Віра Нестерчук. Авантюрки на зеленій траві

Молода, вродлива й успішна жінка, професіо- налка своєї справи піддається на вмовляння і погоджується на участь у державній «авантюр- ці» — офіційному працевлаштуванні за кордо- ном. На календарі — 1993 рік, у паспорті мо- лодої українки — штампик: «Виїзд у всі країни світу»… Та офіційна складова не полегшила, а радше навпаки — ускладнила життя 40 дів- чат, які наважилися випробувати долю й до- сягнути фінансового успіху на чужині. «При- годи» українок починаються вже на кордоні, і тим халепам, здається, не буде кінця—краю. «Авантюрок» (саме так авторка називає ви- пробування, що випадають на долю героїні книги) вистачило б не на одну оповідь — та чи всім буде до снаги їхнє подолання, чи у всіх знайдуться сили й оптимізм, працелюбність і впертість?.. Драматична жіноча доля, сповнена важкої праці, із втратами й перемогами, із коханням і зрадою, зі страхами й сміхом, водночас захо- плює та вражає. Написаному із самоіронією роману притаманна філософська глибина осягнення повсякденних життєвих ситуацій.

Що ж такого в моєму житті показилося, що я — звичайна українська дівчина, молода й вродлива, освічена, інтелігентна й розумна, ані до злочинів, ані взагалі до якогось криміналу не схильна — лежу, затиснута поміж сидіннями в чиємусь авто, яке рве кілометри на чужій дорозі, крізь чужий ліс, у чужій країні, а за ним — тобто за мною?! — женуться жовті очиська чужої поліції?..”