. Данте — хлопець із різнобарвними очима, з іншого світу. І, можливо, має відповіді, які так прагне відшукати Гелена. Загадковий годинник із вісьмома стрілками поєднує їхні світи. І ось починається подорож, яка вийде за межі реального… Для широкого кола читачів.

Гелена почувалася так, наче зараз було Різдво, Великдень і її день народження одночасно, ніби вона отримала «відмінно» з математики, запхала голі ноги в теплий пісок, виграла в монополію чи взагалі переживала все прекрасне, що з нею коли-небудь траплялося нараз. Її серце вистрибувало з грудей. Дівчина схвильовано перебирала залишки минулого. Ще ніколи вона не була такою близькою до батьків. Гелена знайшла пошарпану книжку про тактику в гандболі, кросівки, надбите горнятко з іменем Рея, костюм святого Миколая і моторошну ляльку із викрученими ногами і руками, приплюснутим тулубом і зламаними повіками. Поміж старих книжок і кухонних предметів Гелена знайшла і годинник. Дівчина зворушено крутила в руках косооку плюшеву сову з круглим вишневим тільцем, крилами в рожеві цятки й зеленими кігтями. Хтось дбайливо створив цю дивну пташку із решток матеріалів. Тремтячими пальцями Гелена потягнула за кольорову кульку, що висіла на червоному шнурі поміж лап сови. Із годинника залунала жалібна мелодія. У підсвідомості Гелени почали виникати невиразні спогади. Як над нею пропливали хмари, постійно змінюючись, далекі, недосяжні та невловимі. Ця музика належала до іншого світу, до якого дівчина не мала доступу. Вона зрозуміла послання, проте не могла пояснити, звідки взялася ця впевненість: дедалі тихіші звуки вели до її мами. Очі сови розплющувалися й заплющувалися, крила збуджено махали, поки мелодія з деренчанням не зупинилася.