Ія Ківа. Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі

Від 9 серпня 2020 року в Білорусі тривають протести проти злочинного угруповання, що зве себе владою. Ці протести вже встигли поділити життя білорусів на «до» та «після». Книжка «Ми прокинемось іншими» – запрошення послухати неймовірно красиву і водночас страшну музику революції голосами десятьох сучасних білоруських письменників: Таццяни Нядбай, Ганни Сєвяринєц, Альгєрда Бахаревіча, Мариї Мартисевіч, Дмітрія Строцева, Юлі Цімафєєвої, Уладзя Лянкєвіча, Андрея Хадановіча, Вальжини Морт і Уладзімєра Арлова. Послухати, щоб почути не лише свідчення, аналітику й роздуми білоруських інтелектуалів, а і надію та відчай, гордість і біль, впевненість і скепсис, радість і страх людей, які заслуговують на повагу, гідність і емпатію, адже без усіх цих емоцій та їхніх обертонів неможлива будь-яка солідарність і правдиве розуміння того, що відбувається в Білорусі. Однак ці інтерв’ю з білоруськими письменниками – не лише розмови про Білорусь сьогоднішню, Білорусь за Лукашенки, а й спроба побачити й зрозуміти Білорусь у тяглості: з її історією, традиціями та національними особливостями. У чомусь дуже схожу на Україну, а в чомусь радикально від неї відмінну. Для всіх, хто готовий прийняти чужу трагедію як свою і розділити радість сусіда як власну.

На обкладинці ілстрація Анни Редько з серії Belarus2020 «Пишіть листи політв’язням» (2020).

Авторка проєкту та упорядниця Ія Ківа. Авторка ідеї Оля Гнатюк. Керівниця проєкту Тетяна Терен. Бібліотека Українського ПЕН. Видання здійснено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Ідея цієї книжки почала давати паростки ще у серпні-вересні 2020 року, коли Український ПЕН провів серію онлайн-розмов із білоруськими письменниками на знак солідарності з неймовірно мужнім і сильним народом Білорусі. Можливо, це звучить трохи пафосно, але, говорячи одне з одним напряму, без посередництва імперського дискурсу, українці та білоруси справді міцнішають і набувають упевненості, що десь там, у каламутній темряві змін, поруч є плече сусіда, до якого завжди можна озватися рідною мовою — і тебе зрозуміють.