BarCamp 2.0

Скаутинг: як редактори шукають нові голоси

22.12.2021

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Корінна Крокер з 2019 року обіймає посаду програмної директорки літературної програми у видавництві Klett-Cotta. Починаючи з 2016 року, Корінна була редакторкою у Klett-Cotta і, серед інших, придбала для видавництва права на таких авторів й авторок, як Філіп Лансон, Анна Бернс, Рафаела Едельбауер та Айріс Вольф.

Під час події в межах BarCamp 2.0 Корінна розповіла, як редакторам знайти нові голоси в літературі та скласти свій збалансований і комерційно успішний видавничий портфель.

You can also read this article in English.

Ось дві основні поради від Корінни:

  1. Сконцентруйтесь на тому, щоб знайти справді хорошу книжку. Це може звучати смішно, але це дійсно важливо. Хороша книжка спрощує всі видавничі процеси.
  2. Сформуйте бачення того, як зробити книжку помітною на вашому ринку. 

 

Коли у вас є або хороша книжка, або чітка видавнича стратегія, це не надто помічне. Потрібно мати і перше, і друге.

 

Як і де знаходити нових авторів?

Почнемо з найочевиднішого: відвідуйте книжкові ярмарки. Там ви можете поспілкуватися з літературними агентами з усього світу.

 

Для мене кожен літературний агент – це вікно у досі невідомий мені книжковий ринок.

 

Якщо ви хочете знайти найцікавіших нових авторів, скажімо, з Нідерландів, недостатньо лише прочитати інформацію, надану агентом. Потрібно мати ширшу картину: про кого говорять, хто був номінований на премію через зв’язки, а хто справді творить щось нове. Чим краще ви дослідите ринок, тим простіше буде знайти те, що ви шукаєте. Розмови з літературними агентами ніколи не обмежуються лише темою книжок, тож використайте це як можливість дізнатися більше про ринок.

 

Говоріть з усіма, хто так чи інакше може бути таким вікном у невідомий ринок. Це можуть бути агенти, літературні критики, рідери, книгорозповсюджувачі, а також редактори з інших країн. Якщо у вас є налагоджені контакти із закордонними редакторами, ви можете зекономити купу часу. Тому не варто навіть сумніватися: будь-яка розмова за кавою – важлива.

Існує також система літературного скаутингу. Скаут – це людина, яка тримає руку на пульсі видавничого ринку, має свіжі рукописи, які одразу пропонує клієнту. Для скаутів важливо все: плітки, нетворкінг і звісно швидке читання, дуже швидке. Раніше Корінна мала досвід роботи зі скаутами в різних країнах, а тепер, працюючи у видавництві Klett-Cotta, сама частково стала займатися цією справою. За її словами, якщо ви не працюєте зі скаутами, то тим паче маєте розуміти цінність будь-якої додаткової інформації з різних джерел.

 

Окрім того, серед згаданих можливостей знайти нові голоси в літературі були програми літературних фестивалів і конкурси, які проводяться видавництвами.

Читати чи не читати?

Чому ж так важливо розуміти ринок, а не лише прочитати книжку? Корінна переконана: одна з причин – це те, що ви просто не можете читати всі рукописи, які вам надсилають. Ба більше, навіть половину з надісланого. Щодня доводиться ухвалювати безліч рішень про те, що варто читати, а що ні. Ці рішення, як правило, базуються на додатковій інформації, яку ви маєте, окрім самої книжки. Найперше – це сюжет і тема, далі – успіх книжки в країні автора, знаність на міжнародній арені тощо. Однак щоб користуватись цими даними, потрібно розуміти їхню правдивість. 

 

Варто знати, що літературні премії в Іспанії часто спонсоруються великими видавництвами та присуджуються переважно їхнім авторам, або що через політичну історію шведи купують права на норвезькі книжки, але не на фінські.

 

Тобто є певні особливості ринку. І чим більше ви знаєте про них, тим легше вам буде оцінити отриману інформацію. Тож коли ви вже виділили свій час, якого постійно бракує, на читання нового рукопису, будь-яка така інформація є помічною.

