Катерина Завертайло. Мурахи лізуть на дерево

Хто наважиться промовити слова «китайська кухня» на планеті, охопленій коронавірусом? Лише ті, кого завжди вабив до себе таємничий, екзотичний Далекий Схід з його чайними церемоніями та стародавньою культурою. А ще їжа — це той досвід, який дозволяє нам краще пізнати інших. Гастрономічні уподобання жителів інших країн часом зачаровують, а іноді можуть викликати цілковите несприйняття.

Перед вами — книжка, яка руйнує гастрономічні міфи і кличе в мандри, поки що віртуальні, але сподіваємося, що в майбутньому вони стануть реальністю. На її сторінках ви знайдете захопливі й сповнені гумору історії про життя в Китаї, дотик і тертя різних культур, строкате розмаїття страв з різних провінцій Піднебесної. Ви відчуєте укол ностальгії, якщо вже були в Китаї, або з подивом роздивитесь у собі паростки нової мрії — відвідати Пекін, аби скуштувати їхню знамениту качку. Бо в цій країні за великими казанами різної смакоти причаїлася тисячолітня історія.

Сіньдзянські шашлики

Попри всі історичні докази походження китайського барбекю, по всій території країни на мангалах яскравими ієрогліфами написано «Сіньдзянські шашлики», тож у багатьох людей ця страва асоціюється саме з безкрайніми просторами провінції Сіньдзян. Їхня оригінальна рецептура вже зазнала певних змін і покращень, тому тепер смажать усе: і курку, і телятину, і рибу, і цілий арсенал овочів та грибів.

Головними незмінними атрибутами сіньдзянського барбекю є червоний гострий перець та кмин. У кожного вуличного кухаря є нехитре обладнання: дві невеликі пластикові пляшки з дірками в кришці. Одна з них із перцем, а друга — з меленим кмином. І щоразу продавець незмінно запитує: «Перцем посипати?». І тоді ви вже коригуєте цей простий рецепт за своїм смаком: «Так, давайте, і перцю побільше, і кмину не шкодуйте!». Або ж: «Перцю не треба, але трохи підсоліть!». У більш «елітних» пунктах продажу баранячих шашликів можуть зверху посипати зернами кмину; це додає ще більшої яскравості та хрумкості смаку.