Артем Поспєлов. Тадуш

Зоїку близько чотирьох тисяч днів, і таке ім’я хлопець обрав собі сам. Просто спочатку в його сім’ї помирає собака, а трохи згодом помирає Дід. Після смерті Діда родина починає розпадатися. Зоїк забуває минуле, але пам’ятає, що винен у тому, що сталося. Єдиний, хто знає, як усе було насправді, це друг на ім’я Малюк, якого він ніколи не бачив. З його допомогою Зоїк намагається все виправити. Він шукає місце для смерті Діда у своєму житті, а з нею і відповідь на питання — чи насправді любов означає жити довго та щасливо?

Видано у співпраці з Літературною агенцією OVO.

Пахне чимось солодким, і сонце заливає кімнату. Чи то палату. Чи то місце з найповільнішим перебігом часу у цьому і у всіх світах. Невідомо. Проте ти не дальтонік і точно впевнений у тому, що з трубки капає щось кольору сонця. Капає, хоча мало б текти, бо ти вже споконвіків у цьому місці. Бо та трубка стирчить у тебе з горла. Завтовшки з олівець, вона доходить тобі до шлунку. Кажуть, дім там, де твоє серце. Але де воно? Може, прозора трубка веде до нього? Може, серце вийде через неї? Чи не для цього ти лежиш тут? Бо вони хочуть твоє серце?