 

Не забувайте читати закордонні видання, слухати різноманітні подкасти, а також читати фрагменти перекладів творів. Перекладачі – це теж своєрідні віконечка, тому спілкування з ними може неабияк допомогти в пошуках нової книжки для читання.

 

Читайте, читайте і ще раз читайте все, що можете.

 

Видимість

Якщо ви нарешті знайшли хорошу книжку, тобто таку, яка вражає кожним рядком тексту, саме час подумати про ваше бачення цієї книжки. Редактори часто думають про коефіцієнти й показники, але рідше – про цільові аудиторії. Це відбувається тому, що редактори майже ніколи не стикаються зі своїми читачами безпосередньо. Навіть коли читачі заходять у книгарню, вони бачать книжку частково крізь призму книгорозповсюджувача. Бо саме він робить ту чи іншу книжку видимою. Те саме відбувається з онлайн-платформами, на кшталт Amazon. Це означає, що початкова аудиторія редакторів – не самі читачі, а книгорозповсюджувачі й алгоритми онлайнових платформ.

 

Отже, книжка, яку ви вибрали для видання, проходитиме відбір знову і знову – це робитимуть книгорозповсюджувачі, літературні критики, журі літературних премій, організатори літфестивалів, буктюбери, букстаграмери та ін. Усі вони обиратимуть: робити вашу книжку видимою чи ні. Тож перш ніж видавати книжку, потрібно розуміти, яка з цих аудиторій зможе зробити її видимою, кому вона може сподобатися, а кому ні.

 

Як уже було згадано, варто розуміти ринок, з якого походить книжка, при виборі та купівлі прав. Але також не можна не знати ринку своєї країни, тобто там, де ця книжка буде продаватися. 

 

Чим краще ви розумієте основні тренди та статистику ринку, тим чіткішим стає бачення вашої книжки. А якщо ви усвідомлюєте потенціал книжки, можна легко оцінити можливі фінансові ризики для видавництва.

 

Як скласти успішний видавничий портфель

Не секрет, що одним із видавничих правил є утримування балансу між успішними й неуспішними назвами. Але це не означає, що кожна з книжок не має свого потенціалу. Щоб зрозуміти його, варто дати виданню необхідний простір, підтримку, а також врахувати цільові аудиторії. Книжки у вашому портфелі можуть бути різними, але головне – це те, що кожна з них потребує окремого підходу, окремого бачення.

 

Комерційно успішний роман може чудово поєднатися з книжкою невідомого автора. Для першого ви можете продумати надзвичайну піар-кампанію, включно з інтерв’ю з автором, коли ж для молодого автора потрібно вигадати особливу стратегію, щоб жоден літературний критик не залишив книжку поза увагою. Ці дві книжки можна доповнити третьою – наприклад, перевиданням класики, де піднімається якась актуальна для сьогодення тема.  

 

Кожна книжка має свій потенціал, але для кожної він буде інакшим.

 

Як працюють літературні скаути

Наприклад, німецьке видавництво має у штаті французького скаута. Це означає, що у Франції є людина, яка досліджує французький книжковий ринок і щотижня надсилає звіти видавництву в Німеччині. Скаут має стабільний дохід і прив’язаний до одного видавництва, тобто не має права співпрацювати з іншими. Однак він може працювати на ще одну країну, скажімо, Швецію чи Італію, але не на ще одне видавництво в Німеччині.

 

Існують також скаутингові агенції, коли працює не одна людина, а декілька. Ці скаути працюють з ринком своєї країни, тобто спілкуються з усіма літературними агентами, редакторами, видавцями, щоб першими отримувати рукописи, які надходять із великих ринків, як то Франції чи Сполучених Штатів. Якщо ці взаємозв’язки налагоджені добре, то скаути зазвичай отримують рукописи за день-два до того, як вони підуть далі видавцям.

Таким чином, можна сказати, що скаути частково переймають роботу редакторів. І це дуже добре працює у випадку з великими видавництвами. Мале видавництво, яке видає художню літературу, зазвичай не може собі дозволити такі послуги. 

 

Звісно можна працювати з авторами напряму, без посередництва скаутів. Але, на жаль, зазвичай надіслані твори геть не відповідають напрямку видавництва.